Ухвала суду № 137694628, 25.06.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1674/26

провадження №: 1-кп/398/370/26

УХВАЛА

Іменем України

"25" червня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 01 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026120000000060, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, військовослужбовець на посаді старшого стрільця-оператора третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у званні «старший солдат», одружений, на утриманні має малолітнього сина 2018 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч.1 ст. 135 КК України,

ВСТАНОВИВ

У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, внесене 01 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026120000000060 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року справа призначена до судового розгляду.

24 червня 2026 року від прокурора надійшло вказане клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання про продовження застосування запобіжного заходу прокурором мотивовано тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України; продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході судового засідання прокурор клопотання підтримала, просила продовжити строк застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав на 60 днів. Зазначила, що на теперішній час продовжують існувати ризики, зазначені у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, задля гарантування виконання обвинуваченим обов`язків, просить клопотання задовольнити.

Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 , просив застосувати відносно його підзахисного цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання. Зазначив про необґрунтованість ризиків зазначених прокурором та визнання його підзахисним своєї вини у пред`явленому обвинуваченні.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Заслухавши доводи прокурора, обвинуваченого, його захисника, думку потерпілих та його представника суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.

Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки особи.

Суд враховує, що тяжкість покарання не є визначальним елементом при обранні та продовженні строку дії відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з цим, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що з місця злочину ОСОБА_7 зник, про вчинене та його місце перебування не повідомив поліцію, а тому існують підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може знову вдатися до відповідних дій.

Суд вважає, що небезпека переховування ОСОБА_7 здається явно переконливою, оскільки він, усвідомлюючи те, що вчинив кримінальні правопорушення, що мають незворотній характер та санкція більш тяжкого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , згідно з ст.12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, маючи можливість вільно пересуватися по території України та безперешкодно покинути місто Олександрія і місце свого проживання в Київській області, знаходячись на волі, буде переховуватися від суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.

В той же час, суд не погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиками, передбаченими п.3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки такі ризики не були доведені в ході підготовчого судового засідання під час застосування судом відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу та реальність таких ризиків наразі також не доведена на цьому етапі кримінального провадження.

Під час вирішення питання про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який зі слів самого обвинуваченого, раніше не судимий, одружений, має малолітнього сина, діючий військовослужбовець, учасник бойових дій, має місце проживання на території Київської області. В той же час вказані відомості документально учасниками справи не підтверджено, ні прокурором, ні стороною захисту суду до матеріалів цього клопотання не долучено копії свідоцтва про народження дитини та про шлюб, відомості про участь обвинуваченого у бойових діях, документального підтвердження постійного місця проживання обвинуваченого, письмова згода власника майна за місцем постійного проживання обвинуваченого, щодо проживання обвинуваченого за вказаною адресою, в разі обрання відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Також суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який визнав, що саме особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

У даному конкретному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження і завершення судового розгляду кримінального провадження (ст. 2 КПК України), які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

На переконання суду, зазначені обставини виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному підозрюваному запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено та на переконання суду відсутні підстави змінювати зазначений запобіжний захід на інший, більш м`який, оскільки жоден із запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням від вартою, не забезпечить належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.

Крім того, стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перестали існувати.

Враховуючи, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою закінчується 26 червня 2026 року та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об`єктивних причин, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

З тих же підстав суд вважає недоцільним змінювати зазначений запобіжний захід на інший, більш м`який, оскільки жоден із запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи положення частини четвертої статті 183 КПК України, а також встановлені у даному кримінальному провадженні обставини, характер інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наявність обґрунтованого ризику, передбачених п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що визначення ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 315, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1