Рішення № 137692625, 25.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1521/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (далі позивач) до Кропивницької митниці Держмитслужби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати противоправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA901020/2026/000007/2 від 29.01.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2026/000014.

В обґрунтування вимог зазначено, що 28.01.2026 підприємство подало до Кропивницької митниці Держмитслужби митну декларацію № 26UA901020000553U5 щодо імпорту товару (арахіс сирий у ядрах, сорт Runner, 22 000 кг) за контрактом № BO-263-010825 від 01.08.2025, укладеним із GBC FOODS FZCO (ОАЕ). Первинно митна вартість визначена за ціною договору на рівні 1,20 USD/кг. До митного оформлення було подано пакет підтвердних документів, зокрема інвойс №GBC076/25-2 від 26.09.2025, коносамент MEDUAZ897631 від 06.01.2026, CMR від 19.01.2026, контракт, специфікацію №2 від 04.08.2025, платіжні доручення №783 від 25.08.2025 та №864 від 04.12.2025, транспортні документи та калькуляцію витрат. 29.01.2026 митним органом прийнято картку відмови № UA901020/2026/000014 та винесено рішення про коригування митної вартості № UA901020/2026/000007/2, яким митну вартість збільшено до 1,76 USD/кг із відповідним донарахуванням митних платежів у сумі 79 087,80 грн. Позивач вважає, що подані ним документи підтверджують митну вартість товару, визначену за основним методом ціною договору, а сумніви митного органу ґрунтуються на припущеннях, порівнянні з іншими деклараціями без урахування характеристик товару та умов поставки, що суперечить ст.ст.53-58 МК України.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову. Вказав, що документи декларанта не містили повного підтвердження числових значень складових митної вартості. Зокрема, звернув увагу на відсутність підтвердження морського фрахту, неповноту даних про транспортні витрати, неможливість ідентифікації платіжних інструкцій № 783 від 25.08.2025 та № 864 від 04.12.2025, відсутність документів стосвоно залучення третіх осіб перевізником, відсутність підтверджень оплати транспортних послуг за рахунком № 0000001321 від 21.01.2026 та рахунком № 35 від 23.01.2026, а також ненадання окремих додаткових документів, запитаних митницею. Додатково зазначено на наявність розбіжностей у строках поставки (коносамент від 06.01.2026 при первісному строку до 04.09.2025) та на заниження заявленої митної вартості товару в порівнянні з даними АСМО "Інспектор" (а.с.84-89).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.08.2025 між ПП "Торговий дім "Золота миля" (покупець) та компанією GBC FOODS FZCO (ОАЕ) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № BO-263-010825. Відповідно до умов цього контракту продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених сторонами.

04.08.2025 сторонами оформлено специфікацію № 2 до контракту № BO-263-010825, згідно якої погоджено поставку ядра арахісу сорту Runner калібру 38/42 у кількості 22 000,00 кг за ціною 1,20 доларів США за 1 кг на умовах CFR Гданськ (Польща) згідно з правилами Інкотермс-2020.

28.01.2026 декларантом подано митну декларацію №26UA901020000553U5 для митного оформлення зазначеного товару. Разом із митною декларацією подано документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема інвойс № GBC076/25-2 від 26.09.2025, пакувальний лист, коносамент MEDUAZ897631 від 06.01.2026, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.01.2026, сертифікати походження та якості товару, фітосанітарний сертифікат, платіжні доручення № 783 від 25.08.2025 та № 864 від 04.12.2025, транспортні документи, договори на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення, рахунки на оплату транспортних послуг, калькуляцію витрат, прайс-лист, експертний висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" № 100 від 19.01.2026 та інші супровідні документи.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідачем було направлено позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

29.01.2026 позивачем подано до митного органу пояснення № 26/26/37 та додаткові документи, зокрема додаткову угоду № 1 від 01.09.2025 до контракту, заявку на перевезення та додатки до експертного висновку.

Так, за результатами здійснення контролю митної вартості 29.01.2026 Кропивницькою митницею прийнято рішення № UA901020/2026/000007/2 про коригування митної вартості товарів, яким заявлену декларантом митну вартість не визнано та визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу. При цьому як джерело інформації для визначення митної вартості митним органом було використано відомості митної декларації від 02.01.2026 № 26UA110150000002U6, за якою рівень митної вартості аналогічного товару становив 1,76 доларів США за 1 кг товару.

Того ж дня митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів № UA901020/2026/000014.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості різниця між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, визначених митним органом, склала 79 087,80 грн.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України).

За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16, від 13.09.2023 у справі № 826/9931/16.

Отже, наведені вище норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім цього, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (частина 5, 6 статті 55 МК України).

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

Частинами 7, 8 статті 57 МК України визначено, що методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару (ядро арахісу сорту Runner калібру 38/42) відповідач не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом за ціною договору (контракту), та прийняв рішення від 29.01.2026 № UA901020/2026/000007/2 про її коригування, визначивши митну вартість товару відповідно до статті 64 МК України за резервним методом.

Із змісту зазначеного рішення вбачається, що митний орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару на підставі поданих документів та наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, використаних для її визначення. Зокрема, підставою для виникнення таких сумнівів відповідач визначив наявність розбіжностей та неповноту відомостей у документах, поданих для митного оформлення, у зв`язку з чим декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України. Незважаючи на подання декларантом письмових пояснень та додаткових документів, митний орган дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для визнання заявленої митної вартості товару.

Крім того, відповідачем встановлено, що рівень заявленої митної вартості товару є нижчим за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких раніше здійснювалося митними органами України. З огляду на вказане відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та визначив її за резервним методом із використанням інформації митної декларації від 02.01.2026 № 26UA110150000002U6, відповідно до якої митна вартість товару становила 1,76 доларів США за 1 кг.

Водночас суд вважає такі висновки передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Як встановлено судом, позивачем разом із МД від 28.01.2026 № 26UA901020000553U5 подано зовнішньоекономічний контракт № BO-263-010825 від 01.08.2025, специфікацію № 2 від 04.08.2025, інвойс №GBC076/25-2 від 26.09.2025, пакувальний лист, коносамент MEDUAZ897631 від 06.01.2026, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.01.2026, сертифікати походження та якості товару, фітосанітарний сертифікат, платіжні доручення № 783 від 25.08.2025 та № 864 від 04.12.2025, договори щодо перевезення та експедирування вантажу, рахунки на транспортні послуги, калькуляцію витрат, прайс-лист виробника, експертний висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" від 19.01.2026 № 100 та інші документи, які містять відомості щодо ціни товару та складових митної вартості.

Після отримання повідомлення митного органу про необхідність надання додаткових документів декларантом також подано письмові пояснення № 26/26/37 від 29.01.2026 та додаткові документи, зокрема додаткову угоду № 1 від 01.09.2025, заявку на перевезення та додатки до експертного висновку.

Таким чином, позивачем подано як основні документи, передбачені статтею 53 МК України, так і додаткові документи, витребувані митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару.

При цьому відповідачем не наведено та не доведено наявності у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, які б унеможливлювали визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд враховує, що відповідно до специфікації № 2 від 04.08.2025 поставка товару здійснювалася на умовах CFR Гданськ (Польща) згідно з правилами Інкотермс-2020. За таких умов продавець зобов`язаний нести витрати, необхідні для доставки товару до погодженого порту призначення. Отже, умови поставки та подані документи узгоджуються між собою та підтверджують порядок формування договірної ціни товару.

Наявні у матеріалах справи контракт, специфікація, інвойс та платіжні документи узгоджуються між собою щодо найменування товару, його кількості, ціни та умов поставки, а тому підтверджують фактичні умови зовнішньоекономічної операції.

Крім того, відповідачем не встановлено існування будь-яких додаткових платежів на користь продавця, які не були враховані декларантом при визначенні митної вартості товару, а також не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у поданих документах.

Щодо посилання митного органу на нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з митною вартістю аналогічних товарів, суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду сама по собі різниця між рівнем митної вартості задекларованого товару та рівнем митної вартості інших товарів не є достатньою підставою для коригування митної вартості, якщо митним органом не доведено співставність відповідних зовнішньоекономічних операцій. Крім того, наявність у базах даних митних органів інформації про інший рівень митної вартості подібних товарів сама по собі не є достатнім доказом недостовірності заявленої декларантом митної вартості та не звільняє митний орган від обов`язку доведення неможливості застосування основного методу її визначення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару та неможливості застосування основного методу її визначення за ціною договору.

Отже, рішення Кропивницької митниці від 29.01.2026 № UA901020/2026/000007/2 про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі картка відмови у митному оформленні (випуску) товару № UA901020/2026/000014 від 29.01.2026 є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с.71), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (пр.Героїв Харькова, 135-А, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 34470937) до Кропивницької митниці Держмитслужби (вул. Лавандова, 27Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними і скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA901020/2026/000007/2 від 29.01.2026.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Кропивницької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2026/000014 від 29.01.2026.

Стягнути на користь приватного підприємства "Торговий дім Золота миля" (ЄДРПОУ 34470937) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 44005668) судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН