Ухвала суду № 137688953, 25.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.06.2026 Справа № 914/1914/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ», місто Городок, Львівська область

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Екопайп-Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Валова, будинок 15, квартира 1; ідентифікаційний код юридичної особи 39794193) заборгованості в розмірі 179 913,60 грн.

ВСТАНОВИВ

Через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ» надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Екопайп-Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Валова, будинок 15, квартира 1; ідентифікаційний код юридичної особи 39794193) заборгованості в розмірі 179 913,60 грн.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Як на правові підстави поданої заяви заявник посилається на норми статей 509, 525, 526, 530, 592, 610, Цивільного кодексу України, 147,148, 149, 150, 151, 155 Господарського процесуального кодексу України.

Заборгованість, як зазначає заявник, виникла у зв`язку з порушенням домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Екопайп-Львів», оскільки останній своєчасно не розрахувався за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-476542 від 30.05.2024.

За положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ» на те, що у тексті заяви заявник покликається на те, що поставка товару була здійснена між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Екопайп-Львів» на підставі видаткової накладної №РН-476542 від 30.05.2024.

Крім того, заявник, надав суду податкову накладну та вимогу №46 від 01.02.2026.

Проте, із поданих зазначених вище документів не вбачається, що підставою для їх видачі був договір, укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Як вже зазначалось, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України).

Суд роз`яснює заявнику про право на звернення за захистом порушеного права шляхом подання позову про стягнення заборгованості у розмірі 179 913,60 грн до господарського суду у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Разом з тим, за приписами частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Керуючись статтями 148, 151-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО-ІЗОЛ» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Екопайп-Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Валова, будинок 15, квартира 1; ідентифікаційний код юридичної особи 39794193) заборгованості в розмірі 179 913,60 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України (з моменту її підписання) та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в статтях 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію.

Ухвала підписана 25.06.2026.

Суддя Сухович Ю.О.