Рішення № 137690139, 22.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

22 червня 2026 року Справа № 926/919/26Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю секретаря судового засідання Григорічук Б., розглянувши справу №926/919/26

За позовом Чернівецької окружної прокуратури (58000, м.Чернівці, вул.Сімовича, 15)

в інтересах держави в особі: Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60412, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Чагор, вул.Незалежності, 78)

До відповідача Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал (58032, м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 37)

Про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 916909,34 грн

За участі представників:

Від прокурора: Маріуца Р.А.

Від позивача: Калакайло Р.І. представник (дов. від 03.06.2026р.)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал про стягнення коштів з пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 916909,34 грн, з яких: основна заборгованість 496742,13 грн, інфляційні 347983,09 грн, 3% - 72184,12 грн.

В обгрунтування заявленого позову прокурором зазначено те, що відповідач всупереч вимог ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не звернувся до Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області із заявою щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури, не надав відповідних документів та проігнорував відповідні звернення позивача, не уклав зазначеного договору та не сплатив коштів пайової участі, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо сплати коштів, що є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Чагорська сільська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів.

А відтак, прокурор в інтересах позивача, просить суд стягнути із відповідача кошти по сплаті пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в сумі 496742,13 грн та нараховані інфляційні в розмірі 347983,09 грн та 3% в розмірі 72184,12 грн.

06.03.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№919, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2026 року.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року відкладено підготовче засідання на 15.04.2026 року.

08.04.2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі (вх.№1583), в якій останній підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2026 року.

За клопотанням представника відповідача суд ухвалою від 07.05.2026 року відклав розгляд справи на 15.05.2026 року.

15.05.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та долучення доказів (вх.№1987), про сплату відповідачем 29.10.2018 року коштів пайової участі в розмірі 279012,50 грн.

У зв`язку з подачею відповідачем доказів сплати пайової участі та його клопотанням про відкладення, суд, з метою з`ясування всіх обставин справи та зібрання додаткових доказів, ухвалою від 15.05.2026 суд здійснив повернення з розгляду справи по суті в підготовче засідання та призначив його на 04.06.2026 року.

21.05.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2385), в яких зазначає про те, що відповідачем дійсно 29.10.2018 року сплачено кошти в розмірі 279012,50 грн, які сплачені за договором №32 від 26.10.2018 року про пайову участь щодо завершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул.І.Мазепи, 10 в с.Чагор Глибоцького району Чернівецької області (з виділенням черг будівництва) на земельній ділянці з кадастровим номером 7321087900:01:003:2093, у зв`язку із чим, продовжує позивач долучені відповідачем докази сплати коштів не стосуються предмету спору у справі, так як підставою звернення з позовом була несплата пайової участі по забудові на земельній ділянці з кадастровим номером 7321087900:01:003:2094.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, натомість від нього надійшло чергове клопотання про відкладення судового засідання (вх.№2298),

У підготовчому засіданні, яке відбулося 04.06.2026 року представник позивача підтримав свої письмові пояснення, наголосовши на тому, що витяг з банківської виписки, про сплату коштів, наданої відповідачем не стосується предмету спору.

Прокурор, який бере участь у судовому засіданні, в свою чергу заперечив щодо відкладення судового засідання, посилаючись на процесуальні строки.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року закрито підготовче засідання та призначено підготовче засідання на 22.06.2026 року.

До початку судового засідання 22.06.2026 року від представника відповідача надійшло чергове клопотання про відкладення судового засідання (вх.№2577).

В судовому засіданні 22.06.2026 року представник відповідача не з`явився, відзив на позов не надав.

Прокурор та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч.3 вищевказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, процесуальним законодавством чітко визначено випадки, коли господарський суд може відкласти судове засідання.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, яке подане безпосередньо перед його початком, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, окрім того, суд вже неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням саме представника відповідача і повторне задоволення аналогічного клопотання призвело б до безпідставного затягування процесу.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020 року у справі №914/6968/16.

Також варто наголосити, що представник відповідача не надав суду докази в підтвердження поважності його відсутності.

Слід відмітити, що ухвали суду були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет представника відповідача, доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами останній не скористався.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1, п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Слід зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 ГПК України, що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти цього кримінального обвинувачення.

Завдання господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В розумінні ст.ст.120, 122, 242 ГПК України, суд зважує, що відповідач завчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, з метою недопущення порушення процесуальних строків, суд приходить висновків про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Заслухавши прокурора та представника позивача, які позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району (Чернівецького району) Чернівецької області 23 сесії VI скликання пленарного засідання №334-23/2013 від 10.06.2013 року затверджено положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чагорської сільської ради.

Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Глибоцької райдержадміністрації 19.12.2017 року видано містобудівні умови і обмеження №18 на об`єкт: Будівництво багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул.І.Мазепи в с.Чагор (далі - об`єкт будівництва).

Державною архітектурно-будівельною інспекцію України 06.07.2018 року на об`єкт будівництва видано дозвіл на будівельні роботи №ІУ1121818715704, що підтверджується інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України від 23.02.2026 року №1184/03/18-26.

Згідно рішення виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №28/2021 від 25.03.2021 року, земельна ділянка площею 0,2717 га за кадастровим номером №7321087900:01:003:2094, та з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, належала Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з індексним номером 107460337 від 13.12.2017 року присвоєно поштову адресу: вул.І.Мазепи, 10, с.Чагор, Глибоцького (Чернівецького) району Чернівецької області.

22.04.2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцію України зареєстровано сертифікат №ІУ122210331916, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: ДК 018-2000:1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні.

Будівництво об`єкту розпочато 06.07.2018 року та завершено 20.08.2020 року.

Строк введення в експлуатацію - 19.04.2021 року, що підтверджується інформацією з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно інформації, яка міститься на порталі Єдиної державної електронної системи, пайова участь Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал до місцевого бюджету не сплачувалася на підставі п.13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 року.

Заява від відповідача щодо визначення розміру пайової участі по об`єкту будівництва до Чагорської сільської ради не надходила, кошти пайової участі не сплачено, заяв щодо зменшення чи звільнення від пайової участі не надходило. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів Чагорської територіальної громади між Чагорською сільською радою і Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал по даному об`єкту будівництва не укладався

У зв`язку із несплатою Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал коштів пайової участі Чагорській територіальній громаді, прокурор звертаючись із позовом в інтересах позивача, зазначив про порушення прав останнього, а відтак просить стягнути із відповідача кошти зі сплати пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в сумі 496742,13 грн та нараховані інфляційні в розмірі 347983,09 грн та 3% в розмірі 72184,12 грн.

Позивач в свою чергу, підтримав позицію прокурора в повному обсязі, наголосивши, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7321087900:01:003:2094 за адресою: вул.І.Мазепи, 10, с.Чагор, Глибоцького (Чернівецького) району Чернівецької області, відповідачем здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку, проте, кошти пайової участі не сплачено.

Відповідачем письмових пояснень не надано, доводів прокурора та позивача не спростовано.

Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону №1697-VII).

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України).

У господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.3 ст.41 ГПК України).

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі №1697-VII, ч.3 ст.23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі №9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).

Встановлена Законом №1697-VII умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений ч.4 ст.23 Закону №1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, від 11.02.2020р. у справі №922/614/19, від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови ВП ВС від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21, №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022р. у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до положень ст.18-1 Закону №280/97-ВР орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів: згідно положень ч.1 ст.62 Закону №280/97-ВР держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Судом встановлено, що Чернівецькою окружною прокуратурою 20.01.2026 року та 20.02.2026 року направлено листи Чагорській сільській раді щодо необхідності вжиття заходів щодо повернення коштів в дохід бюджету.

З інформацій позивача №88 від 28.01.2026 року та №190 від 23.02.2026 року вбачається, що радою самостійно не вживались заходи щодо стягнення коштів до бюджету у зв`язку з обмеженими бюджетними призначеннями на претензійну роботу та судові зносини та не планується вжиття таких заходів.

Чагорською сільською радою позовну заяву щодо стягнення з відповідача пайової участі не пред`явлено, а відтак, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Чагорської сільської ради, шляхом подання позову є невиконання відповідачем вимог закону, що полягають у сплаті коштів до бюджету та не пред`явлення позову уповноваженим органом.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно зі ст.142 Конституції України, зокрема, є і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ст.145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Бюджетна система України згідно ст.7 Бюджетного кодексу України (далі БК України), ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.71 БК України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.

Згідно з вимогами ч.3 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетом розвитку, згідно з п.19 ч.1 ст.1 Закону, визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст.66 Закону).

Відтак, внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом щодо пайової участі порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому.

Через недоотримання коштів пайової участі значно недофінансонуються проекти та програми створення і розвитку інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури.

Несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури Чагорської сільській раді, а відтак, з урахуванням вищевикладеного, на переконання суду, прокурор правомірно звернувся до суду із позовом в інтересах сільської ради.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI (далі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення ст.40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац 2 пункт 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта.

Відповідно до абз.3 п 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися по відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок сплати пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020р. не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020р. не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Як встановлено судом, 06.07.2018 року, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал на будівельні роботи №ІУ1121818745704.

Виконавчим комітетом Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області прийнято рішення №28/2021 від 25.03.2021 року, земельна ділянка площею 0,2717 га за кадастровим номером №7321087900:01:003:2094, та з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, належала Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з індексним номером 107460337 від 13.12.2017 року присвоєно поштову адресу: вул.І.Мазепи, 10, с.Чагор, Глибоцького (Чернівецького) району Чернівецької області.

Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: ДК 018-2000:1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні.

Будівництво об`єкту розпочато 06.07.2018 року та завершено 20.08.2020 року.

22.04.2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за номером №ІУ122210331916, що підтверджується інформацією з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Як свідчать матеріали справи, звернень відповідача, як замовника будівництва стосовно визначення розміру пайової участі по вказаному об`єкту до міської ради не направлялося, докази сплати пайової участі відсутні.

У постанові від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками вказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України (така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21, 13.12.2022 року у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 року у справі №916/2709/22).

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Положення гл.83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Щодо розміру заявлених позовних вимог, то на дату прийняття об`єкта в експлуатацію 22.04.2021 року (дата видачі сертифіката №ІУ122210331916) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України №311 від 16.12.2020 року.

Рішенням Чагорської сільської ради № 334-23\2013 від 10.06.2013 року "Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створення і розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чагорської сільської ради затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чагорської сільської ради, відповідно до якого, величина пайової участі для багатоквартирних житлових будинків, встановлена 1,5 %

Згідно даних сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, загальна площа квартир об`єкта будівництва становить 2703,8 кв.м.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, оскільки відповідач не здійснив оплату до бюджету коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 496742,13 грн (2703,8 кв. м х 12248 грн = 33116142,4 грн х 1.5% = 496742,13 грн), суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до суду з такою вимогою, яка підлягає задоволенню.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошових зобов`язань, прокурор в інтересах позивача нарахував інфляційні в розмірі 347983,09 грн за період з 23.04.2021 року по 24.02.2026 року та 3% розмірі 72184,12 грн за аналогічний період.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат в розмірі 347983,09 грн за період з 23.04.2021 року по 24.02.2026 року, та 3% розмірі 72184,12 грн за аналогічний період, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, є арифметично вірним у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain).

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається прокурор та позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Чернівецької окружної прокуратури (58000, м.Чернівці, вул.Сімовича, 15) в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60412, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Чагор, вул.Незалежності, 78) до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал (58032, м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 37) про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 916909,34 грн - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал (58032, м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 37 код 41054157) на користь Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60412, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Чагор, вул.Незалежності, 78, код 04418498) безпідставно збережені кошти в розмірі 916909,34 грн, з яких: сума боргу в сумі 496742,13 грн, інфляційні в сумі 347983,09 грн та 3% в сумі 72184,12 грн.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишний квартал (58032, м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 37 код 41054157) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код 02910120, р/р UA378201720343110001000004946 банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі 11002,91 грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 25.06.2026 року.

Суддя Світлана ГУШИЛИК