Рішення № 137691014, 25.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4809/25

н\п 2/490/1758/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В.,за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миколаївська міська рада про виділення в натурі, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Миколаївська міська рада в якому (з урахуванням уточнення вимог) просила: виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна, по АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_1 4/100 частки домоволодіння, що складаються з частини домоволодіння загальною площею 27,3 кв.м., житловою площею 12,0 кв.м., у тому числі: XIII Коридор 3,8 кв.м., XІV санвузол 2,4 кв.м., 1 коридор 2,3 кв.м., 2 кухня 6,8 кв.м., 3 житлова 12,0 кв.м., а також гараж літ.Н, яким користується ОСОБА_1 ;

припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 4/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з частини домоволодіння загальною площею 27,3 кв.м., житловою площею 12,0 кв.м., у тому числі: XIII Коридор 3,8 кв.м., XІV санвузол 2,4 кв.м., 1 коридор 2,3 кв.м., 2 кухня 6,8 кв.м., 3 житлова 12,0 кв.м., а також гараж літ.Н, яким користується ОСОБА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з частини домоволодіння загальною площею 27,3 кв.м., житловою площею 12,0 кв.м., у тому числі: XIII Коридор 3,8 кв.м., XІV санвузол 2,4 кв.м., 1 коридор 2,3 кв.м., 2 кухня 6,8 кв.м., 3 житлова 12,0 кв.м., а також гараж літ.Н, яким користується ОСОБА_1 . В обгрунтування позову позивач вказує, що їй на праві приватної спільної часткової власності належить 4/100 часток домоволодіння за адресою: За період проживання і володіння вказаним майном склався порядок користування господарськими спорудами, згідно з яким за життя її померлого чоловіка родина ОСОБА_6 користувалася гаражем літ. «Н», площею 24,1 кв.м., а тому в її частку входить також частка господрских споруд, в даному випадку гараж, на який позивач просить припинити спільну часткову власність, виділити в натурі та визнати право власностіза ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що після смерті чоловіка ОСОБА_7 , вона успадкувала 4/100 частки домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, а саме гараж за літ.Н, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Будинок №23 зазнав пошкоджень внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. В зв`язку з виділом кількома із співвласників своєї частки в натурі зробити перерахунок часток у праві спільної часткової власності співвласників неможливо. Через спільну часткову власність у домоволодінні позивачка не може подати заяву на компенсацію за пошкоджене внаслідок військової агресії майно, оскільки дехто із співвласників помер, дехто виїхав за кордон, а деякі співвласники виділилися в окрему адресу і неможливо отримати згоду усіх співвласників для отримання компенсації за пошоджене майно без припинення спільної часткової власності та виділення частки позивача у праві власності в натурі. За такого позивачка змушена звернутись до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

18.06.2025 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 28.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 28.10.2026 року було залучено до участі у справі співвідповідачку - ОСОБА_5 та витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40) матеріали інвентарної справи щодо домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для дослідження їх в судовому засіданні.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 грудня 2025 року у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 березня 2026 року було поновлено провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.04.2026 року було викликано експерта ОСОБА_8 , для надання усних пояснень щодо висновку експерта №125-0071 від 23.02.2026 року, а також було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2026 року на 10:00 годин.

В судовому засіданні було отримано пояснення експерта Лесків С.А. та відкладено розгляд справи на 25.06.2026 року на 11:30 год.

В судове засідання 25.06.2026 року учасники справи не з`явилися.

24.06.2026 року представниця позивачки подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

25.06.2026 року позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

В матеріалах справи міститься заява від 26.08.2025 року представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миколаївської міської ради - Авраменко Т.М., про розгляд справи без участі представника Миколаївської міської ради, рішення просить прийняти за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог чинного законодавства.

11.11.2025 року відповідачка ОСОБА_4 подала до суду заяву в якій зазначила, що не заперечує проти позовних вимог позивачки.

27.11.2025 року відповідачка ОСОБА_5 подала до суду заяву в якій зазначила, що не заперечує проти позовних вимог позивачки, справу просить розглядати без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом досліджено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якої зареєстровано право власності на 7/1000 за ОСОБА_2 частки домоволодіння, 1/25 за ОСОБА_3 та 3/100 за ОСОБА_4 . Право власності на частки цих осіб зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом досліджено свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.03.2004 року згідно якого ОСОБА_1 отримала у спадщину 4/100 часток у праві власності на домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 .

Судом досліджено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , на стор. 16 під літ.Г вказана квартира АДРЕСА_2 санвузол 2,4 кв.м., 1 коридор 2,3 кв.м., 2 кухня 6,8 кв.м., 3 житлова 12,0 кв.м., на стор. №17 якого зазначено «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» перелічені всі господарські споруди, у тому числі гаражі. Зазначено гараж під літерою «Н», 1955 року побудови, площа якого вказана 41,6 кв.м.

Судом досліджено рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів «Про оформлення і будівництво гаража» №126 від 17.02.1978 яким дозволено гр. ОСОБА_7 оформити гараж, переобладнаний з сараю Н-1 в існуючих розмірах по АДРЕСА_3 ., Бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію забудови. Реєстрація рішення №126 від 17.02.1978 у БТІ здійснена 23.03.1978.

Судом досліджено Довідку-характеристику №8612 від 18.09.1998, видану ОСОБА_1 для оформлення спадщини, якою зафіксовано перелік осіб та назви будівель і споруд, зареєстрованих в Миколаївському БТІ під реєстровим номером 1370 за домоволодінням АДРЕСА_3 , в якій на аркуші 2 під №16 зазначено ОСОБА_7 , та на аркуші 1 серед переліку споруд зазначено гараж під літерою «Н».

Судом досліджено висновок експерта ОСОБА_8 №125-0071 судової будівельно-технічної експертизивід 23.02.2026 року, згідно з яким, враховуючи фактичні архітектурно-планувальні особливості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , технічно можливо провести його виділ між співвласниками в частках та виділити кожному співвласнику приближену до ідеально належній площі.

У користування співвласника ОСОБА_1 з часткою - 4/100 частини, пропонується виділити: група приміщень №10 XIII Коридор 3,8 кв.м., XІV санвузол 2,4 кв.м., 1 коридор 2,3 кв.м., 2 кухня 6,8 кв.м., 3 житлова 12,0 кв.м., надвірні узаконені господарські споруди: літ."Н" - гараж 1955 р. пл.24,1 кв.м. 4/100 частини №1 - замощення; 4/100 частини №6 -ворота; 4/100 частини №8 - водопровідна колонка; 4/100 частини №9 - огорожа.

Реальна частка складає 7/100, що на 3/100 часток більше від частки, що ідеально належить - 4/100 частки.

В зв`язку з тим, що співвласнику в користування виділяється окрема частина житлового будинку з окремим входом, виконання будь-яких ресонтно-будівельних робіт по переобладнанню не потрібно.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_8 щодо наданого висновку судової будівельно-технічної експертизи №125-0071 від 23.02.2026 року пояснила таке. У даному домоволодінні на момент проведення експертизи 5 співвласників вже виділили свої частки в окрему адресу. Розмір частки позивача 4/100 була визначена дуже давно ще за життя померлого чоловіка, від якого ОСОБА_1 успадкувала цю частку. Загальна і житлова площа домоволодіння до виділення часток співвласників була більшою на момент визначення розміру 4/100 частки позивача. Після виділу співвласниками своїх часток перерахунок часток тих, хто залишився співвласниками, не робився. Тому ідеальна частка позивача так і залишилася 4/100. З тієї загальної площі будинків, яка залишилася у спільній частковій власності 302,7 кв.м., на 4/100 від цієї площі після виділення ідеально приходиться 12,1 кв.м. Вимоги державних будівельних норм, які діють на сьогоднішній час, передбачають, що виділ і поділ часток можливий, якщо на кожного співвласника приходиться не менше 28 кв.м. Розмір площі 12,1 кв.м., який приходиться ідеально на 4/100 частки домоволодіння не відповідає вимогам, які діють на сьогоднішній час по державним будівельним нормам, які передбачають наявність не менше 28 кв.м. для виділення частки. Це домоволодіння приблизно 1917 року побудови, на момент його будівництва такі норм не діяли. Згідно наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 2006р., на житлові будинки запроектовані, побудовані, реконструйовані до будівельних норм 1989 року, нові вимоги на такі будинки не поширюються. Експерт розробила варіант виділу, який відповідає порядку користування майном, який склався. Розрахунок реальної частки виконується відповідно до ідеальної вартості кожного приміщення і будівлі, яка знаходиться у користуванні співвласника. Будівля гаража 1955 року побудови площею 24,1 кв.м. виникла з поділу єдиного великого гаражу, яким з 1955 року користувався попередній співвласник, а зараз позивачка, яка його успадкувала. Інша частина гаража виділена іншим співвласником в окрему адресу також з літ.Н. Однією літерою в БТІ помітили 2 гаража. Перешкод у виділенні гаражу позивачу площею 24,1 кв.м. не має. Тому по житловому будинку площа 27,3 кв.м. та площа гаража 24,1 кв.м. складають 7/100 реальної частки. На сьогодні це більше від ідеальної частки. Збільшення частки виникло у зв`язку з тим, що виділилися інші співвласники, а перерозподіл часток не робився. У новому технічному паспорті вказана загальна площа гаража літ.Н 41,6 кв.м., без розділення на окремі площі поділених співвласниками гаражів. На другому поверсі будинку є лише 2 квартири: квартира позивачки та її сусідки ОСОБА_5 , спільний майданчик, який названий як веранда у техпаспорті, не виділявся ОСОБА_5 , позивачка не заявляє на неї ніяких вимог. Сума грошової компенсації за розбіжності в площі ідеальної частки у співвласників експертом не розраховувалася, оскільки виникла в результаті виділу в окрему адресу 5-ти попередніх співвласників.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), яке може належати особам на праві спільної сумісної власності або на праві спільної часткової власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Норми ст.ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 статті 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, з моменту набуття позивачами та відповідачами права спільної часткової власності на житловий будинок, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто, право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Так, згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У частинах першій, третій статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Тлумачення частини другої статті 367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

За положеннями ч.1 та ч.3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Наведена вище норма гарантує кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що створюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все. У здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 04.10.1991 №7 з наступними змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Можливість проведення виділу або поділу у натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, закон пов`язує з домовленістю співвласників, оформленою письмовим і нотаріально посвідченим договором, або у судовому порядку за відсутності цих обставин.

При цьому, виділ частки майна, що є об`єктом спільної часткової власності, у натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників, а особа набуває право власності на виділене майно з державною реєстрацією такою права у встановлених законом випадках.

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності, за всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Частина 1 статті 377 ЦК України передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При постановленні цього судового рішення судом враховані висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 712/1852/19.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.05. 2021 у справі № 501/2148/17, у випадку недосягнення співвласниками згоди щодо володіння і користування спільним майном, яке на праві спільної часткової власності належить двом співвласникам, належним способом захисту права власності є пред`явлення одним із співвласників позову про поділ у натурі такого майна.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам належать мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також маже мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність і особа стає власником виокремленого майна.

Частиною першою статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а позов таким що підлягає частковому задоволенню та виділу в натурі у власність ОСОБА_1 4/100 належних їй часток із об`єкта нерухомого майна, по АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності, виділивши у власність позивачки частину домоволодіння загальною площею 27,3 кв.м., житловою площею 12,0 кв.м., у тому числі: літ. Г (ІІ поверх): XIII Коридор 3,8 кв.м., XІV санвузол 2,4 кв.м., 10-1 коридор 2,3 кв.м., 10-2 кухня 6,8 кв.м., 10-3 житлова 12,0 кв.м., а також гараж літ.Н, яким користується ОСОБА_1 одночасно припинивши право спільної часткової власності позивачки на дане майно.

Вказаний виділ узгоджується з Висновком №125-0071/1 судової будівельно-технічної експертизи від 23.02.2026 року - оскільки запропонований варіант є наближеним до ідеальної частки співвасника, не порушує прав та законних інтересів інших співвласників, частка позивачки є відокремленою частиною житлового будинку та господарських споруд, та не потребує додаткових переобладнань.

Натомість, в частині вимог щодо визнання за позивачкою права власності на зазначене вище майно, позов є недоведеним та судом не встановлено, в даному випадку, наявності підстав передбачених статтею 392 ЦК України, які мають наслідком захист прав позивачки у такий спосіб, а тому в цій частині позов підлягає заишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миколаївська міська рада про виділення в натурі, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 на праві приватної власності в натурі частку із майна, а саме 4/100 частки із об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яка включає в себе нерухоме майно загальною площею 27,3 кв.м., житловою площею 12,0 кв.м., що складається з: літ. Г (ІІ поверх): XIII Коридор 3,8 кв.м., XІV санвузол 2,4 кв.м., 10-1 коридор 2,3 кв.м., 10-2 кухня 6,8 кв.м., 10-3 житлова 12,0 кв.м., а також гараж літ.Н, яким користується ОСОБА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 4/100 частки об`єкта нерухомого майна, по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позов задлишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Саламатін О.В.