Рішення № 137692783, 25.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокусправа № 380/1664/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025 №913240134280 про відмову у проведенні підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту "г" статті 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту "г" статті 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 25.11.2025.

Ухвалою від 03.02.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

25.11.2025 звернувся із заявою про встановлення підвищення на 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській, як структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву та прийняв рішення про відмову у встановленні підвищення від 04.12.2025 №913240134280.

Вважає рішення неправомірним та протиправним, вчиненим з порушенням Конституції України та чинного законодавства, та таким, що порушує його законні права.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Позивач 25.11.2025 року звернувся із заявою щодо встановлення надбавки реабілітованим особам відповідно до пункту "Г" статті 77 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Провівши аналіз матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, батьки заявника були вислані на спецпоселення в 1949р., а ОСОБА_1 був народжений 16.12.1955 на висланні/спецпоселенні. У зв`язку з вищевикладеним, управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в зміні надбавки в зв`язку з відсутністю підстав для проведення перерахунку. З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

25.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в якій просив проводити доплату до пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» як потерпілій від репресій.

Разом із заявою позивач надав копії таких документів:

- посвідчення реабілітованого, виданого Львівською обласною радою від 19.03.2002 №7/11-П;

- посвідчення Спілки політичних в`язнів України № 7064;

- Довідку про реабілітацію від 07.10.2009 № 9/31-Д-19;

- Довідку про реабілітацію гр. ОСОБА_2 (батька), виданої Інформаційним центром Управління внутрішніх справ Львівської області від 30.11.1992 № 4/5-19467-м;

- свідоцтво про народження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській як структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.12.2025 №913240134280.

Відмова мотивована наступним: «Провівши аналіз матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що батьки заявника були вислані на спецпоселення в 1949р., а ОСОБА_1 був народжений 16.12.1955 на висланні/спецпоселенні. У зв`язку з вищевикладеним, управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в зміні надбавки в зв`язку з відсутністю підстав для проведення перерахунку».

Не погодившись із рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

17.04.1991 прийнятий Закон Української PCP «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» №962-ХІІ, за ст.1 якого, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958р., за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону. Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР;- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII внесений ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Зокрема, змінено назву Закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст.1,3,6 Закону №962-ХІІ, а також визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Вказані зміни набули чинності 05.05.2018. Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 р.р., та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.

Так метою Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) у новій редакції визначене відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів ухвалений, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як визначено ст.1-1 цього Закону: репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-2 Закону №962-XII реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;

2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;

3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;

4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;

5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій визнаються: … діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Відповідно до ст. 2 Закону №962-XII формами репресій визнаються: … 5) заслання; 6) вислання.

Відповідно до ст. 1-4 Закону №962-XII цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб: 1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Так із матеріалів справи судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пивовариха Іркутського району Іркутської області, рсфср, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до архівної довідки, виданої Інформаційним центром Управління внутрішніх справ Львівської області від 30.11.1992 № 4/5-19467-м гр. ОСОБА_2 (батько позивача) ІНФОРМАЦІЯ_2 із села Кульчиці Самбірського району Львівської за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселений на спецпоселення в Іркутську область, із якого звільнений 1956 року та відповідно до ст. 3 Закону України Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» визнаний реабілітованим з поверненням конфіскованого майна.

Згідно архівної довідки, виданої ГУ МВС у Львівській області 18.11.2025 № 110 гр. ОСОБА_3 (мати позивача) 3 травня 1949 року із села Кульчиці Самбірського (Дублянського) району Львівської (Дрогобицької) області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 14 травня 1949 року, була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область, по політичних мотивах, як член сім`ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнена - 23 червня 1958 року. Відповідно до ст. З Закону України від 17 квітня 1991 року Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні вищевказана особа була реабілітована (згідно копії довідки про реабілітацію від 10 червня 1993 року).

Тобто позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пивовариха Іркутського району Іркутської області, рсфср під час перебування його батька та матері у засланні і є членом сім`ї репресованої та реабілітованої особи.

Львівською обласною радою 19.03.2012 позивачу видане посвідчення реабілітованого та потерпілого від репресій № 7/11-П з правом на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій»

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 народився під час перебування його батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 на спецпоселенні в Іркутській області, відповідно позивач є членом сім`ї репресованої та згодом реабілітованої особи, зокрема його батька та матері.

Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає що позивач, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII .

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.

Відтак позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправною відмови відповідача у проведенні розрахунку підвищення пенсії позивачу, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов`язати провести такий перерахунок як просить позивач у позові із 25.11.2025 дати звернення до пенсійного органу за перерахунком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025 № 913240134280.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927, адреса: вул. Гоголя, 34,м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н,36000) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 25.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927, адреса: вул. Гоголя, 34,м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н,36000) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна