Ухвала суду № 137689362, 25.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25.06.2026 року Справа № 917/1814/25(547/273/26)

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство № 917/1814/25

за заявою Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт", провулок 2-й Артелерійський, 6, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 03482749

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року до Семенівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява від 27.03.2026 року ОСОБА_1 до до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" про стягнення грошових коштів, а саме нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 92 367,58 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2025 року по 27.02.2026 року включно у сумі 86 879,00 грн, що вказані без утримання податків та інших обов`язкових платежів та 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 року передано справу № 547/273/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", (вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531) про стягнення грошових коштів за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області для розгляду в межах провадження у справі № 917/1814/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер".

Вказана справа відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026 року приєднана судді ОСОБА_2 до справи.

Згідно п. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Як зазначено вище, у позовній заяві ОСОБА_1 просить суд стягнути з боржника заборгованість, що складається з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 92 367,58 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2025 року по 27.02.2026 року включно у сумі 86 879,00 грн, що вказані без утримання податків та інших обов`язкових платежів та 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

У заяві заявник вказує на те, що згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, суд згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 зазначено, що пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713, передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 року у справі №640/8348/21 дійшов висновку, що поняття "оплата праці" і "заробітна плата", які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці", у зв`язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення".

Отже, за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати не підлягає сплата судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Даний висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 127/2697/23.

Поряд із цим, за грошові вимоги в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявником має бути сплачений судових збір з огляду на наступне.

Стягнення (визнання) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення (визнання) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.1. ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 328 гривні.

Отже, сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 328,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору за подання позовної заяви у визначеному законом розмірі.

За змістом частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

За викладених обставин, додана суду позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Разом з тим, суд зазначає, що вищевказані недоліки заяви повинні бути усунуті ОСОБА_1 у строк, що не повинен перевищувати п`яти днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 45, 46, 122 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Встановити заявнику для усунення недоліків 5-денний строк з дня вручення даної ухвали суду.

3. Усунути недоліки заяви шляхом подання до господарського суду Полтавської області доказів сплати судового збору за подання заяви до суду у розмірі 3 328,00 грн.

4. Попередити заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

5. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає (ст. ст. 235, 255 ГПК України).

Суддя Білоусов С. М.