Рішення № 137689958, 23.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа № 924/1342/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області, в інтересах держави в особі Ізяславської міської ради, м. Ізяслав Шепетівського району Хмельницької області, Відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, м. Ізяслав Шепетівського району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів", м. Чернівці

про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 06.08.2024 до договору №318 від 13.12.2023, укладеному між ТОВ "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та Відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради,

про визнання недійсною додаткової угоди №7 від 23.12.2024 до договору №318 від 13.12.2023, укладеному між ТОВ "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та Відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради,

стягнення 135 175,99 грн.,

представники сторін:

прокуратури: Лежнін І.О.

позивача 1: не з`явився;

позивача 2: не з`явився;

відповідача: адвокат Пустовіт І.Я. (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсними додаткові угоди №6 від 06.08.2024 та №7 від 23.12.2024 до договору №318 від 13.12.2023, укладеному між ТОВ "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та Відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, та стягнути з відповідача 135 175,99 грн. коштів, сплачений за товар, який не отримано за договором.

Вимоги мотивує тим, що оскаржувані додаткові угоди укладені за відсутності факту коливання ціни на електроенергію у відповідні періоди та є такими, що суперечать приписам Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії", БК України, чинного на момент вчинення правочинів ГК України. Як наслідок, на користь позивача 2 підлягають стягненню кошти, які ним сплачені за товар, фактично не отриманий згідно договору №318 від 13.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2026 відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 10.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 зупинено провадження у справі №924/1342/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/698/23.

Ухвалою суду від 15.04.2026 поновлено провадження у справі №924/1342/25 та призначено підготовче засідання на 06.05.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкладено підготовче засідання на 29.05.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2026 відкладено підготовче засідання на 10.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.06.2026.

Прокурор в судовому засіданні 23.06.2026 вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.

Позивачі не скористались правом участі своїх представників в судовому засіданні 23.06.2026, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду у даній справі в електронні кабінети позивачів в ЄСІТС.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2026 та поясненнях від 17.06.2026 вважає доводи прокурора безпідставними. Зазначає, що жодним нормативним актом чи законом не врегульовано вимог до документу, яким можливе підтвердження коливання ціни Товару на ринку (враховуючи предмет цього Договору №318) та не визначено виключного переліку органів, які мають право на видачу чи оприлюднення таких документів, тому саме Сторони договору мають право визначити такі умови, що і було вчинене під час укладання та виконання вищезазначеного Договору №318. Зокрема, сторони домовилися, що документ, який підтверджує зміни середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» є роздруківка з офіційного вебсайту Оператора ринку з інформацією щодо середньозваженої ціни електричної енергії або інший документ, який виданий уповноваженими на це органами (ДП «Держзовнішінформ», Торгово-промисловою палатою тощо), який засвідчує зміну середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед».

Зауважує, що цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати, які ТОВ «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» разом із пропозицією внесення змін до Договору №318, направлялись на адресу відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, містять як середньозважену ціну на дату попередньо укладеної Додаткової угоди, середньозважену ціну на дату пропозиції внесення змін до Договору, та відсоткове коливання такої ціни в бік збільшення (чи зменшення). Відтак відповідач вважає, що цей документ, всупереч твердженням прокурора, чітко визначає динаміку цін щодо Товару, який є предметом Договору №318. При цьому, порівняння нової ціни за одиницю Товару із попередньо внесеною до Договору відповідною угодою зміненою ціною, прямо відповідає вимогам п.п. 2 п. 19 Постанови №1178. Натомість прокурором у позовній заяві не стверджується, що відсоток зміни ціни у кожній наступній Додатковій угоді перевищував відсоток коливання, який визначався ціновими довідками Чернівецької ТПП.

З викладеного відповідач виснує, що довідки Чернівецької ТПП є належним та допустимим доказом в обґрунтування укладання Додаткових угод щодо зміни істотних умов, оскільки містять всю необхідну інформацію про коливання ціни на ринку.

Додатково відповідач звертає увагу, що у цій справі прокурор визначив Відповідачем лише ТОВ «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів», а іншу сторону Договору відділ освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, визначає Позивачем у справі.

Проте, на переконання відповідача, визначений прокурором статус відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача не є належним, так як останній, як сторона оспорюваних додаткових угод, повинен мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні. Таким чином, оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, такий спір не може бути розглянутий щодо позивача, як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем.

Таким чином відповідач зауважує про наявність підстав для відмови в позові з підстав того, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто має місце неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до звіту про результати процедури закупівлі UA-2023-11-27-016935-а від 14.12.2023, переможцем торгів з закупівлі Відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради електричної енергії у 2024 році визначено ТОВ "ГОЕР" із ціновою пропозицією 4803000,00 грн..

13.12.2023 між Відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (споживач) та ТОВ "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" (постачальник) укладено договір №318 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), умовами якого встановлено порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2. договору).

Сторони, керуючись п.3.2.5 ПРРЕЕ, дійшли взаємної згоди на укладання Договору на умовах відмінних від публічної комерційної пропозиції Постачальника. Цей Договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції Постачальника поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури UA-2023-11-27-016935-а) (п. 1.4. договору).

У п. 2.1. договору передбачено, що за цим Договором Постачальник продає Споживачу із 01.01.2024 до 31.12.2024 товар «код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія» (Електрична енергія)» для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У розділі 5 договору погоджено, що ціна цього Договору становить 4803000,00 грн. Ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 1 до Договору «Комерційна пропозиція Постачальника». Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору. Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору.

За змістом п. 5.6. договору на виконання п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару та встановлення щомісячної ціни поставки Товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку Товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено даними ДП «Оператор ринку», зокрема даними, розміщеними на офіційному сайті https://www.oree.com.ua/.

У додатку №1 до договору погоджено базову ціну за 1кВт електроенергії з тарифами на передачу та розподіл в розмірі 6,06439 грн. без ПДВ.

У додатку №4 до договору передбачено порядок внесення змін до договору. Зокрема, зміни ціни та одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання Середньозважених цін такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю (до уваги береться середньозважена ціна на ринку РДН, яка склалась за жовтень 2023 року) або останнього внесення змін до договору) про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку у місяць, в якому виникло таке коливання (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Сторони погоджуються, що ст.631 Цивільною кодексу України може застосовуватись до відносин, які виникли з моменту початку дії договору, та не поширює свою дію до відносин, які виникли до моменту початку дії такою договору.

Для встановлення факту коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" приймається відповідна середньозважена ціна за підсумком будь-якої декади календарного місяця після укладення Договору або за наявності внесених раніше змін до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару за підсумком будь-якої декади календарного місяця після останньої зміни Сторонами ціни за одиницю товару, та середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" за підсумком більш пізньої декади календарного місяця та до моменту письмового звернення Постачальника до Споживача щодо збільшення ціни на електричну енергію.

Сторони протягом дії цього договору вносять зміни у Договір в частині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на ринку. В такому випадку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу. Сторони погоджуються, що документальним підтвердженням можуть бути належно завірені роздруківки з офіційного вебсайту Оператора ринку https://www.oree.com.ua/ з інформацією щодо середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України.

Сторони домовилися, що документ, який підтверджує зміни середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед" є роздруківки з офіційного вебсайту Оператора ринку з інформацією щодо середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України або інший документ, який виданий уповноваженим на це органами (ДП "Зовнішінформ", Торгово-промисловою палатою тощо), який засвідчує зміну середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед». У будь - якому випадку роздруківка або інший документ має містити інформацію про стан цін щонайменше на дві дати, що визначають початок (моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару) та кінець часового інтервалу, у якому здійснювалося дослідження цін та результат порівняння пін у відсотковому вираженні.

В подальшому, між сторонами договору укладались додаткові угоди №1 від 15.01.2024, якою збільшено ціну товару до 7,63676 грн. з ПДВ; №3 від 22.01.2024, якою зменшено обсяг закупівель; №4 від 10.06.2024, якою збільшено ціну за одиницю товару до 8,06815 грн. з ПДВ; №5 від 01.07.2024, якою збільшено ціну за одиницю товару до 9,47022 грн. з ПДВ.

Відповідач звернувся до позивача 1 з листом від 30.07.2026 із доданим проектом додаткової угоди та копією довідки ТПП, у якому повідомляє про збільшення середньозваженої ціни РДН за червень 2024 в порівнянні із ціною РДН у травні 2024, внаслідок чого ціна за 1 кВт складає 10,1391 грн., що зумовлює необхідність укладення додаткової угоди. Згідно цінової довідки №1034 від 30.07.2024, виданої Чернівецькою ТПП, середньозважена ціна РДН у липні 2024 року зросла в порівнянні з середньозваженою ціною у червні 2024 року на 10,43%.

06.08.2024 між позивачем 1 та відповідачем укладено додаткову угоду №6, якою збільшено ціну за одиницю товару до 10,1391 грн. з ПДВ.

Відповідач звернувся до позивача 1 з листом від 19.12.2026 із доданим проектом додаткової угоди та копією довідки ТПП, у якому повідомляє про збільшення середньозваженої ціни РДН за період з 01.12.2024 по 20.12.2024 в порівнянні із ціною РДН за липень 2024, внаслідок чого ціна за 1 кВт складає 10,28073 грн., що зумовлює необхідність укладення додаткової угоди. Згідно цінової довідки №1736/1 від 19.12.2024, виданої Чернівецькою ТПП, середньозважена ціна РДН за 20 днів грудня 2024 року зросла в порівнянні з середньозваженою ціною у липні 2024 року на 2%.

23.12.2024 між позивачем 1 та відповідачем укладено додаткову угоду №7, якою збільшено ціну товару за одиницю товару до 10,28073 грн. з ПДВ.

Згідно платіжних інструкцій позивачем 1 сплачено відповідачу за спожиту електричну енергію у 2024 році 3927614,73 грн. В свою чергу, спожито електричну енергію у липні 2024 року обсягом 3291 кВт, у серпні 2024 року - 4832 кВт, у вересні 2024 року - 20890 кВт, у жовтні 2024 обсягом - 40544 кВт, у листопаді 2024 року - 55943 кВт, у грудні 2024 - 63209 кВт.

Хмельницькою ТПП видано лист від 10.10.2025, за змістом якого середньозважена ціна на добу наперед станом на 13.12.2023 складала 4719,83 грн.; на 15.01.2024 - 4087,33 грн.; на 22.01.2024 - 3511,61 грн.; на 10.06.2024 - 4960,03 грн.; на 06.08.2024 - 6782,98 грн.; на 23.12.2024 - 6281,76 грн.

З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивачів звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у п. 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 виклала висновки, які підтвердила у п. 8.12 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

За змістом позовної заяви, в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом прокурор послався на те, що позивачами, як органами, уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду, в той час як укладення спірних угод призвело до неефективного, неекономного та нераціонального використання коштів бюджету. Позивачами прокурором визначено Ізяславську міську раду та Відділ освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради.

У пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, про яку також зазначає відповідач, наведено правовий висновок про те, що, вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Тобто Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позов, який пред`являється особою, що не була учасником правочину, про визнання правочину недійсним, повинен бути пред`явлений до всіх учасників такого правочину. Однак у наведеній відповідачем справі позов був пред`явлений не стороною правочину, а відповідачами були визначені не всі учасники правочину. Натомість у справі, яка розглядається, позов пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі, зокрема, сторони оспорюваного правочину, а тому вона набуває статусу позивача відповідно до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України, що свідчить про необґрунтованість посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

У справі № 924/334/22 Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 зазначив, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладено висновки про те, що: « 98. У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21)…

До того ж Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. У такому разі двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, на користь державного бюджету (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду".

Водночас у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 916/1055/23 у спорі з подібними правовідносинами за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Офісу Держаудитслужби, Вилківської міської ради та Відділу освіти до ТОВ "Одеська ОЕК" про визнання недійсними додаткових угод №2-6 та стягнення з ТОВ "Одеська ОЕК" на користь Відділу освіти безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 132 424,07 грн, зазначено, що у цій справі, з урахуванням аргументів скаржника щодо неправильного визначення прокурором сторін у справі (вважає, що Відділ освіти мав бути відповідачем у справі), Верховним Судом надано відповідь на питання, зокрема, чи правильно прокурор визначив Відділ освіти, який є стороною оскаржуваних правочинів, як позивача, а не відповідача.

Відповідаючи на це питання, Верховний Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 задовольнила позов прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та замовника за договором про постачання електричної енергії до виконавця про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів. Отже, одна сторона правочину може бути позивачем у справах щодо визнання такого правочину недійсним, звертаючись із таким позовом до відповідача - іншої сторони правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38), зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 дійшов висновку, що Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації, в інтересах якого звернувся прокурор, є належним позивачем.

Також Верховний Суд у справі № 916/1055/23 дійшов висновку, що сторона оспорюваних додаткових угод може бути визначена позивачем у справі.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі № 916/13/24 підтримав відповідні висновки та зазначив, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Водночас, враховуючи, що у цій справі прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь Відділу безпідставно збережених бюджетних коштів, суд вважає, що прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Відділу, правильно визначив відповідачем саме ТОВ "ГОЕР".

Такі ж висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 03.02.2026 у справі № 916/13/24.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення суб`єктного складу учасників справи та необхідності залучення Відділу у якості співвідповідача, а не позивача у цьому спорі.

Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесене фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 5 ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Статтею 1 БК України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Судом встановлено, що джерелом фінансування закупівлі за договором є бюджетні кошти.

Відтак, враховуючи, що виконання оспорюваного договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, тому порушення, допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав Ізяславської територіальної громади.

З урахуванням наведеного, як Ізяславська міська рада, так і її Відділ освіти, молоді та спору є належними органами, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому судом не встановлено обставин, що відділ у даному випадку діє лише як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що прокурор звертався із листами до позивачів з метою з`ясування їхньої позиції у спірних правовідносинах. У відповідь міська рада та відділ освіти повідомили про відсутність намірів звертатись до суду з відповідним позовом та не заперечили щодо вчинення таких дій прокурором.

З викладеного, прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, які самостійно не звернулись до суду з вказаним позовом та ним належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо суті спору.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З матеріалів справи слідує, що підставою для укладення оскаржуваних угод стали цінові довідки Чернівецької ТПП, в яких відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України, за липень та червень 2024 (щодо додаткової угоди №6), за 20 днів грудня 2024 року та за січень 2024 року (щодо додаткової угоди №7), з яких слідує коливання ціни у бік зростання в розмірі 10,43% та 2% відповідно.

Так, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Виходячи з норм законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

З вказаних вище цінових довідок вбачається, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось щодо додаткової угоди №6 за липень 2024 (в цілому) та червень 2024; щодо додаткової угоди №7 за 20 днів грудня 2024 та за липень 2024.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів, і до внесення відповідних змін до нього.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021 у своїй постанові зазначав, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Також Верховним Судом у вищезазначеній постанові вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі», нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У своїй пропозиції про збільшення ціни на товар постачальник лише послався на коливання цін на ринку та не обґрунтував, чому таке підвищення зумовлює неможливість виконання договору по ціні, визначеній у додатковій угоді №5.

При цьому обставини, наведені відповідачем у листах від 01.07.2025 та 30.07.2025, зокрема, ведення бойових дій, вже існували як на момент укладення договору, так і додаткової угоди №5, тому повинні були враховуватись відповідачем.

Окрім того, із наданого прокурором листа Хмельницької ТПП від 10.10.2025 вбачається, що у серпні та грудні 2024 середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" була нижчою, ніж у липні 2024, коли укладалась додаткова угода №5.

Відтак постачальник на момент укладання спірних додаткових угод, а також під час розгляду даного спору не довів належними та допустимими доказами факту того, що підвищення ціни додатковими угодами №6 та №7 було непрогнозованим та унеможливлювало подальше виконання договірних зобов`язань.

Додатково суд враховує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Як вбачається із додатку №1 до договору, ціна за 1кВт з ПДВ становила 7,277268 грн. Натомість оскаржуваними угодами вона була збільшена на 39 % та 41 % відповідно, що також свідчить про невідповідність угод ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, вимога про визнання недійсними додаткових угод № 6 від 06.08.2024 та № 7 від 23.12.2024 до Договору № 318 від 13.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

При цьому судом враховано відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Оскільки додаткові угоди №5-6 є недійсними та не породжують правових наслідків для сторін, правовідносини між ними щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись умовами додаткової угоди №5.

Отже, поставлена електрична енергію за період з липня 2024 по грудень 2024 в обсязі 188 709 кВт підлягала оплаті з розрахунку 9,47022 грн. за 1 кВт.

Судом перевірено розрахунок прокурора та встановлено його правомірність. Таким чином, розмір переплати становить 135 175,99 грн. При цьому факт сплати Відділом відповідачу за постачання електричної енергії грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та не заперечується учасниками справи.

З викладеного грошові кошти в сумі 135 175,99 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала (у зв`язку з визнанням правочинів недійсними), а тому відповідач зобов`язаний їх повернути в даному випадку другому позивачу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.

З огляду на все вищевикладене, позов у справі №924/1342/25 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 06.08.2024 до Договору № 318 від 13.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (код ЄДРПОУ: 44618065) та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (код ЄДРПОУ: 43944875).

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.12.2024 до Договору № 318 від 13.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (код ЄДРПОУ: 44618065) та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (код ЄДРПОУ: 43944875).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів » (вул. Головна, буд. 187, м. Чернівці, 58005, код ЄДРПОУ: 44618065) на користь відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (вул. Подільська, 1, м. Ізяслав Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 43944875) кошти в сумі 135 175,99 грн. (сто тридцять п`ять тисяч сто сімдесят п`ять грн. 99 коп.), перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору № 318 від 13.12.2023.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (вул. Головна, буд. 187, м. Чернівці, 58005, код ЄДРПОУ: 44618065) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA 88201720343120002000002814, 29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3) 9084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2026

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, учасникам справи в ел. кабінети