Ухвала суду № 137692552, 25.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

25 червня 2026 року м. Київ 320/14744/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову, подану в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №320/14744/26, суд ухвалив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) учасників справи.

14 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вказана ухвала про відмову в забезпеченні позову, позивачем не оскаржувалась та відповідно до приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.

22 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 (далі також позивач / ОСОБА_1 ) надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- заборонити ГУ Національній поліції України у м. Києві адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав, вказаних у листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 року № 1329, а саме: для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, після чого прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 звертає увагу на очевидність ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які оскаржуються позивачем в адміністративній справі №320/14744/26.

Позивач зазначає, що оскаржувані дії ІНФОРМАЦІЯ_1 порушують його права, свободи та інтереси.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026 заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

Повно та всебічно оцінюючи аргументи викладені в заяві, досліджуючи надані на їх підтвердження докази, суддя враховує наступне.

У відповідності з частинами першою, другою, четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункти 1, 2, 4 цієї частини статті).

Частиною другою цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Варто зазначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звернувшись до суду із цією заявою, позивач обґрунтовує необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову виходячи з того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи всупереч чинним законам України без обґрунтувань, правових підстав, без відповідного порядку дій, без доказів, заніс інформацію до реєстру щодо ОСОБА_1 як адмінправопорушника, який перебуває в розшуку, оскільки після 05.09.2025 року штрафи за ст. 210 КУпАП за те, що особа у визначений законом строк (до 05.06.2025) не пройшла повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, до вказаної дати мають бути визнані такими, що винесені поза строками, його не було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210 КУпАП, постанова не складалась, ОСОБА_1 не надавалась, розгляду справи у відповідності по норм КУпАП не було, факт притягнення до відповідальності відсутній, тому відомості до реєстру внесені безпідставно.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що такий стан речей («розшук» від ТЦК) суттєво заважає йому нормально пересуватись по місту, добиратись на роботу, виконувати доручення роботодавця пов`язані з пересуванням по м. Києву та області в робочих цілях, займатись волонтерською діяльністю, не дає можливості відвідувати лікарів щоб зібрати матеріал для проходження ВЛК.

Позивач наголошує, що підставою для звернення з заявою про забезпечення позову останній вважає самовільні протизаконні дії ІНФОРМАЦІЯ_5 пов`язані з порушенням його прав, свобод та інтересів у зв`язку з тим що в його кабінеті військовозобов`язаного « ІНФОРМАЦІЯ_6 +» без розгляду справи відповідачем по КУпАП та винесенням постанови про вину ОСОБА_1 у вчиненні означеного правопорушення зафіксовано появу червоної стрічки з повідомленням від 28.02.2026 р. «Вас розшукує ТЦК та СП який звернувся до Нацполіції, щоб доставити позивача для складання протоколу. Причина: Не пройшли ( відмовились від проходження) ВЛК.», оскільки такі дії унеможливлюють його вільне пересування по місту Києву в робочих цілях та порушують його права та інтереси, унеможливлюють проходження ним ВЛК.

Оцінюючи викладені в заяві про забезпечення позову обставини, які на переконання позивача, зумовлюють необхідність застосування інституту забезпечення позову та відповідно вжиття судом запропонованих, ОСОБА_1 , заходів забезпечення позову, суд враховує наступне.

Статтею 65 Конституції України закріплено обов`язок громадянина України щодо захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів. Визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України Про військовий обов`язок і військову службу визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому, Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались. На момент розгляду цієї справи воєнний стан та загальна мобілізацію в України триває.

Суд відмічає, що, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, суд повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Вважаючи оскаржувані дії ІНФОРМАЦІЯ_1 очевидно протиправними, позивач надає власну суб`єктивну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність ознак протиправності оскаржуваних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вжиття активних дій ГУ Національній поліції України у м. Києві щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав, вказаних у листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 року № 1329, а саме: для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до повторної заяви про забезпечення позову позивачем не долучено.

Водночас, подані заяви про забезпечення позову докази лише певним чиним обґрунтовують правову позицію позивача щодо правовідносин, які є предметом розгляду в адміністративній справі №320/14744/26.

В контексті викладеного, суд враховує, що застосування судом інституту забезпечення позову можливе лише у виняткових випадках, водночас, очевидні ознаки протиправності рішення, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.

У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Враховуючи викладене, слід зауважити, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Також суд відхиляє твердження позивача про те, що «Такий стан речей («розшук» від ТЦК) суттєво заважає ОСОБА_1 нормально пересуватись по місту, добиратись на роботу, виконувати доручення працедавця пов`язані з пересуванням по м. Києву та області в робочих цілях, займатись волонтерською діяльністю, не дає можливості відвідувати лікарів щоб зібрати відповідні документи для проходження ВЛК.», оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 має діючу відстрочку від призову на мобілізацію під час дії особливого режиму воєнного стану.

Ба більше, суд враховує, що заборона вчиняти дії відповідно Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано у межах розгляду заяви про забезпечення позову.

Повно та всебічно оцінивши твердження ОСОБА_1 щодо очевидності ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також дій ГУ Національній поліції України у м. Києві щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав, вказаних у листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 року № 1329, суд дійшов висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову, та як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує позивач не підтверджені належними та переконливими доказами, а відтак, є необґрунтованими.

Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності оскаржуваних дій підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жукова Є.О.