Рішення № 137692840, 25.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокусправа № 380/7011/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду Державного майна України (01133, м. Київ, вул. генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) з вимогами:

- застосувати норми Конституції України як норми прямої дії - визнати протиправним та нечинним адміністративний акт - наказ Фонду державного майна України від 06.04.2026 № 597 «Про відкликання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності» в частині включення мене в Перелік суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання у яких Фонд державного майна України відкликає сертифікати суб`єктів оціночної діяльності. Додаток до наказу Фонду державного майна України від 06.04.2026 № 597, пункт 5 переліку;

- зобов`язати Фонд державного майна України вилучити прізвище ОСОБА_1 , з усією супутньою інформацією, з Переліку суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання у яких Фонд державного майна України відкликає сертифікати суб`єктів оціночної діяльності. Додаток до наказу Фонду державного майна України від 06.04.2026 № 597, пункт 5 переліку;

- застосувати норми Конституції України як норми прямої дії та відновити чинність Кваліфікаційного свідоцтво оцінювача МФ 6567 від 13 грудня 2008 року видане як «БЕЗСТРОКОВЕ» як такого що відповідає вимогам нормативно-правових актів які діяли на момент його видачі;

- застосувати норми Конституції України як норми прямої дії та відновити чинність посвідчення про підвищення кваліфікації МФ №2429-ПК від 23.10.2024 на строк зазначений в ньому - два роки, як таке що видане на підставі нормативно-правових актів, які діяли на момент його видачі;

- зобов`язати Фонд державного майна України відновити дію Сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 300/20 від 14.03.2020, та відновити запис про діючий Сертифікат в Реєстрі суб`єктів оціночної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Фонду державного майна України від 06.04.2026 №597 його безпідставно включено до переліку суб`єктів оціночної діяльності, сертифікати яких відкликано, що, на його думку, незаконно позбавило його права на здійснення професійної оціночної діяльності. Позивач вважає, що його кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане як безстрокове, не могло втратити чинність у зв`язку зі змінами законодавства, оскільки такі зміни суперечать принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, правовій визначеності та гарантіям захисту раніше набутих прав. Зазначає, що проходив підвищення кваліфікації у встановленому законом порядку, а строк дії посвідчення про підвищення кваліфікації є чинним. Крім того, позивач стверджує, що положення законодавства, застосовані ФДМУ як підстава для відкликання сертифіката, є неконституційними, оскільки внесені законом з іншим предметом правового регулювання та звужують обсяг його прав. У зв`язку з цим позивач просить визнати оскаржуваний наказ у відповідній частині протиправним і нечинним, а також зобов`язати відповідача відновити дію сертифіката суб`єкта оціночної діяльності та запис у відповідному реєстрі.

Ухвалою суду від 17.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, 18.05.2026 за вх.№41747 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що оскаржуване рішення про відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності прийнято правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Вказав, що у зв`язку зі змінами, внесеними до законодавства у сфері оціночної діяльності, кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, видані до набрання чинності відповідними змінами, були чинними лише до 01.01.2026, а для продовження професійної діяльності підлягали переоформленню на свідоцтва нового зразка. Оскільки позивач не звернувся у встановленому порядку із заявою про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва, видане йому у 2008 році свідоцтво втратило чинність, що, своєю чергою, зумовило відсутність у суб`єкта оціночної діяльності оцінювача з чинним кваліфікаційним свідоцтвом за відповідними напрямами оцінки та стало підставою для відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності.

Крім того, відповідач заперечив доводи позивача щодо неконституційності законодавчих змін та порушення принципу незворотності дії законів у часі, зазначивши, що відповідні норми є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню, а їх дія спрямована на врегулювання правовідносин на майбутнє, а не на скасування правових наслідків, які виникли раніше. Також відповідач вказав, що позивач був обізнаний про зміни законодавства, мав достатній строк для адаптації та переоформлення документів, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає, у зв`язку з чим просив відмовити у позові повністю.

19.05.2026 за вх.№42442 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі положень Законів України № 4017-IX від 10.10.2024 та № 4114-IX від 04.12.2024, які, на думку позивача, суперечать Конституції України та правовим позиціям Конституційного Суду України. Позивач вказав, що зміни до законодавства у сфері оціночної діяльності були внесені законами, предмет правового регулювання яких не пов`язаний із питаннями оцінки майна та професійної оціночної діяльності, що суперечить висновкам Конституційного Суду України щодо порядку внесення змін до законів. Також зазначив, що спірне правове регулювання звужує обсяг раніше набутих прав оцінювачів та фактично припиняє дію безстрокових кваліфікаційних свідоцтв. Крім того, позивач послався на практику Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо можливості незастосування судами нормативно-правових актів, які суперечать Конституції України, а також наголосив на принципі верховенства права та прямій дії норм Конституції України. Окремо позивач висловив позицію щодо негативних наслідків законодавчих змін для ринку оціночних послуг та вказав на відсутність належного конституційного обґрунтування таких змін. У зв`язку з наведеним позивач просив відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20.05.2026 за вх.№42808 від позивача надійшла заява.

21.05.2026 за вх.№43215 від позивача надійшла заява про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заяву позивача від 19.05.2026 за вх.№ 42333 повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою суду від 22.05.2026 витребувано у відповідача додаткові докази.

05.06.2026 за вх.№48476 від позивача надійшли додаткові пояснення. Позивач наголосив на протиправності наказу Фонду державного майна України від 06.04.2026 № 597 та зазначив, що підставою для його прийняття стали положення Закону України № 4114-IX, які, на його думку, не відповідають Конституції України. Вказав, що після зміни законодавства Фонд державного майна України розпочав процедури анулювання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності через відсутність у оцінювачів документів про підвищення кваліфікації за новими правилами.

При цьому позивач стверджував, що на момент початку адміністративного провадження щодо нього та на дату прийняття оскаржуваного наказу фактично не існувало дієвого механізму проходження підвищення кваліфікації оцінювачів, оскільки відповідні навчальні заходи та процедури були запроваджені лише після початку такого провадження. На думку позивача, це свідчить про неможливість виконання нових вимог законодавства та підтверджує необґрунтованість застосованих до нього заходів.

Також позивач зазначив, що наведені ним обставини свідчать про порушення принципів верховенства права, правової визначеності та недопустимості покладення на особу негативних наслідків за невиконання вимог, виконання яких було об`єктивно неможливим. У зв`язку з цим позивач просив суд застосувати положення частини четвертої статті 7 КАС України, норми Конституції України як норми прямої дії та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.06.2026 за вх.№50444 від позивача надійшла заява, в якій просить при ухваленні рішення суду встановити негайне виконання рішення суду; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

12.06.2026 за вх.№50768 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 склав кваліфікаційний іспит і отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ №6567 від 13.12.2008, видане Фондом державного майна та Інститутом підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка».

10.06.2009 Фондом державного майна ОСОБА_1 видано свідоцтво №7524 про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

Відповідно до посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №2429-ПК, виданого 23.10.2024 ОСОБА_1 підвищено кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах напряму: 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них», 1.2. «Оцінка машин і обладнання», 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів». Посвідчення є невід`ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та дійсне протягом дворічного періоду з дати його видачі.

Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру», абзаців п`ятого, дев`ятого, десятого частини першої статті 21, пункту 51 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», абзацу сьомого пункту 4 розділу II Порядку розгляду питань про відкликання або визнання недійсним сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 11.06.2025 № 854, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2025 за № 981/44387 (із змінами) (далі - Порядок), враховуючи відсутність у штатному складі суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання оцінювачів, які мають чинні кваліфікаційні свідоцтва оцінювача за напрямами оцінки майна, що відповідають напрямам оцінки майна (спеціалізаціям в межах напрямів оцінки майна), зазначеним у сертифікатах суб`єктів оціночної діяльності, Фондом державного майна України прийнято наказ №417 від 10.03.2026 «Про початок адміністративного провадження щодо відкликання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності у зв`язку з недотриманням суб`єктами господарювання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна», відповідно до п. 1 якого наказано розпочати адміністративне провадження щодо відкликання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання, зазначених у переліку, що додається, серед яких значиться ОСОБА_1 .

Листом від 11.03.2026 №1059-5525 «Про початок адміністративного провадження щодо недотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 » повідомлено позивача про можливість подання письмових пояснень та (або) заперечення у справі, включно з додатками протягом п`яти робочих днів з дня отримання ним повідомлення про початок адміністративного провадження.

Також у даному листі значиться, що за даними Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, ведення якого здійснюється Фондом, суб`єкт господарювання - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав у Фонді сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20, який відповідно до пункту 7 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону про оцінку є чинним до спливу трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У довідці про штатний склад оцінювачів, поданій ФОП ОСОБА_1 до Фонду з метою отримання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності у 2020 році, було зазначено прізвище оцінювача ОСОБА_1 .

Згідно з наказом Фонду від 26.05.2025 № 765 «Деякі питання у сфері професійної оціночної діяльності», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2025 за № 896/44302, чинні кваліфікаційні свідоцтва (кваліфікаційні документи) оцінювача, видані до набрання чинності Законом №4017-ІХ (до 15.11.2024), підлягали переоформленню з метою отримання оцінювачами кваліфікаційних свідоцтв оцінювача нового зразка за новими напрямами оцінки майна, визначеними статтею 15 Закону про оцінку.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане ОСОБА_1 до набрання чинності Законом № 4017-ІХ, не було переоформлено.

Крім того, відповідно до статті 20 Закону про оцінку суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання зобов`язані в тижневий строк письмово інформувати Фонд, зокрема про зміну оцінювачів у його штатному складі з початку дії сертифіката.

Суб`єкт оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 не повідомляв Фонд про зміни у штатному складі.

Звертаємо увагу, що згідно з частиною першою статті 21 Закону про оцінку Фонд відкликає сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, зокрема у разі:

- відсутності у штатному складі суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, зазначеними у сертифікаті;

- неінформування Фонду про обставини, визначені частиною другою статті 20 Закону про оцінку, що мають суттєве значення для здійснення контролю за оціночною діяльністю.

Повідомлено, що враховуючи відсутність у штатному складі ФОП ОСОБА_1 оцінювача, який має чинні кваліфікаційні свідоцтва оцінювача за напрямами оцінки майна, що відповідають напряму оцінки майна (спеціалізаціям в межах цього напряму), зазначених у сертифікаті суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20, згідно з наказом Фонду від 10.03.2026 № 417 Фонд розпочав адміністративне провадження щодо відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності у зв`язку з недотриманням вимог нормативно-правових актів з оцінки майна. Наслідком адміністративного провадження може бути прийняття Фондом рішення про відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20, виданого ФОП ОСОБА_1 .

30.03.2026 позивачем подано заяву про закриття адміністративного провадження, в якій позивач просив закрити адміністративне провадження, посилаючись на неконституційність положень Закону № 4114-IX та наказу ФДМУ від 26.05.2025 № 765. Зазначив, що спірне правове регулювання порушує принципи незворотності дії законів у часі, правової визначеності та верховенства права, а також безпідставно обмежує його право на здійснення професійної оціночної діяльності. У зв`язку з цим просив застосувати норми Конституції України як норми прямої дії та закрити адміністративне провадження.

06.04.2026 відповідачем прийнято наказ №597 «Про відкликання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності», згідно із змістом якого відповідно до абзаців п`ятого, дев`ятого, десятого частини першої статті 21, пункту 51 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про адміністративну процедуру», згідно з абзацами шостим, десятим, одинадцятим пункту 1 розділу II Порядку розгляду питань про відкликання або визнання недійсним сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 11.06.2025 № 854, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2025 за № 981/443 87 (із змінами), враховуючи наказ Фонду державного майна України від 10.03.2026 № 417 «Про початок адміністративного провадження щодо відкликання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності у зв`язку з недотриманням суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна», а також відсутність у штатному складі суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання оцінювачів, які мають чинні кваліфікаційні свідоцтва оцінювача за напрямами оцінки майна, що відповідають напрямам оцінки майна (спеціалізаціям в межах напрямів оцінки майна), зазначеним у сертифікатах суб`єктів оціночної діяльності наказано відкликати сертифікати суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання, серед яких, значиться ОСОБА_1 .

Листом від 06.04.2026 за №10-59-8573 позивача повідомлено про відкликання сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 №300/20, виданого ФОП ОСОБА_1 .

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення професійної оціночної діяльності (далі - оціночна діяльність) в Україні з метою захисту законних інтересів держави, територіальних громад та інших суб`єктів правовідносин у питаннях незалежної оцінки об`єктів (далі - оцінка об`єктів оцінки) та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658-III (далі за текстом Закон №2658-III).

Згідно ст.3 Закону №2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно ст.5 Закону №2658-III суб`єктами оціночної діяльності є:

- суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно ст.14 Закону №2658-III професійна підготовка оцінювачів здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України повинен сприяти створенню конкурентного середовища серед навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку оцінювачів.

Професійна підготовка оцінювачів складається з навчання за програмами базової підготовки та підвищення кваліфікації. Загальні вимоги до змісту навчальних програм підлягають обов`язковому погодженню Фондом державного майна України. Фонд державного майна України та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки оцінювачів.

У відповідності до ст.15 Закону №2658-III кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб`єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Згідно ч.1 ст.17 Закону №2658-III Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2658-III сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує внесення інформації про суб`єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та надає право здійснювати оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №2658-III, сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України за встановленою ним формою. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, його юридичні реквізити, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для фізичної особи - підприємця - реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або реквізити паспорта громадянина України), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України або уповноваженою ним особою та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути відкликаний або визнаний недійсним з підстав, визначених статтею 21 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону №2658-III, за видачу сертифіката справляється плата, що становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому справляється зазначена плата. Зазначена плата спрямовується відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону №2658-III, оцінка майна, проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, який не має чинного сертифіката, є недійсною.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону №2658-III, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, визначені статтею 5 цього Закону, визнаються суб`єктами оціночної діяльності відповідно до положень, що регулюють їхню діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III сертифікат суб`єкта оціночної діяльності може бути відкликаний Фондом державного майна України за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цією нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 2658-III підставами для відкликання сертифіката, зокрема, є:

звернення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання;

наявність порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, що призвели до визнання непрофесійної та (або) необ`єктивної, неякісної (недостовірної) оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання або оцінювачами, які працюють у його штатному складі та (або) залучалися таким суб`єктом до надання послуг з оцінки майна;

наявність порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, що призвели до визнання оцінки майна такою, що має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але така оцінка може використовуватися після виправлення зазначених недоліків, при цьому доопрацювання такої оцінки майна є неможливим, оскільки за її результатами були прийняті управлінські рішення або вчинено правочин, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання або оцінювачами, які працюють у його штатному складі та (або) залучалися таким суб`єктом до надання послуг з оцінки майна;

звільнення всіх оцінювачів, які були заявлені суб`єктом господарювання у штатному складі під час прийняття рішення про видачу сертифіката, або відкликання, визнання недійсними чи зупинення дії їхніх кваліфікаційних свідоцтв;

набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, пов`язаними з проведенням неякісної оцінки майна, якими було задоволено позови до суб`єкта оціночної діяльності та (або) оцінювачів, які працюють у його штатному складі та (або) залучалися таким суб`єктом до надання послуг з оцінки майна, впродовж дії сертифіката;

виявлення порушень суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та (або) оцінювачами статті 8 цього Закону;

ліквідації суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який отримав сертифікат;

відсутності у штатному складі суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, зазначеними у сертифікаті;

неінформування Фонду державного майна України про обставини, визначені частиною другою статті 20 цього Закону, що мають суттєве значення для здійснення контролю за оціночною діяльністю;

невиконання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання вимог частини п`ятої статті 12 цього Закону та (або) ненадання на запит Фонду державного майна України звіту про оцінку майна у випадках, встановлених законодавством;

у разі застосування до суб`єкта оціночної діяльності, а також до оцінювача (оцінювачів), який (які) працює (працюють) у його штатному складі, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції".

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 2658-III у разі відкликання сертифіката з підстав, визначених абзацами третім, шостим та одинадцятим ч. 1 цієї статті, новий сертифікат може бути виданий не раніше ніж через один рік з дати відкликання попереднього сертифіката.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 2658-III рішення про визнання сертифіката недійсним приймається Фондом державного майна України у разі встановлення факту видачі сертифіката на підставі недостовірних відомостей, зазначених у заяві або документах, поданих для його отримання.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону № 2658-III рішення про відкликання або визнання недійсним сертифіката приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону № 2658-III рішення про відкликання або визнання недійсним сертифіката може бути оскаржене в адміністративному порядку або до адміністративного суду.

Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону № 2658-III порядок розгляду питань щодо відкликання або визнання недійсним сертифіката встановлюється Фондом державного майна України з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 2658-III до Державного реєстру вноситься інформація про оцінювачів, зокрема відомості про особу оцінювача, кваліфікаційне свідоцтво, підготовку та підвищення кваліфікації, напрями оцінки майна, дисциплінарні стягнення, рішення щодо відкликання, зупинення, поновлення або визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи, членство у саморегулівній організації оцінювачів та інша інформація, передбачена законом.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 2658-III до Державного реєстру також вноситься інформація про суб`єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, зокрема відомості про дату їх видачі, напрями оцінки майна, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб`єкта, склад оцінювачів та їхню кваліфікацію, а також інша інформація, визначена цією нормою.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 2658-III порядок подання оцінювачами та суб`єктами оціночної діяльності інформації, що вноситься до Державного реєстру, встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 2658-III оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за достовірність інформації, що подається до Державного реєстру, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону № 2658-III порядок надання інформації з Державного реєстру встановлюється Фондом державного майна України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20 за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» зі спеціалізаціями 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них», 1.2 «Оцінка машин і обладнання» та 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 7 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» сертифікати суб`єктів оціночної діяльності, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, є чинними до спливу трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Відтак сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20 залишався чинним після 14.04.2023.

Разом з тим Законом України від 10.10.2024 № 4017-ІХ було внесено зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема щодо напрямів оцінки майна, порядку видачі кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів та здійснення професійної оціночної діяльності.

На виконання зазначених законодавчих змін наказом Фонду державного майна України від 26.05.2025 № 765 передбачено переоформлення кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, виданих до набрання чинності Законом № 4017-ІХ, шляхом отримання кваліфікаційних свідоцтв нового зразка за напрямами оцінки майна, визначеними статтею 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, пунктом 5№ розділу VII «Прикінцеві положення» зазначеного Закону, який був доповнений Законом України від 04.12.2024 № 4114-ІХ, встановлено, що кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, видані до набрання чинності Законом № 4017-ІХ, є чинними до 01.01.2026.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 мав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 13.12.2008 МФ № 6567, видане до набрання чинності Законом № 4017-ІХ. Водночас доказів подання позивачем заяви про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва та отримання кваліфікаційного свідоцтва нового зразка матеріали справи не містять.

За наведених обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що після 01.01.2026 кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_1 втратило чинність у силу прямої норми закону.

Згідно з абзацом дев`ятим частини першої статті 21 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» сертифікат суб`єкта оціночної діяльності може бути відкликаний Фондом державного майна України у разі відсутності у штатному складі суб`єкта оціночної діяльності хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, зазначеними у сертифікаті.

Оскільки у штатному складі ФОП ОСОБА_1 був відсутній оцінювач із чинним кваліфікаційним свідоцтвом за напрямами оцінки майна, зазначеними у сертифікаті суб`єкта оціночної діяльності, у відповідача були наявні визначені законом підстави для ініціювання процедури відкликання такого сертифіката.

Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 10.03.2026 № 417 розпочато адміністративне провадження щодо відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20, а за результатами такого провадження наказом від 06.04.2026 № 597 зазначений сертифікат відкликано.

Доказів порушення відповідачем процедури розгляду питання про відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності або недотримання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Фонду державного майна України про відкликання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності від 14.04.2020 № 300/20 прийняте на підставі та у спосіб, визначені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що пункт 5№ розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яким встановлено чинність кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, виданих до набрання чинності Законом України від 10.10.2024 № 4017-ІХ, лише до 01.01.2026, є неконституційним, а тому не підлягає застосуванню відповідачем, з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (ї) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Водночас порядок оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України регламентовано ст. 264 КАС України.

Пунктом 1 частини першої вищевказаної статті встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Позаяк підстави позовної заяви, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу зводяться до аналізу внесених змін відносно норм Конституції України, що не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно з статтею 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» Велика палата Конституційного Суду України ухвалює рішення за результатами розгляду справ за конституційними поданнями щодо конституційності законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції України, а також за результатами розгляду справ за конституційними скаргами у разі відмови Сенату в розгляді справи за конституційною скаргою на розсуд Великої палати.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що питання дослідження відповідності нормативно-правових актів Конституції України є виключними повноваженнями Конституційного Суду України, що в свою чергу свідчить про неможливість розгляду таких підстав позову в межах адміністративного судочинства.

Більше того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що пункт 5№ розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визнано неконституційним або його дію зупинено у встановленому законом порядку. Відтак зазначена норма підлягала застосуванню Фондом державного майна України під час вирішення питання щодо чинності кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів та відкликання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності.

Суд також відхиляє доводи позивача про порушення принципу незворотності дії законів у часі, передбаченого статтею 58 Конституції України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності та поширюється на правовідносини, які виникають після цього моменту. Закон не має зворотної дії в часі лише тоді, коли він змінює правові наслідки обставин, які повністю відбулися до набрання ним чинності.

У спірному випадку Закон № 4017-ІХ та Закон № 4114-ІХ не поставили під сумнів факт отримання позивачем кваліфікаційного свідоцтва оцінювача у 2008 році та не змінили правових наслідків його діяльності за попередні періоди. Натомість законодавцем було змінено порядок здійснення професійної оціночної діяльності на майбутнє, зокрема запроваджено нові вимоги щодо чинності та переоформлення кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів.

Сам факт того, що на момент видачі кваліфікаційне свідоцтво позивача було безстроковим, не означає неможливості подальшої зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності не гарантує незмінності законодавства, а держава вправі змінювати умови здійснення певного виду професійної діяльності за умови, що такі зміни є загальними, передбачуваними та застосовуються на майбутнє.

Суд враховує, що Закон № 4114-ІХ був прийнятий 04.12.2024, а механізм переоформлення кваліфікаційних свідоцтв було запроваджено наказом Фонду державного майна України від 26.05.2025 № 765. Таким чином, оцінювачі були завчасно повідомлені про зміни законодавства та мали достатній строк для приведення свого правового статусу у відповідність до нових вимог закону.

Як встановлено позивачем і в процесі адміністративного провадження не скористався правом оскарження як і не вчинив дій на переоформлення кваліфікаційних документів.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний застосовувати чинні на момент прийняття спірного рішення положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у тому числі пункт 5№ розділу VII «Прикінцеві положення» цього Закону, а доводи позивача про неконституційність зазначених положень та порушення принципу незворотності дії закону в часі є необґрунтованими.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

За положеннями статі 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна