Ухвала суду № 137691492, 24.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 червня 2026 року Справа 160/17220/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму безпідставно набутих ним грошових коштів у розмірі 155757,07 грн

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/17220/26 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, та підлягає залишенню без руху з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28.01.2021 у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 у справі №420/4099/20, від 06.04.2023 у справі №320/7204/21 від 08.11.2024 у справі №420/13987/23.

Суд враховує також правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 08.11.2024 у справі №420/13987/23, де суд касаційної інстанції зазначив, що саме дата прийняття наказу «Про результати службового розслідування» є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду у вказаних правовідносинах, який в цьому випадку має становити три місяці.

Як слідує з позовних вимог, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму безпідставно набутих ним грошових коштів у розмірі 155757,07 грн

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачу було припинено виплату грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.12.2025 № 608 та визначено до відшкодування безпідставно набутих ним грошових коштів з 15.05.2021 у розмірі 155757,07 грн.

Отже, саме дата прийняття наказу від 10.12.2025 № 608 «Про припинення виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення» є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду у вказаних правовідносинах, який в цьому випадку має становити три місяці.

В той же час, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 18.06.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд»), тобто із пропуском строку, встановленого абз.2 ч.2 ст.122 КАС України.

При цьому, при зверненні в порушення ч.6 ст.161 КАС України позивачем не подано заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Доводи позивача в позовній заяві про те, що наказом від 10.12.2025 № 608 відповідачу встановлено строк протягом місяця відшкодувати безпідставно набуті грошові кошти, з наказом він ознайомився - 20.02.2026, тому строк звернення до суду відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №450 слід обраховувати з дати обізнаності Військової частини з фактом невідшкодування відповідачем коштів у строк, визначений в наказі, не приймаються судом, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні положень Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 (далі Порядок №450).

Відповідно до пункту 5 Порядку №450, якщо протягом одного місяця з дня виявлення командиром (начальником) військової частини обставин, передбачених пунктом 6 цього Порядку, військовослужбовцем не відшкодовано отриману суму грошової компенсації, відшкодування здійснюється шляхом стягнення коштів з військовослужбовця у судовому порядку відповідно до вимог законодавства.

Отже, законодавець пов`язує право звернення військової частини до суду з днем виявлення військовою частиною обставин, передбачених пунктом 6 Порядку №450.

Згідно з пунктом 6 Порядку №450, грошова компенсація не виплачується у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, або забезпечення службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання (грошовою компенсацією за належне йому для отримання житлове приміщення), або проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження, крім осіб, житлове приміщення яких зруйноване (пошкоджене) внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується документом, зазначеним в абзаці восьмому пункту 5 цього Порядку. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони.

За змістом наказу від 10.12.2025 № 608 та доданих до позовних матеріалів доказів, підставою для його прийняття стали відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у старшого лейтенанта ОСОБА_1 на праві власності квартири, яке зареєстроване 15.05.2021.

Витяг з реєстру датований 01.12.2025.

Отже, виявлення позивачем обставин у розумінні 6 Порядку №450 у спірному випадку відбулось 01.12.2025, з отриманням відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не через місяць після ознайомлення відповідача з наказом від 10.12.2025 № 608, як помилково зазначає позивач.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також, згідно з ч.3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.

За змістом приписів пп. 1 п. 3 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З позовних матеріалів слідує, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру, судовий збір становить 2662,40 грн.

Позивачем до позовної заяви долучено квитанцію від 11.05.2026 №1 про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Однак, згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України вказана квитанція від 11.05.2026 №1 обліковується за адміністративною справою №160/14283/26, що перебувала у провадженні у судді Букіної Лілії Євгенівни.

Судом установлено, що первинно позивач звертався з цією позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, проте ухвалою суду від 09.06.2026 у справі №160/14283/26 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 повернуто заявнику.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

У зв`язку із поверненням позовної заяви у справі №160/14283/26 позивач може скористатися правом на повернення сплаченого у цій справі судового збору в порядку приписів п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до наданої платіжної квитанції від 11.05.2026 №1 судовий збір сплачено у справі №160/14283/26, і може бути в подальшому використане позивачем для повернення сплаченого відповідно до неї судового збору в порядку приписів п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», вважати таку платіжну квитанцію належним підтвердженням сплати судового збору за подання позовної заяви у справі, що розглядається, неможливо.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що судовий збір у цій справі не сплачено.

Позивачеві слід надати документ про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.

За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів залишити без руху.

Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом та доказів на підтвердження обставин поважності причин його пропуску;

-оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 2662,40 грн., сплаченого за наступними банківськими реквізитами суду:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Бухтіярова