Ухвала суду № 137689770, 24.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"24" червня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1228/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

та за участю:

розпорядника майна - Мухітдінова Р.Д. в залі суду (після перерви не з`явився)

представника боржника - Карнаух А.В. в залі суду

представника ТОВ "ТК "Новаторг" - Кувакіна Н.В. в режимі відеоконференції

представника ТОВ "АТ БІОФАРМ" - Волкова А.В. в залі суду

представника ПП "ЛВС ПАВЛІН" - Розумна О.О. в залі суду (після перерви не з`явився)

представника ТОВ "СІНК ЕНЕРДЖІ"- Ситуляцька Н.В. (після перерви в залі суду 24.06.2026)

розглянувши заяву ТОВ "БІОС ЛАБ" вх. №12595 від 25.05.2026 з грошовими вимогами до боржника

по справі

за заявоюТовариство з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне"

розпорядник майна - арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне", код ЄДРПОУ 31847986.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком до 09.10.2026 року.

Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (свідоцтво №1759 від 30.03.2016).

Також, 22.04.2026 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" код ЄДРПОУ 31847986.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "БІОС ЛАБ" (вх. № 12595 від "25" травня 2026 р.) з грошовими вимогами до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" в розмірі 59 700,00 грн.

Вказану заяву кредитором було надіслано засобами поштового зв`язку 20.05.2026, тобто в межах строків, встановлених ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 27.05.2026 заяву ТОВ "БІОС ЛАБ" було прийнято до розгляду в попередньому засіданні, призначеному на 22.06.2026.

Розпорядником майна подано повідомлення за результатами розгляду заяви ТОВ "БІОС ЛАБ" (вх. №14346 від 12.06.2026), яке долучено до матеріалів заяви ТОВ "БІОС ЛАБ" з грошовими вимогами.

В своєму повідомленні, розпорядником майна були визнані вимоги ТОВ "БІОС ЛАБ" в повному обсязі.

Представником боржника в судовому засіданні були визнані вимоги ТОВ "БІОС ЛАБ" були визнані.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Дослідивши вимоги заяви ТОВ "БІОС ЛАБ", судом було встановлено наступне.

Так, відповідно до поданої заяви з кредиторськими вимогами, вбачається, що кредитор заявляє про наявність заборгованості боржника за Договором № 6/22/08/253 від 22.08.2025 р. на проведення робіт спрямованих на здійснення моніторингу стану та якості мікробіологічних досліджень харчової продукції та супутніх послуг у сумі 59 700,00 грн.

Також кредитор повідомляє, що на виконання умов вказаного договору ТОВ «БІОС ЛАБ» виконав роботи в обсязі та на суму відповідно до наступних актів здачі-прийому робіт:

- Акт № Б/25/08/253/12 від 14.11.2025 р. на суму 9860,00 грн. (частково оплачений 02.02.2026 р. сумі 8810,00 грн.) заборгованість за даним актом складає 1050,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/13 від 14.11.2025 р. на суму 9030,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/14 від 14.11.2025 р. на суму 1150,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/15 від 28.11.2025 р. на суму 8630,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/16 від 28.11.2025 р. на суму 13910,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/17 від 15.12.2025 р. на суму 17260,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/18 від 15.12.2025 р. на суму 4360,00 грн.;

- Акт № Б/25/08/253/18 від 15.01.2026 р. на суму 4310,00 грн.

На підтвердження заявленого кредитор надає копії перелічених актів та зазначений договір.

Відповідно, на підставі вищевикладеного, кредитор зокрема просить суд визнати грошові вимоги конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС ЛАБ» (Ідентифікаційний код 43440651, адреса реєстрації: 49100, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок № 276, оф. 13) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Просяне» (адреса: 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Військова, буд. 37, офіс 16, код ЄДРПОУ: 31847986) в розмірі: 59 700,00 грн. - основного боргу; 6 656,00 грн. судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

ТОВ "БІОС ЛАБ" не є заінтересованою особою щодо боржника згідно з КУЗПБ, вимоги ТОВ "БІОС ЛАБ" не забезпечено заставою майна боржника.

Крім того, ТОВ "БІОС ЛАБ" при зверненні до суду з заявою про грошові вимоги до боржника було сплачено судовий збір в розмірі 6 656,00 грн.

Отже, сплачений кредитором судовий збір також підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи, що заявлені ТОВ "БІОС ЛАБ" грошові вимоги, підтверджені належними й допустимими доказами та визнані розпорядником майна й боржником, суд вважає за необхідне заяву ТОВ "БІОС ЛАБ" задовольнити, визнати грошові вимоги ТОВ "БІОС ЛАБ" в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 64 КУзПБ визначено:

1) у першу чергу задовольняються:

- вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

вимоги кредиторів за договорами залучення проміжного та/або нового фінансування у процедурі превентивної реструктуризації;

2) у другу чергу задовольняються:

- вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Пенсійного фонду України за громадян, які застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Пенсійному фонду України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

- вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 47 КУзПБ неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Із урахуванням вищевикладеного, у відповідності ч. 3 ст. 44, ч. 1 ст. 45, абз. 10 ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, грошові вимоги кредитора ТОВ "БІОС ЛАБ" до боржника ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" підлягають включенню до реєстру кредиторів боржника у такій черговості:

1) 6 656,00 грн. - витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника - перша черга задоволення;

2) 59 700,00 - сума основного боргу - четверта черга задоволення.

Керуючись статтями 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73-79, 86 232-235 Господарського процесуального кодексу України , суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ТОВ "БІОС ЛАБ" вх. № 12595 від 25.05.2026 р.

Визнати грошові вимоги ТОВ "БІОС ЛАБ" до ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" в розмірі:

1. Основний борг: 59 700,00 грн четверта черга задоволення;

2. Судовий збір: 6 656,00 грн - перша черга задоволення.

Зобов`язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог ТОВ "БІОС ЛАБ" до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 24.06.2026.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали суду складено та підписано - 24.06.2026.

Суддя Прохоров С.А.