Рішення № 137689347, 24.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

РМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 Справа № 917/251/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/251/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОВІН УКРАЇНА", вул. Леоніда Каденюка, 1, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАС УКРАЇНА ТРЕЙД", вул. Гольця, 13, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740

про стягнення 567 183,54 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОВІН УКРАЇНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАС УКРАЇНА ТРЕЙД" про стягнення 567 183,54 грн заборгованості за договором поставки.

В обґрунтування позову позивач посилається на не здійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар на підставі договору поставки товару №КУ-0000018 від 04.06.2025 р.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 року цей позов переданий на розгляд судді Байдуж Ю. С.

Ухвалою від 25.02.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановив сторонам справи процесуальні строки на подачу заяв по суті справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.03.2026 року №81 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/251/26 у зв`язку зі звільненням судді з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року справу № 917/251/26розподілено судді Тимощенко О.М.

Ухвалою від 23.03.2026 року суд прийняв справу №917/251/26 до свого провадження та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач в підсистемі "Електронний суд" як на момент прийняття позовної заяви до розгляду, так і на дату ухвалення рішення не був зареєстрований, що підтверджується відповіддю №36898914 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (міститься в матеріалах справи).

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.02.2026 року було направлено відповідачу у паперовому вигляді рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Гольця, 13, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740, яка згідно відповіді з ЄДРЮОФОПтаГФ є адресою місцезнаходження відповідача (а. с. 22).

Однак, поштове відправлення 16.03.2026 року повернуто до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи про відсутність адресату за місцезнаходженням.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відтак, згідно ст.242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд його справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/251/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛОВІН УКРАЇНА" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМАС УКРАЇНА ТРЕЙД" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару №КУ-0000018 від 04.06.2025 року (далі - договір, а. с. 11, 12).

Постачальник зобов`язується передавати у власність (постачати) покупцю товар (далі - "товар"), характеристики, найменування, кількість, одиниці виміру, вимоги до якого, визначаються за письмовим замовленням покупця, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Загальна ціна договору складає загальну вартість поставленого товару, визначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по даному договору та у видаткових накладних постачальника (п. 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця зі складу постачальинка (п. 3.1 договору).

Право власності на товар переходить в момент передачі товару покупцю на складі постачальника, що підтверджується підписанням видаткової накладної уповноваженим представником покупця. З цього моменту постачальник вважається виконав свій обов`язок щодо передачі товару покупцеві, всі ризики на товар переходять з постачальника на покупця (п. 3.4 договору).

Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника з першого платіжного дня та протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару (п. 4.1 договору).

Ціни за поставлений товар, зазначені у видаткових накладних та інших товарно-супровідних документах встановлюються у валюті України - гривні (п. 4.2 договору).

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів в повному обсязі від покупця на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий в уповноваженому банку (п. 4.3 договору).

Договір набуває чинності із моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 30 липня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 10.1 договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 567 183,54 грн, що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною №КУ-0000323 від 23.06.2025 року, а також рахунком фактурою №КУ-0000403 від 23.06.2025 року (а. с. 13, 14).

Позивач у позові вказує, що відповідач не оплатив отриманий товар на суму 567 183,54 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.12.2025 року, директор ТОВ "АДАМАС УКРАЇНА ТРЕЙД" І. І. Матник підтвердив наявність заборгованості у розмірі 567 183,54 грн (а. с. 17).

13.01.2026 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. №11) з вимогою погасити заборгованість за спірним договором, однак відповіді на неї не отримав (а. с. 15).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 567 183,54 грн основного боргу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): Виписку з ЄДРЮОФОПтаГФ відносно позивача, договір поставки товару №КУ-0000018 від 04.04.2025 року, рахунок - фактуру №КУ-0000403 від 23.06.2025 р., видаткову накладну №КУ-0000323 від 23.06.2025 р., претензію вих. №11 від 13.01.2026 року, акт звірки взаємних розрахунків між сторонами.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 567 183,54 грн. Дана обставина підтверджується рахунком - фактурою №КУ-0000403 від 23.06.2025 р. та підписаною між сторонами видатковою накладною №КУ-0000323 від 23.06.2025 р. на суму 567 183,54 грн (а. с. 13, 14).

Позивач у позові вказує, що відповідач, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.12.2025 року (за підписом директора ТОВ "АДАМАС УКРАЇНА ТРЕЙД" І. І. Матника), підтвердив наявність заборгованості у розмірі 567 183,54 грн (а. с. 17), однак вказану заборгованість не сплатив.

Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

З огляду на зазначене, що відповідач визнав наявний борг у розмірі 567 183,54 грн, оскільки акт звірки взаємних розрахунків (а. с. 17) підписаний уповноваженою особою відповідача - директором Митником І. І. та скріплений печаткою юридичної особи.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 567 183,54 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 567 183,54 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 567 183,54 грн основного боргу обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже розмір судового збору за подання позову майнового характеру (ціна позову 567183,54 грн) відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" складає 6 806,20 грн (з урахування коефіцієнту 0,8).

Платіжною інструкцією №300 від 18.02.2026 року на суму 8 508,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 5).

Випискою від 18.02.2026 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 8 508,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 21).

Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (на 1 701,80 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАС УКРАЇНА ТРЕЙД" (вул. Гольця, 13, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740, код ЄДРПОУ 44696117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОВІН УКРАЇНА" (вул. Леоніда Каденюка, 1, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 37512309) 567 183,54 грн основного боргу та 6 806,20 грн судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 24.06.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко