Рішення № 137692215, 25.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2026 року Справа № 320/17603/26 ЗП/280/45/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної судової адміністрації України

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної судової адміністрації України (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.01.2026 ВП №76630529.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ті обставини, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесена протиправно, оскільки не виконання позивачем рішення суду по справі №280/5414/24 пов`язане з наявністю поважних причин.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивач не надав ані державному виконавцю, ані до суду жодних належних доказів виконання або початку виконання судового рішення у справі № 280/5414/24. У тексті позовної заяви міститься лише безпідставне посилання на нібито виконання рішення Державною казначейською службою України, що жодним чином не підтверджено допустимими доказами. Позивач був належним чином повідомлений про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, та про відкриття виконавчого провадження, проте жодних реальних дій, спрямованих на його виконання, ним не вчинено. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, просить залучити в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Щодо залучення до участі у справі третю особу, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч.4 ст.49 КАС України).

Як зазначено у ч.5 ст.49 КАС України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Отже, необхідність залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, обумовлена тим, що рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, може вплинути на права, свободи, інтереси та/або обов`язки такої особи.

Суд зазначає, що позивач в даній справі оспорює прийняту відповідачем постанову про накладання штрафу від 28.01.2026 ВП №76630529, яку позивач вважає протиправною, та з метою захисту порушеного права просить суд скасувати її.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли між позивачем та Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права спрямований на скасування оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що наведені представником відповідача обставини не доводять, яким чином рішення суду в даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для залучення вказаної особи в якості третьої особи до участі у даній справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76630526 з примусового виконання виконавчого листа № 280/5414/24 виданого 23.09.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року включно у розмірі 611231 грн 59 коп.

06.02.2025 державним виконавцем надіслано до позивача вимогу щодо надання письмового пояснення щодо поважності причин невиконання рішення суду, а також заходів, які вживались боржником з метою його належного виконання.

Позивач листом від 19.02.2025 № 10-3473/25 надав пояснення. В обґрунтування яких послався на обставини, які, на його думку, унеможливлювали виконання рішення суду у визначений строк. Зокрема, боржник вказує на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, покладення обов`язку фінансування на Міністерство фінансів України та вжиття заходів у вигляді звернень до відповідних органів щодо виділення коштів. Також повідомлено виконавця про те, що 10.01.2025 ДСА України затверджено кошторис на 2025 рік Запорізькому апеляційному суду за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 23,3 тис. гривень.

28.01.2026 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 76630526 за повторне невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/5414/24 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн.

Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема: Законом України № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; Законом України №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, частиною шостою статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, аналіз наведених правових норм дає можливість виснувати, що державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду виключно за відсутності поважних причин для такого невиконання.

Варто зазначити, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.

Суд наголошує, що ключовою підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання останнім рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №280/5414/24 зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року включно у розмірі 611 231 грн. 59 коп. (шістсот одинадцять тисяч двісті тридцять одна гривня 59 копійок).

Листом від 19.02.2025 Державна судова адміністрація України повідомила відповідача, що позивачем в межах своїх повноважень вживаються всі необхідні заходи, спрямовані на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/5414/24, у зв`язку з цим, просимо утриматися від накладення штрафів на ДСА України.

Щодо об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення позивачем, та які не залежали від його волі, в листі зазначене наступне.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.

ДСА України 05 січня 2024 року затверджений кошторис на 2024 рік Запорізькому апеляційному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,6 тис гривень.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.

ДСА України 10 січня 2025 року затверджений кошторис на 2025 рік Запорізькому апеляційному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,3 тис гривень.

При цьому, рівень забезпечення потреби апеляційних і місцевих судів, органів та установ в системі ДСА України у фінансових ресурсах на 2025 рік за напрямком "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" складає 0, 6%.

Так, ДСА України листами від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 № 11-14862/24 та від 11.10.2024№ 11-19998/24 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 318.0 млн гривень, 1 428. 43 млн гривень та 1 502,98 млн гривень відповідно (копії додаються).

Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

Надаючи оцінку діям головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу у виконавчому провадженні ВП № 76630526, суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845).

Згідно з пунктом 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Судом встановлено, що судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави виснувати, що виконання виконавчого листа у справі №280/5414/24, має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення.

Висновки, аналогічні зазначеним, наведені у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №826/721/16, у якій зокрема вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від неї самої причин виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/5414/24 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.

Щодо посилань відповідача, що листи позивача до Комітету Верховної Ради України за своїм змістом стосувались судових рішень про стягнення суддівської винагороди з посиланням на бюджет 2020 року та заходи, які стосувались періоду запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID19, які не пов`язані з обставинами справи №280/5414/24 за позовом про фінансування виплат ОСОБА_1 суддівської винагороди, крім того, листування ДСА України стосувалось також інших виплат за судовими рішеннями, зокрема, виплат працівникам Служби судової охорони, за таких умов відповіді Міністерства фінансів України на рівні заступників міністра не є підставами для звільнення боржника від відповідальності за невиконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Державним бюджетом України на 2020 рік було встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади інші державні органи, органи місцевого та самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовувалось також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, установлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Конституційний Суд України рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-p/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Як наслідок, рішення стало підставою для численних звернень суддів до суду з позовами про стягнення недоотриманої суддівської винагороди за відповідні періоди, тому станом на зараз існує велика заборгованість щодо недоотриманої суддівської винагороди.

Аналогічна ситуація склалася й з виплатами додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, тож закономірно, що ДСА України звертається до Міністерства фінансів України стосовно обох питань одночасно, а тому твердження відповідача, щодо дійсної суті відповідей міністерства в контексті спірних правовідносин із ДСА України є необґрунтованими.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від неї самої причин виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/5414/24 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.

Викладене у своїй сукупності вказує на наявність підстав для скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.01.2026 ВП №76630529.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання рішення суду, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01601, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.01.2026 ВП №76630529.

Стягнути на користь Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) судові витрати зі сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01601, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 25.06.2026.

Суддя О.В. Конишева