Рішення № 137691374, 25.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3414/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 30.05.2025 №41/д, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 ; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення та виплату належної їй одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 №168.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.1996 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Бузаківською сільською радою Камінь- Каширського району Волинської області. 13.04.2010 шлюб було розірвано про, що в книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис № 20. Однак, через рік офіційного розірвання шлюбу стосунки було поновлено і наприкінці 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову почали проживати разом як дружина та чоловік, але без повторної реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.05.2026 позивачку повідомлено, що її чоловік ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні службових обов`язків під час бойових дій. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06.01.2025 у справі 157/1828/24 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з грудня 2011 до 04.05.2023. В подальшому ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги після загибелі свого чоловіка. Листом №2848 від 01.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Підставою для повернення матеріалів стало те, що позивачка не надала документи, які підтверджують її непрацездатність (інвалідність) і перебування на утриманні колишнього чоловіка. Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмова мотивована тим, що заявниця не відноситься до одного з подружжя загиблого; не надані відповідні документи, якими би підтверджувалось право на призначення пенсії у разі втрати годувальника. Позивачка із зазначеним рішенням не погоджується, оскільки судовим рішенням від 06.01.2025 у справі 157/1828/24 підтверджується факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім цього, позивачка просить врахувати правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23. Додатково, позивачка зазначила, що змінами у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 38).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 41-44), в якому він вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право не пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Також відповідач, посилається на норму частини 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ якою передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Відповідно до пункту 2 Постанови № 168, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

На виконання Закону № 2011-XII, пункту 2-1 постанови № 168 Міністерством оборони України затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану від 25 січня 2023 року № 45 (далі Порядок № 45). Згідно пункту 1.4. розділу І Порядку №45 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідач, зазначає, що право на ОГД це разове зобов`язання держави, яке виникає лише внаслідок конкретної події смерті військовослужбовця. Закон, який діє на день цієї події, визначає, хто має право на допомогу. Якщо особа не входила до кола суб`єктів, визначених чинним на той день законом, то подальше розширення переліку осіб у майбутньому не створює їй такого права заднім числом, якщо це прямо не передбачено в законі.

Окрім того, також звертає увагу, що Законом №2011-ХІІ визначено лише часовий проміжок протягом якого особи можуть звернутись за отриманням одноразової грошової допомоги і вказує, що у даному спорі право, що підлягає до застосування визначається станом на 05.05.2023. На обґрунтування наведеного посилається на правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справах №640/5320/19, №465/1980/18) відповідно до яких вирішення питань щодо призначення допомоги здійснюється на підставі законодавства, чинного на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть, а не на день прийняття рішення уповноваженим органом.

Відтак, оскільки Комісія Міноборони не виключала можливості перебування позивачки на утриманні загиблого та об`єктивної можливості надання останньою відповідних підтверджуючих цей факт документів, було прийнято рішення про повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання. Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок вибухової травми під час бойових дій з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 07.05.2023 №3547 (а.с.25-26), свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.32), сповіщенням сім`ї від 06.05.2023 №63 (а.с.24).

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06.01.2024 (набрало законної сили 11.02.2025) у справі №157/1828/24 встановлено факт проживання однією сімє`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з грудня 2011 до 05.05.2023 (а.с. 12-19).

З матеріалів справи видно, що позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

Листом від 01.08.2025 №2848 (а.с. 9) позивачку повідомлено, що за результатами розгляду документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.07.2025 згідно протоколу №68/в прийнято рішення про відмову у призначенні частки та виплати одноразової грошової допомоги, а також надано витяг із протоколу.

У витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №41/д зазначено наступне:

«Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги:

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975:

ОСОБА_1 , 1975 р.н., - колишньої дружини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 11.05.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 21.12.2023 № 321/КЦ/10499. Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У редакції статті 16-1 згаданого Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або згідно статті 31 частини першої згаданого Закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя і також за наявними документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною особою (з інвалідністю) і перебувала на утриманні колишнього чоловіка.

Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області (справа №157/1828/24 від 06.01.2025 року), яке набрало законної сили 11.02.2025 року, про встановлення факту проживання однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу у період з грудня 2011 року до 05 травня 2023 року, не встановлює факт і не має юридичного значення про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на викладене документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.»

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася з позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За приписами частини першої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4статті 16-1цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1цього Закону.

Відповідно до частин шостої, восьмої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначене статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, приписами частини першої якої визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно із частиною четвертою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 Постанови №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975; у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №714).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 975 (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання) одноразова грошова допомога призначається у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Пунктом 9 Порядку №975 визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать: жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком №975 (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця).

За приписами пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Так, відмовляючи в задоволені заяви, відповідач виходив з того, що позивачка не відноситься до одного з подружжя, не встановлено також що вона є непрацездатною і перебувала на утриманні колишнього чоловіка, тому для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги повинна підтвердити, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з такого.

На момент загибелі ОСОБА_2 чоловіка позивачки, коло осіб, які мають право на одержання такої допомоги, було визначено статтею 16-1 Закону №2011-XII. Зокрема, такими особами були батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

В свою чергу, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги №3515-IX від 09.12.2023 (далі Закон №3515-ІХ) розширено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до Закону №3515-IX право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги надано членам сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону№2011-XI, до яких віднесено: жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманців загиблої (померлої) особи, що визначені відповідно до Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

За змістом пункту 1 розділу II Закону №3515-IX Прикінцеві та перехідні положення, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

В свою чергу, за пунктом 3 визначено Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативних актів органів виконавчої влади, що випливають з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.

Закон №3515-IX опублікований в офіційному виданні - Голос України №52 від 29.12.2023, набрав чинності 29.03.2024.

Отже, законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до статті 16-1 Закону №2011-XII, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону віднесли також і жінку, з якою загиблий військовослужбовець проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні позивача. Разом з тим, положення частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивачка є одним із подружжя встановлено судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1,3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що справа з тотожними правовідносинами вже була предметом розгляду Верховного Суду. Так, у постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23, яку суд враховує при розгляді даної справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла аналогічних висновків. Наведене узгоджується і з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постанові від 06.04.2022 у справі №826/9171/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів, які містили рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №157/1828/24 на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації є необґрунтованим.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

З цього випливає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дати загибелі (смерті) військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть, яке може бути реалізоване колом осіб, які мають право на одержання такої допомоги, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII, впродовж трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, що регулюється Законом №2011-ХІІ та Порядком №975.

Доводи відповідача про те, що одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме станом на дату смерті військовослужбовця (у даному випадку 05.05.2023), суд вважає необґрунтованим та зазначає, що реалізація права на виплату одноразової грошової допомоги передбачена абзацом 2 пункту 2 Постанови №168 та визначається з дати загибелі, визначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця, а також обмежується відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» строком у три роки з дня виникнення такого права.

Оскільки, датою смерті чоловіка позивачки є 05.05.2023, тобто з цієї дати виникає право позивачки саме на звернення із заявою про отримання ОГД.

Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 3, 17, 65 Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", випливає, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов`язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов`язку.

З урахування вищевикладеного, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати редакцію Закону №2011-ХІІ, яка була чинна станом на день загибелі чоловіка позивачки.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзаці другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас приписи частини першої статті 58 Конституції України містять виняток з принципу незворотності дії закону в часі - вимогу зворотної дії в часі (lex retro agit in mitius), якщо нормативно-правовий акт скасовує або пом`якшує відповідальність особи, його застосовують до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб; але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини) (абзаци перший і другий пункту 6.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №12-р(ІІ)/2024 (справа щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців)).

Так, у пункті 90 постанови від 23.07.2024 у справі №280/3308/23 Верховний Суд, розглядаючи правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою №168, сформував правовий висновок, що дія нормативно- правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб`єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

У вищевказаній постанові Верховний Суд констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Крім того, у вказаній постанові, суд враховує, що зазначений висновок в повній мірі узгоджується із положеннями Закону України Про адміністративну процедуру 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 якого, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Відповідачем при винесені оскаржуваного рішення не враховано позицію щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

З огляду на вказане, враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, в контексті спірних правовідносин, суд доходить до переконання, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про її призначення і тривають до моменту прийняття рішення про призначення останньої уповноваженим органом, а саме Комісією, з урахуванням трирічного строку протягом якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-XII та Постановою №168, можуть його реалізувати.

Відтак, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі 420/11608/23 від 10.10.2024.

До того ж, відповідачем не враховано, що, з урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами, щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України, тим більше, членів сім`ї військовослужбовців смерть (загибель), яких настала під час захисту Батьківщини.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення позивачки з відповідною заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, діяла нова редакція статті 16-1 Закону №2011-XII, якою жінку, з якою загибла особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, було включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім`ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги та, керуючись принципом верховенства права та справедливості, суд вважає, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 30.05.2025 №41/д про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 задля підтвердження факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця на дату його загибелі, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату належної їй одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн сплачений платіжною інструкцією від 16.03.2026 №9661-9408-4537-8833 (а.с. 8).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України, з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом №41/д від 30.05.2025 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату належної їй одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331, 20 грн (тисячу триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил України, 6, код ЄДРПОУ 00034002).

Суддя О. О. Андрусенко