Постанова № 137690620, 25.06.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/948/26

Провадження № 3/945/292/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636660 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636660, складеного 10 квітня 2026 року поліцейським СРПП ВП № 5 (м. Миколаїв) Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капралем поліції Паученком В.В., 10 квітня 2026 року о 02:00:00 за адресою: Миколаївський район, с. Нечаяне, вул. Миру, поблизу буд. 65, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2106, д/н/з НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та хитка хода. Останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці. Зі згоди водія, результат огляду склав 1,13 проміле алкоголю в крові, з чим водій також погодився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636660 до суду подано заяву ОСОБА_1 від 10.04.2026 року (підписану власноруч) про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без його участі, в якій останній зазначив, що з протоколом повністю згоден (а. с. 14).

У судові засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 жодного разу не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлявся шляхом направлення судових повісток у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, за адресою його місця проживання, що зазначена у протоколі, зокрема, АДРЕСА_1 .

Відповідно до конвертів, що містяться в матеріалах справи, судові повістки про виклики у судові засідання не вручені та повернулися з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 25-26).

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Одночасно, ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справ шляхом направлення судових повісток на номер телефону, вказаного останнім у заяві на отримання електронних повісток (а. с. 13); відповідно до довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», судову повістку про виклик до суду на 04.05.2026 року о 10:30 останній отримав 22.04.2026 року о 15:46:00 (а. с. 20); згідно довідок про недоставлення SMS, судові повістки про виклики до суду на 27.05.2026 року об 11:30 та 25.06.2026 року о 10:40 недоставлено одержувачу ОСОБА_1 з причин: абонент тимчасово недоступний (а. с. 24, 31).

Поміж інше, додатково про дату, час та місце розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 був повідомлений вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме до Миколаївського районного суду Миколаївської області в судові засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а. с. 30).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання 10.04.2026 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636660 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся всіма можливими суду способами, заяв про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки від нього до суду не надходило, беручи до уваги заяву від 10.04.2026 року про розгляд справи без участі сторони, подану разом з протоколом, а також зазначення саме ОСОБА_1 номеру телефону, за яким йому необхідно надсилати судові повідомлення і виклики в електронній формі, за вказаних обставин, суд вважає за можливе, в силу ч. 1 ст. 268 КУпАП, проводити судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов такого висновку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.1., 1.3. Розділу 1 «ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ» Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 Розділу 1 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.10 Розділу 1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Відповідно до абзацу ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пунктом 2.9.а. Розділу 2 «ОБОВ`ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП заборонено керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Мінюсті 11.11.2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктами 6, 7 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме даними, які містяться в:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636660 від 10.04.2026 року (а. с. 1);

роздруківці тестування на алкоголь, відповідно до якого проведення тесту на вміст алкоголю у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулося 10.04.2026 року о 03:33 у м. Миколаєві, вул. Очаківська, буд. 164, інспектором ОСОБА_2 за допомогою ALCOTEST 6820, прилад № ARMK-0370, тест № 486, результат тесту - 1,13 проміле (а. с. 3);

акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що був проведений у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, порушення мовлення) за допомогою Газоаналізатора Драгер з позитивним результатом 1,13 проміле у присутності свідка ОСОБА_3 , з яким водій погодився, що підтверджується підписом останнього, в присутності 2 свідків (а. с. 5);

копії рапорту події 102 № 274503736, відповідно до якого 10.04.2026 року о 00:56 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , знайомий ОСОБА_4 вибиває двері; заявник ОСОБА_3 (а. с. 6);

копії письмового пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 10.04.2026 року з якого слідує, що 10.04.2026 року близько 02:00 в с. Нечаяне по вул. Миру, біля буд. 65, останній керував т/з ВАЗ 2106, н/з НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння; огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці за його згоди у встановленому законом порядку; зауважив, що посвідчення водія на право керування вказаним вище т/з не мав і ніколи його не отримував, а також не мав при собі свідоцтва про реєстрацію т/з (а. с. 7);

копії письмового пояснення свідка (заявника) ОСОБА_3 від 10.04.2026 року, який 10.04.2026 року близько 01:00 за місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , відпочивав, почув звук двигуна поблизу свого домоволодіння, а після гучні сигнали і гул, а згодом, ніби якась особа стукала у ворота, та не виходячи з будинку, останній викликав поліцію; пізніше дізнався, що то був ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ); по приїзду поліцейських, був залучений як свідок для проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, адже він мав явні ознаки вживання алкоголю (різкий запах з порожнини рота, хитка хода та порушення мови); у результаті огляду встановлено, що у крові ОСОБА_1 1,13 проміле (а. с. 8);

копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6998847 від 10.04.2026 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень за вчинення більш тяжкого порушення, зокрема п. 2.1.а. ПДР - керування т/з, не маючи при собі посвідчення водія на право керування таким т/з (а. с. 9);

фотокопії транспортного засобу т/з ВАЗ 2106, н/з НОМЕР_3 (а. с. 11);

технічному засобі - на дисці, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636660 від 10.04.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якого встановлено, що останній дійсно керував т/з у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 15).

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, згідно якого водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортним засобом не отримував.

Отже, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює запобігальну мету покарання.

Це випливає з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, з якого вбачається, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

При обранні виду і розміру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, 252, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік (Отримувач коштів: Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300; Код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37992030; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Документ про сплату штрафу слід подати до суду.

Згідно з положеннями ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці.

Суддя І.В. Павленко