Рішення № 137692722, 24.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 рокусправа № 380/6835/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в особі начальника Булаш Зоряни Володимирівни про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в особі начальника Булаш Зоряни Володимирівни (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною відмову Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітній на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.03.2026 ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_1 звернулися до відповідача із повідомленням-запитом щодо надання дозволу на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, однак отримали відмову. Підставою для відмови слугувало відсутність рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Покликаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, стверджує, що поведінка відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки його неповнолітній доньці є протиправною, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 15.04.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 06.05.2026 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №380/6835/26 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.

07.05.2026 позивач подав копію посвідчення серії НОМЕР_1 , що підтверджує статус особи з інвалідністю.

Ухвалою судді від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

21.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 25.08.2020, органом 4561, та серії НОМЕР_3 , виданий 24.05.2024, органом 4652, який є діючий станом на день подання відзиву, їй присвоєно УНЗР 2010052300841.

Стверджує, що 11.08.2020 за своїм добровільним волевиявленням ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , звернулася до ЦОД №1 Львівського МУ ГУДМС України у Львівській області для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, подала заяву-анкету №17745307 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України.

Оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, у Реєстрі вже сформовано УНЗР (2010052300841), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі. Також ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно зверталася до відділу обслуговування громадян м. Львова ДП «Документ» із заявою-анкетою № 27528755 для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 24.05.2024 органом 4652 видано паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 , який є дійсний на даний час.

Стверджує, що позиція позивача невірно базується на висновках постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, оскільки справа №380/6835/26 не відповідає ознакам типової справи. Предметом розгляду у зразковій справі є порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюється у зв`язку зі своїми переконаннями настання «тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до ЄДДР та присвоєння УНЗР. Водночас у розглядуваній справі, альтернативний вибір зроблено під час оформлення ОСОБА_3 паспорту громадянина України для виїзду за кордон та надання при цьому згоди на обробку персональних даних засобами ЄДДР.

Акцентує на тому, що при виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон донькою позивача передано біометричні дані в обсязі, що є аналогічними і для виготовлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки.

Крім того, констатує, що позивачем не дотримані законодавчі вимоги щодо форми заяви.

З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зверталася до ЦОД №1 Львівського МУ ГУДМС України у Львівській області із заявою-анкетою від 11.08.2020 №17745307 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про неповнолітню доньку ОСОБА_3 , у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордоном. В анкеті вказано УНЗР 2010052300841.

За допомогою засобів Єдиного державного демографічного реєстру та на підставі заяви-анкети №648137 ОСОБА_3 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 25.08.2020, термін дії 25.08.2024.

14.05.2024 ОСОБА_4 звернулася до відділу обслуговування громадян м. Львів ДП «Документ» із заявою-анкетою №27528755 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про неповнолітню доньку ОСОБА_3 , у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордоном. В анкеті вказано УНЗР 2010052300841.

За змістом листа управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 13.05.2026 за вих. №4601.6.1/14363-26 повідомлено, що згідно з обліками ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 25.08.2020, органом 4561, статус - діючий та серії НОМЕР_3 , виданий 24.05.2024, органом 4652, статус діючий.

ОСОБА_6 03.03.2026 за вих. №030322026-ДСБ звернулася із повідомленням-запитом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в особі начальника Булаш Зоряни Володимирівни, у якому повідомила, що за своїм переконанням хоче отримати паспорт у формі книжечки та просила надати інформацію у виді належно оформленого дозволу щодо отримання ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки, з переліком необхідних документів для його оформлення та видачі. Крім того повідомила про заборону збирання, зберігання обробку та передачу персональних даних третім особам.

Листом від 09.03.2026 № 4601.6.1-3507/46.2-26 відповідач повідомив про відсутність можливості для оформлення та видачі паспорта громадянина України будь-якого іншого зразка, ніж встановленого законодавством, зокрема, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних та без внесення інформації до безконтактного електронного носія. Крім того зазначив, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів згідно Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС від 06.06.2019, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Вважаючи відмову відповідача видати доньці паспорт у формі книжечки протиправною, позивач пред`явив цей позов суду.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із відмовою у видачі та оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі положення №2503-XII.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

На виконання ст. 5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - положення №2503-ХІІ), згідно з п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 2 положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

За змістом п. 3 положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Отже, положенням №2503-ХІІ передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.

Відповідно до п. 5 положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Згідно з п. 13 положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Форма заяви, зазначеної у пп. 1 п. 13 положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України, для реалізації п. 13 положення № 2503-XII на сьогодні немає.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №280/5678/22.

06.12.2012 набрав чинності Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч. 1 ст.1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Абзацом 1, 3 ч. 1 ст. 4 Закону №5492-VI унормовано, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Згідно з пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України від 14.07.2016 № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», який набрав чинності з 01.10.2016 (далі - Закон № 1474-VIII), ст. 13 Закону №5492-VI доповнено ч. 3 такого змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»

Також Законом № 1474-VIII ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Згідно з ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі порядок №302).

Згідно з п. 1-4 порядку №302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років, а особам, які досягли шістдесяти п`яти років, - безстроково.

Підпунктом 1 п. 7 порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 14 порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Крім того, на виконання абз. 5 п. 3 порядку № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», положення № 2503-XII наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1 розділу ІІІ тимчасового порядку №456 встановлено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Частиною 7 ст. 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку (чотирнадцятирічного віку - для паспорта громадянина України), або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа, та не усунув у встановлений строк виявлені недоліки; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником; 5) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін, видача документа не належать до компетенції уповноваженого суб`єкта; 6) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови та порядок його оскарження. Особа має право повторно звернутися до уповноваженого суб`єкта із заявою у разі зміни або усунення обставин, які були підставою для прийняття рішення про відмову у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, або до адміністративного суду.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі №260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.03.2026 ОСОБА_6 звернулася до відповідача із повідомленням-запитом, у якому просила надати інформацію у виді належно оформленого дозволу щодо отримання паспорту у формі книжечки.

Тобто донька позивача не зверталася до відповідача із заявою, оформленою відповідно до вимог положення № 2503-XII, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.

Недотримання ОСОБА_7 , в інтересах якої позивач звернувся з цим позовом до суду, вимог в частині подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, необхідного переліку документів для оформлення паспорта громадянина України унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб`єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній положенням № 2503-XII.

Щодо покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, суд зазначає таке.

19.09.2018 прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, в якій наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян постановою КМУ №398 від 03.04.2019 внесено зміни до пункту 3 постанови КМУ від 25 березня 2015 р. № 302, згідно яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Таким чином, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду, і саме у випадках, пов`язаних із наявністю у особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань.

Однак, як встановлено судом, ця адміністративна справа не може бути визначена як типова з огляду на таке.

Суд враховує, що у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до положення №2503-ХІІ.

Разом з тим, у розглядуваній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача здійснити видачу паспорта громадянина України у формі книжечки неповнолітній дитині позивача, персональні дані якої були опрацьовані та внесені до ЄДДР органом міграційної служби.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 зверталася до із заявами-анкетами від 11.08.2020 №17745307, від 14.05.2024 №27528755 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про неповнолітню доньку ОСОБА_3 , у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордоном.

Згідно з обліками ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 25.08.2020, органом 4561, та серії НОМЕР_3 , виданий 24.05.2024, органом 4652, статус діючий.

У результаті обробки персональних даних засобами ЄДДР ОСОБА_3 сформовано унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі №2010052300841 при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який є єдиним та незмінним, оскільки присвоюється одноразово при оформленні документа засобами реєстру вперше.

Відповідно до положень ст. 10 Закону 5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належать, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Частиною 5 ст. 21 Закону № 5492-VI регламентовано, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Суд звертає увагу, що паспорти громадянина України для виїзду за кордон, оформлені для ОСОБА_8 за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення її законного представника, яке виражене у поданих заявах-анкетах. Тобто законний представник надав згоду на обробку персональних даних, що й зумовило оформлення доньці позивача паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення в установленому порядку відповідних відомостей до ЄДДР.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що покликання позивача на ненадання згоди ним згоди на внесення до ЄДДР будь-яких даних про його неповнолітню дитину є безпідставними та не узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами справи.

Варто відзначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.

У мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 вказано на необхідність врахування державою «побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю».

Однак, у цьому випадку позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на приватне життя ОСОБА_3 , з огляду на те, що нею вже оформлено паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 25.08.2020, серії НОМЕР_3 , виданий 24.05.2024, надано згоду обробку персональних даних і внесено відомості про останню до ЄДДР із наступним формуванням унікального номера запису у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР №2010052300841).

Відомості про такий номер внесені у паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 25.08.2020, серії НОМЕР_3 , виданий 24.05.2024, про що позивач, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , не міг не знати.

Суд звертає увагу, що у даному випадку УНЗР у ОСОБА_2 вже сформований, а відомості про останнього внесені до ЄДДР, відтак у доньки позивача відсутні підстави для побоювання щодо формування УНЗР та внесення відомостей до ЄДДР в майбутньому.

Отже, фактично у ЄДДР вже містяться персональні дані доньки позивача та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

З огляду на альтернативний вибір, зроблений законною представницею ОСОБА_2 під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надану при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, та з урахуванням того, що в Реєстрі відносно доньки позивачки вже сформовано унікальний номер запису, суд доходить висновку, що небажання ОСОБА_2 отримати паспорт у формі ID-картки є необґрунтованим та суперечливим, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує її права та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 19.03.2025 в справі №300/5845/23.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень ст. 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Використання діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого засобами ЄДДР вказує на те, що донька позивача не належить до суспільної групи осіб, які відмовляються від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі захистила реальні побоювання громадян, які відмовляються від внесення персональних даних в ЄДДР, у зв`язку з побоюванням настання тяжких негативних наслідків, а не у зв`язку із простим небажанням його надавати.

Отже, безпідставним є покликання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Суд повторно наголошує, що позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на приватне життя ОСОБА_2 , тобто виникає питання чи справді є оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки для особи «надмірним тягарем», про що наголошено в мотивувальній частині Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на те, що особою вже оформлено біометричний закордонний паспорт, виданий засобами Єдиного державного демографічного реєстру.

У цьому випадку, як було зазначено вище, УНЗР в особи сформований, і підстави для побоювання такого формування в особи відсутні.

Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 не є типовою до зразкової справи №806/3265/17, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь-якою метою.

У спірних правовідносинах таку обробку уже проведено за згодою матері ОСОБА_2 , а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя доньки позивача.

Суд вважає, що якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорту для виїзду за кордон, виготовлення якого є правом особи, а не її обов`язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 21.11.2023 у справі №380/5977/21 і від 25.04.2024 у справі №300/5054/23.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №380/5977/21, від 22.03.2024 у справі №540/4500/21, відповідно до яких, використання особою паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує її права та в будь-якому разі не є втручанням у приватне і сімейне життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки, пов`язаної з відмовою у видачі доньці позивача паспорта у формі книжечки.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Судові витрати в силу приписів ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_5 ), який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України (місцезнаходження: вул. Січових Стільців, буд. 11, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 45870769).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна