Ухвала суду № 137693691, 15.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/822/22

№ 1-кп/183/763/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції),

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42015130610000198 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.408, ч.1 ст.258-3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015130610000198 від 14 червня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.408, ч.1 ст.258-3 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, проводити судовий розгляд у спеціальному судовому провадженні, мотивуючи його тим, що Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.02.2022 (справа № 428/1213/22) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, ОСОБА_5 , будучи належним чином викликаний до органу досудового розслідування, жодного разу не з`явився і не повідомив про причину неявки. При цьому, кожен виклик обвинуваченого судом здійснювався у встановленому законом порядку через загальнодержавні засоби масової інформації газету «Урядовий кур`єр» та через веб-сайт Офісу Генерального прокурора.

21.04.2022 року Луганською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, за наслідками спеціального досудового розслідування обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015130610000198 від 17.06.2015 направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Після призначення Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області підготовчого судового засідання, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином викликаний до суду через веб-сайт суду, в судове засідання не з`явився і не повідомив про причину неявки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 , який з 17.06.2015 року оголошений у розшук, неодноразово у встановленому законом порядку, зокрема через загальнодержавні засоби масової інформації газету «Урядовий кур`єр» та через веб-сайт Офісу Генерального прокурора, повідомлявся про розпочате кримінальне провадження щодо нього, а також про здійснення спеціального досудового розслідування, та викликався для участі в процесуальних діях, проте жодного разу не з`явився і про причини неявки не повідомив. Крім того, у матеріалах кримінального провадження є дані про те, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України.

Захисник не заперечувала проти призначення обвинувального акту до судового розгляду у спеціальному судовому провадженні.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, ч.2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч.2,3 ст. 146, ст.ст. 146-1, 147, ч. 2-5 ст. 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ст.ст. 209, 225-258-6,348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400,408, 436, 436- 1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Так, відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, складеного старшим слідчим 2-го відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк) ТУДБР розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 , затвердженого прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_7 , 24 січня 2000 року ОСОБА_5 за контрактом зарахований до Служби безпеки України на посади прапорщиків та офіцерів.

З 05 липня 2012 року ОСОБА_5 проходив військову службу на посаді спеціаліста 2 сектору 2 відділу Центру оперативно-технічних заходів (ЦОТЗ) УСБ України в Луганській області.

15 жовтня 2012 року ОСОБА_5 на підставі наказу УСБ України в Луганській області №1292-ос присвоєно військове звання «старший лейтенант».

Згідно вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

14.01.2015 Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 15/2015, затверджений Законом № 113-VIII від 15.01.2015, у зв`язку з чим почав діяти особливий період.

Старший лейтенант ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, укладеного контракту, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі.

Натомість старший лейтенант ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

15 листопада 2014 року старший лейтенант ОСОБА_5 , з метою ухилитися від військової служби самовільно залишив місце служби місце дислокації УСБ України в Луганській області за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 4а.

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем СБУ всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи зі злочинним наміром - повністю ухилитися від проходження військової служби, діючи умисно, 15 листопада 2014 року самовільно залишив місце служби - місце дислокації УСБ України в Луганській області за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 4а, з метою ухилитися від військової служби, проводячи час на власний розсуд, не вживаючи мір для повернення до місця служби за наявності можливості для цього і не заявляючи про своє місцезнаходження до правоохоронних органів чи органів державного управління.

Водночас встановлено, що 2 листопада 2014 року в м. Луганську та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори Голови та депутатів «Народної Ради ЛНР», за результатами яких обрані Голова «ЛНР» - ОСОБА_8 та депутати до складу «Народної Ради ЛНР», які приступили до виконання повноважень 4 та 17 листопада 2014 року відповідно.

25 листопада 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» ОСОБА_8 виданий указ №51/1/01/11/14 від 25.11.2014, яким створена структура виконавчих в державної влади ЛНР - «Рада міністрів ЛНР» на чолі з головою, чотирма заступниками (в тому числі два перших). До складу «Ради міністрів ЛНР» увійшли міністерства: «Міністерство фінансів», «Міністерство економічного розвитку та торгівлі», міністерство освіти та науки», «Міністерство культури», «Міністерство сільського господарства та продовольства», «Міністерство праці та соціальної політики», «Міністерство охорони здоров`я», «Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства», «Міністерство інфраструктури, транспорту та зв`язку», «Міністерство юстиції», «Міністерство палива, енергетики та вугільної промисловості», «Міністерство надзвичайних та ліквідації наслідків стихійних лих», «Міністерство державної безпеки», «Міністерство промисловості», «Міністерство природних ресурсів та екологічної безпеки», Міністерство внутрішніх справ», «Міністерство по справам сім`ї, молоді, спорту та туризму», «Міністерство іноземних справ», «Державний слідчий комітет», «Державний антимонопольний комітет», «Державний комітет статистики», «Державний комітет метрології, стандартизації і технологічних вимірів», «Державний комітет з лісового, мисливського та водного господарства», «Державний комітет податків та зборів», Державний митний комітет», «Державна архівна служба», «Державна служба фінансово- бюджетного нагляду», «Гуманітарна служба», «Державна служба гірничого нагляду і промислової безпеки», «Агентство з державного резерву», «Пенсійний фонд», «Рахункова палата», «Державне казначейство», «Фонд державного майна» та продовжували діяти «Центр управління відновленням ЛНР», «Народна міліція», «Комітет з питань державної цивільної служби та кадрів».

Згідно «Тимчасового порядку роботи органів державної безпеки ЛНР», органи державної безпеки (до складу яких входять Міністерство державної безпеки, його територіальні органи, органи в військах, прикордонні органи, тощо) - єдина централізована система органів державної безпеки, які здійснюють рішення в межах своїх повноважень завдань з забезпечення безпеки Луганської народної республіки. Діяльність органів державної безпеки здійснюється за наступними напрямками:

- контррозвідувальна діяльність;

- боротьба з тероризмом;

- боротьба зі злочинністю;

- розвідувальна діяльність;

- прикордонна діяльність;

- забезпечення інформаційної безпеки;

- забезпечення безпеки Голови Луганської народної республіки.

В листопаді 2014 року, більш точну дату встановити на даний час не виявляється можливим, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на сприяння діяльності терористичної організації «Луганська народна республіка» шляхом участі в сформованих політичним блоком вказаної організації правоохоронних органів.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою з іншими учасниками «ЛНР» (відносно яких є окремі кримінальні провадження), ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді спеціаліста 2-го сектору 2-го відділу центру оперативно-технічних заходів УСБУ в Луганській області, наприкінці листопада 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось можливим) ініціював та надав добровільну згоду на призначення його до т.зв. «Міністерства державної безпеки «ЛНР», яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 79 на посаду начальника оперативно-технічного відділу вказаного міністерства, після чого приступив до виконання функціональних обов`язків, а саме організовує та проводить заходи зі збору фактичних даних відносно осіб, які незаконно утримуються незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР» в полоні, у тому числі щодо військовослужбовців ЗСУ, бійців територіальної оборони, Національної гвардії України, працівників СБУ тощо.

З листопада 2014 року, ОСОБА_5 отримавши функції т.зв. начальника оперативно-технічного відділу Міністерства державної безпеки «ЛНР», виконуючи які, забезпечує стійкість псевдодержавного утворення «ЛНР», створює безпечні умови для функціонування його «органів влади», проводить діяльність щодо вчинення дій, з метою проведення діяльності на шкоду України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_5 умисно, з власної ініціативи, з корисливих та ідеологічних мотивів, виконував та продовжує виконувати функціональні обов`язки, передбачені так званим «Законом Луганської народної республіки Про Службу державної охорони Міністерства державної безпеки», а саме проведення заходів (наведення довідок, спостереження, оперативне проникнення, захист лінії зіткнення тощо), направлених на отримання інформації щодо місць дислокації та засобів безпеки адміністративних будівель та транспортних засобів органів державної влади та правоохоронних органів України, захисту лінії зіткнення а також іншої вагомої для діяльності «МДБ ЛНР» інформації.

Займаючи посаду т.зв. начальника оперативно-технічного відділу Міністерства державної безпеки «ЛНР», ОСОБА_5 , відповідно до юридично нікчемних нормативних актів - Положення «Про Міністерство державної безпеки ЛНР», «Тимчасовий порядок роботи органів державної безпеки Луганської народної республіки», «Тимчасовий порядок Луганської народної Республіки Про військовий обов`язок та військову службу», тощо, з моменту призначення до теперішнього часу на території України, визнаній Постановою ВРУ №254- VIII від 17.03.2015 тимчасово окупованою, вчиняє дії, направлені на участь у не передбаченому законом збройному формуванні, а саме приймає участь в діяльності незаконно створеному збройному формуванні «Міністерства державної безпеки ЛНР», керуючись положеннями виданих органами влади «ЛНР» документів з питань організації військових одиниць у структурі організації, зокрема відповідно до положення «Про Міністерство державної безпеки ЛНР» від 09.10.2014 року № 16/01/10/14 «МДБ ЛНР», тим саме приймає участь в діяльності вказаної організації.

Вказані обов`язки ОСОБА_5 виконує на користь терористичної організації «ЛНР».

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однак, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадку, коли положення цього Кодексу не регулюють або регулюють неоднозначно питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Частина 1 ст. 7 КПК України до загальних засад кримінального судочинства відносить у тому числі забезпечення права на захист, доступу до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.

Зважаючи, що ст. 314 КПК України не передбачає можливості проведення підготовчого судового засідання за відсутності обвинуваченого, а можливість проведення судового розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого передбачена у виключному переліку злочинів, зазначеному у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, враховуючи вимоги ст.ст.2,7,9 КПК України, і виходячи із загальних засад кримінального судочинства, у тому числі і дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що проведення підготовчого судового засідання за відсутності обвинуваченої можливе з урахуванням думки учасників кримінального провадження, після вжиття усіх можливих заходів для належного повідомлення обвинуваченого про час та місце проведення підготовчого судового засідання та виключно у випадках, передбачених ч. 3 ст.323 КПК України, тобто у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ч. 2 ст. 297-1 КПК України, якщо обвинувачений переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної ВРУ державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, відносяться право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

У рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснене відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою. Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації, є необґрунтованими (рішення «Сейдович проти Італії», «Т. проти Італії», «Шомоді проти Італії»).

У справі «Сейдович проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити відмовитись від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2022 року ОСОБА_5 оголошено у розшук, здійснення якого доручено Другому слідчому відділу (з дислокацією в м. Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську.

Як зазначив прокурор у своєму клопотанні, Ухвалою слідчого судді від 11.02.2022 (справа № 428/1213/22) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.04.2022 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42015130610000198 від 17.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.408, ч.1 ст.258-3 КК України, надійшов до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Судом обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово викликався у підготовчі судові засідання у справі, призначені, зокрема, на 21.02.2024, 20.11.2024, 18.03.2025, 06.05.2025, 02.06.2025 та 11.09.2025, шляхом публікації повісток про її виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно положень ч.1,2 ст. 297-4 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та /або оголошений у міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність /відсутність підстав для здійснення спеціального судового розгляду щодо обвинуваченого, суд, окрім іншого, повинен встановити наявність хоча б однієї з обставин: підозрюваний оголошений у міжнародний розшук; підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд, дослідивши надані на підтвердження доводів клопотання прокурора матеріали, приходить до висновку, що доводи прокурора носять суперечливий характер та не доводять існування обставин, які є підставою для здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні.

Так, у клопотанні прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що є дані про те, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України, водночас суд вважає, що прокурором не доведено тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 переховується від суду на тимчасово окупованій території чи території держави, визнаної ВР - агресором, оскільки точної, дійсної і достовірної інформації та будь-яких доказів цієї обставини останнім суду надано не було.

У постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15 суд роз`яснив, що під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу,зміна документів,які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своє смерті, тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

Отже, при з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності.

Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Разом з цим, матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_5 був обізнаний про наявне щодо нього кримінальне провадження так само, як і про те, що у нього вже виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак він ухиляється від виконання такого обов`язку.

Також, суд звертає увагу, що події, які інкримінуються ОСОБА_5 датовані листопадом 2014 року, тобто на момент звернення прокурора з клопотанням про проведення судового розгляду у спеціальному судовому провадженні,минуло майже 12 років.

Будь які актуальні відомості щодо можливого місця перебування ОСОБА_5 судуд прокурором не повідомлені і докази на їх підтвердження не надані.

Таким чином, прокурором в клопотанні про здійснення спеціального судового провадження та доданих до нього матеріалах не наведено відомостей, які б носили систематичний, умисний характер та які б давали підстави вважати, що ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Поряд з цим, однією з підстав, передбачених законом, для здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного, є перебування підозрюваного, обвинуваченого у міжнародному розшуку.

Юридичною підставою для оголошення розшуку підозрюваного є рішення (окрема постанова) слідчого або прокурора про такий розшук.

Так, постановою слідчого ОВС 2-го відділення від 16.02.2016 року ОСОБА_5 оголошено у розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення та видів розшуку, однак в окремих статтях містяться словосполучення «міждержавний розшук» ( п. 20-1 Перехідних положень КПК України), «міжнародний розшук» ( ч.5 ст. 139, ч.2 ст. 297-1, п.4 ч.2 ст. 297-2 КПК України).

При цьому, юридична практика виділяє три види розшуку: державний, міждержавний та міжнародний. Поняття «міжнародний розшук» також у законодавстві відсутнє.

З метою визначення вказаного поняття, слід звернутися до Академічного тлумачного словника української мови, відповідно до якого розшук (юр.) це - система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т.ін.; міждержавний це той, який існує, відбувається між державами, спільний для кількох держав.

Таким чином, аналіз положень ч.1 ст. 281 КПК України в сукупності із зазначеним визначенням поняття «міжнародний розшук» дає підстави зробити висновок, що міжнародний розшук це система слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклого підозрюваного саме за межами України.

В свою чергу матеріали кримінального провадження та клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження не містять відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебував у міждержавному та/або міжнародному розшуку, більше того, прокурором не наведено та не надано доказів проведення ряду слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклого підозрюваного саме за межами України в рамках розшукової справи.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку суду про неможливість здійснення спеціального судового провадження даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки відсутні достатні дані його ухилення від явки до суду, відомості про його перебування на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, відсутні дані про оголошення ОСОБА_5 у міждержавний та/або міжнародний розшук, тому суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 є безпідставним та до задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що дозвіл на спеціальне досудове розслідування надано слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.02.2022 (справа № 428/1213/22), а 21.04.2022 року прокурором затверджено обвинувальний акт та скеровано його до суду.

Таким чином, спеціальне досудове розслідування тривало 2 місяці, протягом яких відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування після надання дозволу на його здійснення, а саме після 11.02.2022 року органом досудового розслідування не було здійснено жодних процесуальних дій, направлених на встановлення місця перебування обвинуваченого та отримання нових доказів вчинення нею інкримінованого кримінального правопорушення.

Тобто, об`єм доказів, наданих слідчому судді для вирішення клопотання про надання дозволу для здійснення спеціального досудового розслідування наразі фактично дорівнює доказам, зазначеним в обвинувальному акті і у клопотанні прокурора про здійснення спеціального судового провадження (in absentia).

З огляду на вищевикладені висновки, є передчасним клопотання прокурора в частині призначення спеціального судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

Керуючись вимогами ч.2 ст. 297-1 КПК України, ст.ст. 40,110, 297-1, 297-2 КПК України, Закону України " Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_9 про здійснення спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.408, ч.1 ст.258-3 КК України, у кримінальному провадженні 42015130610000198 від 17 червня 2015 року, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст Ухвали оголошено 22 червня 2026 року о 08.30 годині.

Суддя ОСОБА_1