Ухвала суду № 137689096, 24.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2165/25

Провадження № 1-кп/147/110/26

УХВАЛА

24 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 із участю секретаря за участю: ОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченого захисникаОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2024 за №42024022420000552 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

18.06.2026 прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за призовом під час мобілізації , в порушення вимог Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 30.12.2024 о 14:30, діючи з прямим умислом із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військовий служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 06.10.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та ухилявся від проходження військової служби до 02.01.2025, коли був затриманий працівниками правоохоронного органу в межах іншого кримінального провадження. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв, та проводив час на власний розсуд. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.11.11.2025 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, направлено до суду для розгляду. Запобіжний захід неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.04.2026 по 27.06.2026 включно із визначенням розміру застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 грн. У той же час судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, ризики, передбачені ст. 177 КПК України які слугували підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, думка обвинуваченого щодо інкримінованого йому злочину не з`ясована, докази не досліджені.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, те що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, є достатні підстави вважати, що останній може переховуватись від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Оскільки в даному кримінальному провадженню продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є достатні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема, останній може знищити паспорт громадянина України, військовий квиток та інші документи, які підтверджують приналежність останнього до громадянства України та проходження військової служби в Збройних Силах України. Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК не ставиться, оскільки лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить в подальшому виконання обвинуваченим ОСОБА_4 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати суду. Вказує, що з урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_4 , жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних дій та спробам останнього перешкоджати досудовому розслідуванню. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено в умовах воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, за який оголошено обґрунтовану підозру та в подальшому направлено до суду обвинувальний акт, особу обвитнуваченого, стадію судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому прокурор вважає, що наявні ризики визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та за сукупності наведених обставин, прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

В зв`язку з неявкою захисника в судове засідання, призначене на 19.06.2026, судом залучено захисника для здійснення захисту за призначенням на окрему процесуальну дію, а саме, вирішення питання щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задоволити.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Вказав, що наміру переховуватися від суду немає.

Захисник не заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки обвинуваченому вже визначено розмір застави, і сплативши його останній може бути звільнений з під варти з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором письмове клопотання, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2025 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строку досудового розслідування, який був продовжений ухвалою Тростянецького районного суду від 29.04.2026 до 27.06.2026.

Також судом встановлено, що відповідно до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 10.02.2025 обвинуваченого було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою (статті 131,176, 183 КПК України).

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, розгляд кримінального провадження в суді перебуває на стадії судового провадження, однак думка обвинуваченого щодо інкримінованого злочину судом ще не з`ясована та не всі свідки допитані.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, за який оголошено обґрунтовану підозру, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст.176 КК України під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від суду. Крім того враховуючи те, що обвинуваченого вже було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, під час дії воєнного стану, суд вважає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Враховуючи вищевказане, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об`єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, обставини кримінального правопорушення та те, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчиняв дії, які свідчать про його ухилення від проходження військової служби, наслідки кримінального правопорушення в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду, тобто на стадії, де свідки та обвинувачений не допитані, а також те, що обвинувачений вже звільнявся від кримінальної відповідальності за аналогічне кримінальне правопорушення у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для відсутності необхідності застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Щодо визначення обвинуваченому розміру застави, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, у рішенні Конституційного Суду України від 19.06.2025 № 7-р(II)/2024 зазначено, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

З огляду на наведене вище, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, суд визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_4 та встановлені вище ризики.

За таких обставин суд вважає, що визначену ОСОБА_4 ухвалою суду від 29 квітня 2026 року заставу слід залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

.На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 197, 331, 372, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 24 червня 2026 року по 22 серпня 2026 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою суду від 29 квітня 2026 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово, прокурора та суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого покласти наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, прокурора; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, заставу буде звернуто в дохід держави.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала, може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 25.06.2026 о 08:15 год.

Суддя ОСОБА_1