Ухвала суду № 137692228, 25.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

25 червня 2026 рокуСправа № 280/5018/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663), Державної податкової служби України (69036 м. Запоріжжя, бул. Примаченко Марії, 20-А ЄДРПОУ 40311343) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 07 травня 2026 року №4 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 102 000 грн.;

визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 07 травня 2026 року №5 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 102 000 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» 24.06.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в якій заявник просить суд:

зупинити дію постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 07 травня 2026 року №4 та №5 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 102 000 грн. 00 к кожна до набрання законної сили рішенням суду у справі;

заборонити органам Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та приватним виконавцям вчиняти дії щодо примусового виконання зазначених постанов, а також здійснювати заходи виконавчого провадження у виконавчих провадження ВП № 81272477 та ВП № 81272223.

В обґрунтування заяви заявник вказує на те, що всупереч ч. 7 ст. 44 Закону України Про державний ринковий нагляд нехарчової продукції" та реалізації прав позивачки ГУ Держиспоживслужби у Запорізькій області звернулося за примусовим виконанням постанови про накладення штрафу до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 22.06.2026 державним виконавцем Самарівського ВДВС Гриценок Дмитром Івановичем відкрито виконавче провадження ВП № 81272223 про примусове виконання постанови № 5 виданий 07.05.2026, ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, ВП № 81272477 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій. Вказані обставини свідчать про те, що Відповідач повністю ігнорує наявність спору по оскаржуваним рішенням, вважає зазначені рішення такими, що підлягають виконанню на власний розсуд, має намір вимагати їх фактичного виконання. Після виконання постанови виникне необхідність скасовувати виконавче провадження, повертати виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, здійснювати повернення стягнутих коштів з бюджету. Отже, невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить ефективний захист прав позивача, потребуватиме зусиль з метою повернення виконаного, буде потребувати додаткового звернення до суду. Зважаючи на викладене виникла необхідність звернутися з заявою про забезпечення позову. У разі незастосуванні заходів забезпечення відбудеться примусове списання коштів, а відновлення порушених прав вимагатиме додаткових судових процедур, таким чином буде порушено принцип ефективного судового захисту, який фактично вже порушений передчасним примусовим виконанням оскаржуваних постанов №4 від 07.05.2026 та №5 від 07.05.2026. Крім того, самі постанова є спірною та має ознаки протиправності, які зазначені у позовній заяві зокрема: - порушення процедури проведення перевірки, перевірка виконання оскаржуваних рішень, звернення до стягнення оскаржуваних постанов, відсутність належного обґрунтування висновків контролюючого органу непропорційність застосованих санкцій.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч. 2 ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Обов`язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №240/37865/21.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Дослідивши доводи та мотиви заявника суд встановив, що заступником Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 22.06.2026 відкрито виконавчі провадження ВП № 81272477 та ВП № 81272223 з виконання постанов ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 07.05.2026 № 4 та № 5 відповідно.

Державним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчих проваджень прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору (по 10 200,00 грн), мінімальних витрат виконавчого провадження (по 369,00 грн) та арешт коштів боржника в межах суми 112 569,00 грн. у кожному провадженні.

Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При вирішенні заяви суддя виходить з того, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 КАС України).

Закон №1404-VIII також не містить механізму зупинення виконання оскаржуваних рішень до розгляду спору судом.

Пунктом 2 статті 34 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Наявність зазначених виконавчих проваджень може призвести до негативних фінансових наслідків для позивачки у вигляді стягнення не лише суми штрафу, які є спірними, а й витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, що може порушить права та законні інтереси позивачки.

Суд зазначає, що заявником в обґрунтування заяви в частині застосування заходів забезпечення позову щодо оскаржуваних постанов ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 07.05.2026 № 4 та № 5 наведено та надано докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Враховуючи обставини справи, суддя вважає, що належним та достатнім заходом забезпечення даного позову в частині оскаржуваних постанов відповідача ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 07.05.2026 № 4 та № 5 буде зупинення стягнення на підставі зазначених постанов, а тому заяву про забезпечення позову суддя вважає обґрунтованою в цій частині.

Натомість викладені у заяві про забезпечення позову способи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій повністю виходять за межі позовних вимог. Крім того, такі є передчасними та матимуть своїм наслідком не збереження існуючого стану та надання тимчасового захисту на час розгляду справи, а фактично полягатимуть у вирішенні спору без розгляду його по суті.

Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, які визначені в заяві про забезпечення позову, суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів дії чи рішення суб`єктів владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а, відтак, тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

Відтак, суд виходить з того, що обрані позивачем способи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій є неспівмірними із заявленими вимогами позивача, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Відповідно до частини восьмої статті 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663), Державної податкової служби України (69036 м. Запоріжжя, бул. Примаченко Марії, 20-А ЄДРПОУ 40311343) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі постанови ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 07.05.2026 № 4, яке здійснюється в межах виконавчого провадження ВП № 81272477, що перебуває в провадженні Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/5018/26.

Зупинити стягнення на підставі постанови ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 07.05.2026 № 5, яке здійснюється в межах виконавчого провадження ВП № 81272223, що перебуває в провадженні Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/5018/26.

У задоволені іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати до виконання до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та сторонам у справі до відома.

У відповідності до ст.14 КАС України, ухвали суду, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання на свій території України. Не виконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена та підписана 25 червня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз