Ухвала суду № 137691423, 22.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 червня 2026 р.Справа № 160/16787/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по не виплаті біля п`яти років пенсійного боргу позивачу ОСОБА_1 в загальному розмірі 303413,48 грн. (триста три тисячі чотириста тринадцять гривень, 48 коп);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області одним платежем суму загального боргу в розмірі 303413,48 (триста три тисячі чотириста тринадцять гривень, 48 коп) на користь позивача ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати позивача на судовий збір 1331,20 грн ( одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп) згідно квитанції про оплату судового збору.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та долученими до неї матеріалами, дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.

Так, позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/7703/21 від 26.07.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувало позивачу пенсію за період з 01.04.2019 року по 26.08.2021 року та почало сплачувати пенсію. Але за вказаний період після перерахунку склався борг ГУ ПФУ у Дніпропетровській області перед позивачем в сумі 254 436,48 грн. Позивачу було повідомлено, що виплати боргу, будуть надавати виходячи з надходжень коштів на пенсійні виплати до Державного бюджету України, які будуть виплачуватися за чергою. В червні 2025 року, через чотири роки наявності боргу, позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з проханням надати йому довідку про наявність боргу перед позивачем та термін його погашення вхідний 20831/С-0400-25 від 03.06.2025 року. В отриманій відповіді від 11.06.2025 року вихідний 26314-20831/С-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області сказано, що відповідно до статті 8 Закону №2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільнених із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Наразі проведено виплати за рішеннями суду на 19.11.2020 року. За рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/17291/25 від 05.09.2025 року, яке вступило в силу 03.11.2025 року, суд зобов`язав Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ), здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням 9095 грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачувані суми відповідно до довідки від 09.05.2025 року наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 за його пенсійною справою. Після перерахунку пенсії у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перед позивачем склався додатковий борг у розмірі 48913,25 грн. З листопада 2025 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплачує позивачу що місяця по 104 грн., в рахунок накопичених боргів і таким чином через майже 240 років борг буде погашено. 12 травня 2026 року, через рік після попереднього звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і загальних п`яти років існуючого боргу, позивач знову звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ( додаток 5) вхідний 48529/С0400-26 від 12.05.2026 року з проханням надати йому довідку в якій вказати борг: - по справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/7703/21 - по справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/17291/25. Також вказати загальний борг по рішенню вказаних справ з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виплати коштів на дату розгляду цього звернення. В довідці вказати, на якій саме черзі (порядковому номері) перебуває позивач, щодо виплати йому загального боргу. Також пояснити причини тривалого не виконання судових рішень (біля 5 років) та не виплат боргу. В наданій відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.06.2026 року вихідний 70485-48529/С-01/8-0400/26 визнається борг за справою №160/7703/21 в розмірі 254 436,48 грн та за справою №160/17291/25 в розмірі 48 977, 00 грн., та надані розрахунки по двом боргам. У відповіді не враховано індекс інфляції за весь час прострочення виплати коштів, не вказано номер черги на виплату та терміни погашення боргу, що дає право думати, що ніякої черги не існує. Позивач вважає, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по невиплаті позивачу боргу за рішенням суду протягом п`яти років є протиправними і такими, що порушують його законні та конституційні права на отримання законної пенсії. Аргументує позивач, свою позицію тим, що за приписами статті 11 Закону України №2262-ХII - законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, грунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-ІV та інших нормативно-правових актів України прийнятих відповідно до цих Законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХII, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058-ІV.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що за наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року у справі №160/7703/21 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 листа повідомлення про настання підстав для перерахунку пенсії позивача 22.03.2021 № ФД105422, станом на 05.03.2019, для перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019, викладену в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №15377-10757/С-01/8-0400/21 від 11.05.2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019, виходячи з розрахунку 90% від грошового забезпечення для обчислення основного розміру пенсії на підставі наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 листа повідомлення (додаток № 2) про настання підстав для перерахунку пенсії позивача та на підставі наданого оригіналу довідки про розмір грошового забезпечення (додаток № 3) ОСОБА_1 від 22.03.2021 № ФД105422, станом на 05.03.2019, для перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням всіх надбавок, доплати, підвищень та премій.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Означене судове рішення від 26.07.2021 року у справі №160/7703/21 набрало законної сили 26.08.2021 року.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що за наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року відповідно до довідки №ФД105422 від 09.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки №ФД105422 від 09.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про розмір грошового забезпечення з урахуванням 90% грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Означене судове рішення від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25 набрало законної сили 03.11.2025 року.

Тобто, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року у справі №160/7703/21 та від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25, про що йдеться у поданій до суду позовній заяві.

Разом із тим положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.

Статтею 382 КАС України зазначено, що Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Варто звернути увагу на те, що наведені положення КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суд звертає увагу, що у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем судового рішення від 26.07.2021 року у справі №160/7703/21 та від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий позов.

Відтак, якщо позивач вважає, що прийнятим на виконання вищевказаного судового рішення рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним такого рішення (тобто в порядку судового контролю за виконанням судового рішення), а не подавати новий позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19 та ряду інших.

Тобто позивач, звертаючись до суду з новим позовом, фактично обрав інший спосіб захисту в спірних правовідносинах, які вже вирішені судом, що унеможливлює розгляд такого в позовному провадженні.

Відтак слід дійти висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 20 лютого 2023 року (справа № 260/3380/21). Так, суд касаційної інстанції виснував, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і будь-яким іншим судом, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб судові рішення у справах №160/7703/21 та №160/17291/25.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справах №160/13618/20 та №160/7703/21 порушено його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 172, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/16787/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення боргу.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник