Постанова № 137688902, 23.06.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/484/26

Номер провадження № 3/142/228/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Студена Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ПРИКЗ, інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника другої групи радіолокаційної розвідки відділення радіолокаційної розвідки прикордонної застави зенітно-винищувальних безпілотних авіаційних комплексів відділу прикордонної служби (тип С),

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334616 від 06 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу 06.05.2026 близько 19 год. 20 хв., в районі АДРЕСА_3 , вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, а саме: під час керування службовим транспортним засобом Volkswagen Amarok VIN № НОМЕР_3 номерний знак НОМЕР_4 , перевищив швидкість руху, порушив порядку роз`їзду із зустрічною машиною,що призвело до необережного пошкодження вказаного транспортного засобу та завдання шкоди державі в розмірі 297413,58 (двісті дев`яносто сім тисяч чотириста тринадцять) гривень 58 копійок, чим порушив вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 11 Розділу II, підпункту 1 пункту 6 розділу IX, пункту 6 розділу X, підпункту 2 пункту 1 розділу IX Інструкції з автомобільного та бронетанкового забезпечення в Державній прикордонній службі України», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 577, пунктів 12.1, 12.2 розділу XII Правил дорожнього руху затвердженими Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності. З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , наявних у матеріалах справи, вбачається, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення він визнав повністю та зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася з необережності. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що добровільно відшкодовує завдану державі матеріальну шкоду в розмірі 297 413 грн. У зв`язку з цим він вважає, що накладення адміністративного стягнення створить для нього та його сім`ї надмірний фінансовий тягар, а тому просив суд на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП з огляду на наступне.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 11 розділу II, підпункту 2 пункту 1 розділу IX, підпункту 1 пункту 6 розділу IX, пункту 6 розділу X Інструкції з автомобільного та бронетанкового забезпечення в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 577, пунктів 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), берегти військове майно та дотримуватися встановлених правил військової служби.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний знати та неухильно виконувати вимоги законів, військових статутів, наказів командирів (начальників), а також сумлінно виконувати покладені на нього службові обов`язки.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Інструкції з автомобільного та бронетанкового забезпечення в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 09.07.2018 № 577, експлуатація машин повинна здійснюватися відповідно до вимог законодавства, нормативно-правових актів та встановлених правил безпечної експлуатації автомобільної техніки.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІХ зазначеної Інструкції однією з основних вимог щодо експлуатації машин є забезпечення безпеки дорожнього руху та недопущення дорожньо-транспортних пригод.

Підпунктом 1 пункту 6 розділу ІХ Інструкції передбачено обов`язок водія перед виїздом перевірити технічний стан транспортного засобу та забезпечити його безпечну експлуатацію під час руху.

Пунктом 6 розділу Х Інструкції встановлено, що водії та посадові особи, відповідальні за експлуатацію транспортних засобів, зобов`язані вживати заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, неухильно дотримуватися вимог законодавства та Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним.

Згідно з пунктом 12.2 Правил дорожнього руху України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху транспортного засобу повинна бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Як убачається зі змісту наведених норм, ОСОБА_1 не виконав обов`язки щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортного засобу та дотримання вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження службового автомобіля Volkswagen Amarok і завдання матеріальної шкоди державі. Такі дії суперечать вимогам Інструкції з автомобільного та бронетанкового забезпечення в Державній прикордонній службі України та статтям 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а відтак свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбалого ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.

Під час проходження військової служби, зокрема при виконанні обов`язків військової служби, у відповідності до ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, утримуватися від негідних вчинків та стримувати інших від їх вчинення, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, встановлювати їдкий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу виконувача обов`язків Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено та діє по теперішній час.

Суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, а саме відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ № 334616 від 06 червня 2026 року, витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 року АДРЕСА_4 № 950-ОС від 04 грудня 2024 року, № 385-ОС від 05 травня 2026 року, № 415-ОС від 13 травня 2026 року, висновком службового розслідування по факту завдання шкоди державі, шляхом пошкодження 06.05.2026 транспортного засобу спеціалізованого призначення Volkswagen Amarok VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі населеного пункту Червона Поляна Тульчинського району Вінницької області, під час виконання службових завдань та доданими до нього матеріалами.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15КУпАП, беручи до уваги характер та обставини правопорушення, дані про особу яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15КУпАП та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 застосування до нього адміністративного стягнення відповідно до вимог санкції ч. 2 ст. 172-15КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 33 - 35, 172-15, 221, 245, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати адміністративних штрафів та інших санкцій: Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./смт. Піщанка /21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку (IBAN): UA178999980314020542000002890; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: