Ухвала суду № 137692670, 24.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

24 червня 2026 рокусправа № 380/12637/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в письмовому провадженні питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (далі відповідач, ВП «Лікарня Князя Лева»), в якому просить:

- визнати бездіяльність відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» протиправною щодо ненадання відповіді на запит від 16.12.2024 та запитуваної у ньому інформації;

- зобов`язати відокремлений підрозділ «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати відповідь на запит від 16.12.2024 та запитувану у ньому інформацію.

Також позивач просила звільнити її від сплати судового збору.

Ухвалою судді від 07.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №380/12637/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 27.05.2026 та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2026 передана судді Кравціву О.Р.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. Позивача звільнено від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відмовлено в задоволення клопотання Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про заміну відповідача.

Предметом спору позивач визначила протиправну, на її думку, бездіяльність ВП «Лікарня Князя Лева» щодо не надання відповіді на запит про надання публічної інформації від 16.12.2024, в якому позивач просила надати «в електронному вигляді (скановану кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді (засвідчену належним чином) копію лікарського свідоцтва про смерть моєї бабці по материнській лінії ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Під час розгляду клопотання суд встановив, що відповідач у справі є відокремленим підрозділом юридичної особи - Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», а також не має статусу юридичної особи.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пунктів 2, 7 та 9 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2).

Суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

Відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9).

Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому, сама по собі участь у спорі органу влади чи органу місцевого самоврядування, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №911/488/18 зазначила, що у випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Так, ознаками справи адміністративної юрисдикції є особливий суб`єктний склад публічно-правового спору, участь суб`єкта владних повноважень, суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд встановив, що предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача -Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», щодо не надання відповіді на запит про надання публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VІ) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Розпорядники інформації визначені статтею 13 Закону №2939-VI.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Частиною 2 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

При цьому, згідно з частиною 3 статті 13 Закону №2939-VI на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Із змісту статуту Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», затвердженого 27.04.2026, суд встановив, що підприємство є юридичною особою публічного права, здійснює господарську некомерційну діяльність, є лікарняним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке надає послуги екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної медичної допомоги будь-яким особам. Засновником підприємства є Львівська міська рада. Підприємство у своїй структурі має як структурні, так і відокремлені підрозділи.

Отже, ВП «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», є відокремленим підрозділом юридичної особи публічного права, яка здійснює господарську некомерційну діяльність в сфері охорони здоров`я, а отже, не є суб`єктом владних повноважень.

Водночас Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (з його структурними і відокремленими підрозділами) є юридичною особою публічного права, а джерелами формування коштів є кошти державного бюджету та бюджету Львівської міської ради, згідно з вимогами частини 1 статті 13 Закону №2939-VI КНП (з його структурними і відокремленими підрозділами) є розпорядником інформації стосовно інформації: щодо використання бюджетних коштів; щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Однак за змістом запиту від 16.12.2024 позивач просила надати «в електронному вигляді (скановану кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді (засвідчену належним чином) копію лікарського свідоцтва про смерть моєї бабці по материнській лінії ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Тобто запит, адресований ВП «Лікарня Князя Лева», стосувався отримання позивачем копії лікарського свідоцтва про смерть.

З огляду на предмет запиту ОСОБА_1 , ВП «Лікарня Князя Лева» не відноситься до переліку розпорядників інформації, визначеного частиною 1 статті 13 Закону № 2939-VI, а запитувана інформація також не стосується інформації, що надають суб`єкти господарювання згідно частини 2 цієї ж статті Закону №2939-VI.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Таке право реалізується, зокрема, в порядку спеціальних нормативних актів, наприклад, Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги» тощо.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на зміст позовних вимог, склад сторін, суть спірних правовідносин, позивач прагне захистити свої цивільні права, а тому, такий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, захист прав позивача, які зазначені у цьому позові має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (пункт 24 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

Згідно з частиною 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами розподіляти не слід.

Керуючись статтями 238, 239, 241-246, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Кравців Олег Романович