Рішення № 137693918, 25.06.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

25.06.2026

Справа № 494/957/26

Провадження № 2/494/764/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання Авдєєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/957/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24.04.2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

24.04.2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана для розгляду судді Римар І.А. та враховуючи, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями, повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.10.2020 року ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідач уклали договір про надання кредиту №4122571 на суму 5000.00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису, договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Отже, кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконав, тобто не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 34380.00 грн., що складається: 5000.00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 29380.00 грн. заборгованість по відсоткам, 0.00 грн. заборгованість за комісіями; 0.00 грн. заборгованість за пенею. 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025, згідно умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ». 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, згідно умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС». Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 34380.00 грн., сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати в розмірі 2662 грн. 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000.00 грн. На підставі вказаного, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 року.

У судове засідання 25.06.2026 року представник позивача не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи провести без участі представника ТОВ «ФК» СОЛВЕНТІС», вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.6 зворотній бік).

Відповідач в судове засідання 25.06.2026 року не з`явився, однак 01.05.2026 року до суду надіслала відзив на позовну заяву, вказала, що не погоджується з позовними вимогами, кредитний договір укладено у 2020 році, після чого платежі нею не здійснювались. Позивач звернувся з позовом лише у 2026 році, тобто після спливу строку позовної давності, крім того позивачем не надано належних доказів, а саме розрахунку заборгованості, правомірності нарахування відсотків, процентів та штрафів. У зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.61-66).

13.05.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, зазначила, що у відзиві на позов відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023 року. За загальним правилом строк позовної давності за договором про споживчий кредит не сплинув. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів. Разом з позовною заявою надано деталізований розрахунок заборгованості, в якому чітко зазначено нарахування відсотків за користування кредитом. Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт набуття ним право вимоги до відповідача, у зв`язку з чим право вимоги до відповідача у повному обсязі на законних підставах перейшло до позивача. Враховуючи наведене представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі та здійснювати розгляд справи за його відсутності (а.с.67-73).

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та неявки відповідача до суду, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Врахувавши заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, відзив на позов відповідача, відповідь на відзив представника позивача, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.10.2020 року ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідач уклали договір про надання кредиту №4122571 на суму 5000.00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису, договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.19-21).

Пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025, згідно умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ». 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, згідно умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (а.с.22-26, 29-33).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша статті 530 ЦК України, передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частни першої статті 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України зі змінами та доповненнями, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконувала.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед відповідачем.

Факт наявності заборгованості підтверджуються кредитним договором №4122571 від 30.10.2020 року та розрахунком заборгованості за договором (а.с.15-17).

Щодо твердження відповідача, про те, що позивачем не надано належних доказів заборгованості, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Твердження ОСОБА_1 про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний детальний розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором. Доказів, які б спростовували правильність наданих банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем також не надано.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За загальним правилом згідно ч. 1ст. 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним з 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12.03.2020 року на усій території України був встановлений карантин, який діяв по 30 червня 2023 року.

Виходячи із приписів п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строки позовної давності продовжені на період дії карантину, а саме до 30.06.2023 року.

Таким чином, на час подання до суду ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» позову до ОСОБА_1 за позовними вимогами позовна давність не сплинула, відтак доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити та стягнути з останньої на користь позивача заборгованість у розмірі 34380 грн. 00 коп.

Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., сплачений Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» при зверненні з позовом до суду.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн 00 коп, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст.137ЦПК, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги (а.с.37-39); додаткову угоду до договору про надання правової допомоги (а.с.40); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.52).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000.00 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) заборгованість за кредитним договором №4122571 від 30.10.2020 року у розмірі 34380 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одну тисячу) грн. 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.А. Римар