Рішення № 137689400, 25.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа № 917/675/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс", вул.Великотирнівська, 7, м.Полтава, Полтавська область, 36040

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ КОМПЛЕКТ", пров. Ватутіна, 1, буд. 10, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37502

про стягнення 14 560,02 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

без виклику сторін,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ КОМПЛЕКТ" 14 560,02 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.09.2025 між сторонами Договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) №93, з яких: 12 130,71 грн основний борг, 1 092,10 грн пеня, 1 000,00 грн штраф, 231,70 грн інфляційні втрати, 105,69 грн 3% річних.

Правовими підставами позову вказано ст. 11, 530, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (арк.с. 6-47): розрахунок штрафних санкцій за Договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 93 від 01.09.2025, Договір оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 93 від 01.09.2025, акт приймання-передачі (додаток № 1 до Договору), Додаткова угода №1 "Розрахунок оплати" від 01 вересня 2025 р. до Договору, гарантійний лист від 13.11.2025, Додаткова угода № 2 від 13.11.2025 р. до Договору №93 про його розірвання з 30.11.2025, акт приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди від 30.11.2025, Акт звірки взаємних розрахунків по Договору №93, Акт звірки взаємних розрахунків по Договору №88, рахунки № 1858 від 30.09.2025 на суму 3 701,83 грн, № 2085 від 31.10.2025 на суму 3 684,24 грн, № 2302 від 30.11.2025 на суму 4 744,64 грн, претензія №2-01/2 від 12.01.2026 р. з доказами направлення копією поштової накладної та копією Опису вкладення до цінного листа, інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відповідача, відповідь про відсутність у Відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача, витяг зі статуту Позивача щодо повноважень особи, яка підписала позовну заяву, протокол та наказ про призначення директора.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

07.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ КОМПЛЕКТ" про стягнення 14 560,02 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.09.2025 між сторонами Договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) №93, з яких: 12 130,71 грн основний борг, 1 092,10 грн пеня, 1 000,00 грн штраф, 231,70 грн інфляційні втрати, 105,69 грн 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 року справу № 917/675/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 13.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Щодо повідомлення Відповідача про це позовне провадження суд зауважує таке.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026, яку суд направив Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою, що співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк.с. 54-57).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Таким чином, Відповідач на вимогу ч.6 ст.6 ГПК України з 18.10.2023 зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, чого останнім зроблено не було.

Отже, судове рішення від 13.04.2026 не було вручено Відповідачу в електронній формі шляхом його направлення до електронного кабінету, оскільки останній не виконав свій обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету у строк визначений законом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/675/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (Орндодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ КОМПЛЕКТ" (Орендар) укладено Договір оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) №93 (надалі Договір, арк.с. 19-22).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- Орендодавець передає, а Орендар приймає у відповідності до умов Договору у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 26,0 кв.м., що знаходиться в будівлі за адресою: Полтавська область, м. Лубни, проспект Володимирський, 157, цільове призначення : виробництво робочого одягу (п. 1.1, 1.2 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін та діє до 31.08.2026 включно (п. 3.1 Договору);

- передача в оренду та повернення Об`єкту оренди оформлюються актом прийому-передачі, в якому фіксується стан Об`єкту оренди. Строк оренди (нарахування орендної плати) у відповідності до умов цього Договору починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі і закінчується в момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди (п. 4.1 Договору);

- Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування Об`єктом оренди, сплачувати компенсацію вартості комунальних послуг та сплачувати експлуатаційні послуги в розмірах та в строки, обумовлені Договором (п. 5.1 Договору);

- Орендна плата за користування Об`єктом оренди зазначається Сторонами у додаткових угодах до цього Договору (п. 5.3 Договору);

- орендна плата сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 25-го числа кожного місяця на підставі виставленого Орендодавцем рахунку в період з 20 по 25 число поточного місяця. Орендар зобов`язаний сплатити рахунок протягом 3-х банківських днів з дати його отримання. Рахунок є підтверджуючим актом прийому-здачі виконаних робіт і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 5.6 Договору);

- у разі відсутності у Орендаря рахунку на оплату орендної плати та/або рахунку на компенсацію комунальних та вартість експлуатаційних послуг за будь-якими причинами, Орендар зобов`язаний сплатити зазначені платежі у термін визначений в п. 5.6 Договору за реквізитами п. 16 Договору (п. 5.7 Договору);

- вартість комунальних послуг: електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, вивіз побутових відходів, інтернет та інше визначаються на підставі показників окремих лічильників, установлених за рахунок орендаря, а якщо лічильники не встановлені витрати обчислюються пропорційно площі об`єкту оренд відносно площі будівлі, в якій розташований об`єкт оренди, та зазначаються у Додатковій угоді до цього Договору. Орендар зобов`язаний компенсувати Орендодавцю комунальні послуги згідно виставленого рахунку протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення. Розмір компенсації вартості спожитих комунальних послуг, сплачених Орендарем, підлягає коригуванню на кінець кожного місяця оренди за результатами фактичних витрат та фактично спожитих послуг. Коригування проводиться Орендодавцем до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.9 Договору);

- за прострочення оплати платежів з орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг, сум коригування Орендної плати на індекс інфляції, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов`язаний протягом 3-х банківських днів від дня отримання такої вимоги від Орендодавця сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від несплаченої суми за весь час прострочення (підп. 10.5.1 Договору);

- у випадку прострочення оплати платежів з орендної плати, витрат на утримання Об`єкту оренди та компенсації комунальних послуг, сум коригування плати на індекс інфляції, більше, ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Орендодавець додатково має право вимагати, а Орендар за такою вимогою зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 1 000,00 грн (10.6 Договору).

01.09.2025 до Договору сторони уклали Додаткову угоду № 1 "Розрахунок оплати" (арк.с. 22), у якій узгодили розмір орендної плати за користування Об`єктом суборенди та розмір відшкодування вартості комунальних послуг, а саме:

- за користування Об`єктом оренди Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі 104,17 грн. за один квадратний метр приміщення (26,0 м2 х 104,17 грн),

- вартість електроенергії визначається відповідно до показників лічильника згідно тарифу ТОВ "Полтаваенергозбут", водопостачання та водовідведення згідно тарифу Водоканалу, та оплачувати вивіз побутових відходів з розрахунку 65,00 грн у місяць;

- на суму орендної плати та комунальних послуг нараховується ПДВ 20% згідно виставленим рахунком.

01.09.2025 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі (додаток № 1 до Договору), на підставі якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування Об`єкт оренди (арк.с. 19).

Як стверджує Позивач, за період користування приміщенням на підставі Договору, нараховувалася орендна плата та відшкодування комунальних послуг, про що Відповідачу щомісячно надавалися відповідні рахунки, проте в порушення умов Договору, Відповідач не сплачував належні платежі на його умовах жодного разу.

Згідно наявних у матеріалах справи рахунків № 0001-001858 від 30.09.2025, №0001-002085 від 31.10.2025, №001-002302 від 30.11.2025 загальна сума орендної плати та відшкодування комунальних послуг за час користування Відповідачем об`єктом оренди складає 12 130,71 грн (арк.с. 36-37).

13.11.2025 Відповідач звернувся до ТОВ "Полтаваавтотранс" з Гарантійним листом, у якому прохав достроково розірвати Договір № 93 з 30.11.2025 (арк.с. 18) та визнав суму заборгованості у розмірі 18 234,19 грн станом на 01.11.2025 і гарантував її погашення до 31.12.2025 включно.

13.11.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору №93 про його розірвання з 30.11.2025, п. 3 якої підтверджена сума заборгованості у розмірі 18 234,19 грн. станом на 01.11.2025 (арк.с. 23).

30.11.2025 р. між сторонами підписаний Акт приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди (арк.с. 45).

Позивач зазначає, що визнана Відповідачем сума заборгованості у розмірі 18 234,19 грн. станом на 01.11.2025 складалася з суми боргу по Договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 88 від 01.09.2024 у розмірі 10 848,12 грн, яка є предметом іншого позову, поданого до Господарського суду Полтавської області, та суми 7 386,07 грн. - заборгованості по Договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 93 від 01.09.2025.

12 січня 2026 р. Позивач направив Відповідачеві претензію вих.№ 2-01/2 з вимогою сплатити суму заборгованості по Договору № 93 у розмірі 12 130,71 грн., повторно рахунок № 2302 від 30.11.2025 на суму 4 744,64 грн та два примірника Акту звірки взаємних розрахунків, що підтверджується поштовою накладною № 3601100518435 від 12.01.2026 та Описом вкладення до цінного листа (арк.с. 27-30, 44).

З огляду на відсутність реагування на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором найму, який регулюється нормами §1 та §4 глави 58 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За приписами ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Суд встановив, що між сторонами на підставі укладеного Договору виникли взаємні права та обов`язки з оренди нежитлових приміщень, які були передані орендарю згідно з актом приймання-передачі за Договором оренди нежитлового приміщення.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо передання в оренду Відповідачеві означеного вище майна. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не вносив узгоджену сторонами плату у визначені договором строки та розмірі, заборгованість останнього складає 12 130,71 грн.

Ця обставина Відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 12 130,71 грн заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу Позивач заявив до стягнення з Відповідача 1 092,10 грн пені, 231,70 грн інфляційних втрати та 105,69 грн 3% річних, обрахованих за період з 01.12.2025 по 16.03.2026, а також 1 000,00 грн штрафу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Як встановив суд, у п. 10.5.1 та 10.6 Договору сторони узгодили, що - за прострочення оплати платежів з орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг, сум коригування Орендної плати на індекс інфляції, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов`язаний протягом 3-х банківських днів від дня отримання такої вимоги від Орендодавця сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від несплаченої суми за весь час прострочення; у випадку прострочення оплати платежів з орендної плати, витрат на утримання Об`єкту оренди та компенсації комунальних послуг, сум коригування плати на індекс інфляції, більше, ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Орендодавець додатково має право вимагати, а Орендар за такою вимогою зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 1 000,00 грн.

Як встановив суд, прострочення виконання Відповідачем зобов`язань за Договором становить більш ніж п`ять календарних днів.

Суд здійснив перевірку заявленої до стягнення штрафу, не виявив його завищення, вимоги в цій частині є правомірними.

Суд здійснив перевірку заявленої до стягнення суми пені, суд визнає його правомірним в частині стягнення 1 076,81 грн з огляду на помилкове застосування Позивачем ставки НБУ у розмірі 15,5%, оскільки з 30.01.2026 розміру облікової ставки НБУ становить 15,0% згідно рішення Правління Національного банку України від 29 січня 2026 року № 27-рш "Про розмір облікової ставки".

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі Позивач платіжною інструкцією №295 від 23.03.2026 сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (арк.с. 26).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 49).

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ КОМПЛЕКТ" (пров. Ватутіна, 1, буд. 10, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37502, код ЄДРПОУ 44821307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (вул.Великотирнівська, 7, м.Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 41412423) 12 130,71 грн основний борг, 1 076,81 грн пеня, 1 000,00 грн штраф, 231,70 грн інфляційні втрати, 105,69 грн 3% річних та 3 328,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 15,29 грн пені у позові відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 25.06.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик