Ухвала суду № 137691262, 25.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

25 червня 2026 р. Справа № 120/1695/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування і не виплати з 29.01.2020 по 31.12.2023 грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти; не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду, оскільки даний адміністративний позов поданий з порушенням строку звернення до суду. Відповідач зазначає, що позивач отримала грошовий атестат 05.06.2025, з якого їй і стало відомо про розмір виплат, що є предметом спору. Водночас позов подано лише 12.02.2026, тобто після спливу тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України для звернення з вимогами щодо оплати праці осіб, які перебували на публічній службі. Відтак відповідач вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважних причин такого пропуску.

Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, за наслідком розгляду якого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частин першої - другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

З огляду на вказане, з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Так, предметом спору, є нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2023, отже на спірні правовідносини поширюється норма статті 233 КЗпП України чинна з 19.07.2022.

Відтак, позивач має в тримісячний строк звернутись до суду, однак звернувся до суду 10.02.2026.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2026 у справі №600/3655/25-а дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу у вказаний період. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист відповідача від 05.02.2026 № 47-01-989/47-19 зі змісту якого видно, що він наданий у відповідь на звернення позивача, у тому числі про нарахування та виплату грошового забезпечення.

Тому з урахуванням позиції Верховного Суду, виснуваній у постанові від 03.03.2026 у справі №600/3655/25-а, суд доходить висновку, що позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформації про обсяг і характер виплачених сум 05.02.2026.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, а також з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, доходжу висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду, наведені у клопотанні, є поважними. Відтак, слід поновити пропущений строк та продовжити розгляд справи.

Керуючись ч. 14 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна