Ухвала суду № 137688895, 25.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.06.2026 Справа № 914/1949/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову до подання позовної заяви

у справі № 914/1949/26

особа, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ»,

третя особо без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 в системі електронний суд сформовано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вказана заява зареєстрована Господарським судом Львівської області 24.06.2026 за вх. №2137.

Заявниця просить забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ», код ЄДРПОУ 45426560, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зокрема щодо:

- зміни керівника ОСББ «Перший ПАРИЖ»;

- зміни складу органів управління ОСББ «Перший ПАРИЖ»;

- зміни осіб, уповноважених діяти від імені ОСББ «Перший ПАРИЖ»;

- державної реєстрації змін до Статуту ОСББ «Перший ПАРИЖ», на підставі рішень загальних зборів співвласників ОСББ «Перший ПАРИЖ» від 19 червня 2026 року та/або результатів письмового опитування, проведеного після цих зборів.

В майбутньому заявниця має намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників ОСББ «Перший ПАРИЖ» від 19 червня 2026 року та/або рішень, оформлених за результатами письмового опитування, проведеного після цих зборів, у частині внесення змін до Статуту, зміни керівника, складу органів управління та/або осіб, уповноважених діяти від імені ОСББ.

Заявниця стверджує, що не була повідомлена про загальні збори ОСББ, які проведені 19.06.2026. Про вказані збори дізналась від ОСОБА_3 , яка є власницею нежитлового приміщення (паливна №15) за адресою: вул. Клюсівська, 9, м. Шептицький, 80109.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України.

Так, згідно із ч. 1, 2 ст. 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 01.04.2020 у справі № 910/12661/19, від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19, від 25.02.2021 у справі № 910/6729/20, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.

Зважаючи на вищевикладене, в даному спорі, який за своєю суттю є немайновим, підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною п`ятою статті 137 ГПК України визначено заборони, які встановлені суду, щодо вжиття конкретних заходів забезпечення позову в корпоративних правовідносинах. Зокрема, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається заборона здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 15.04.2024 у справі № 918/1012/23.

Відтак, такий вид забезпечення позову не підпадає під заборону, встановлену п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Разом із тим, дослідивши питання співмірності, адекватності та розумності заявленого позивачем заходу забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову не існує, їх вжиття (або відмова у такому) залежить від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Утім, у будь-якому разі заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом і підставою позову.

Підставою позову в цій справі є проведення загальних зборів ОСББ "Перший ПАРИЖ" 19.06.2026 з порушенням відповідної процедури.

Предметом позову майбутнього позову є визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників ОСББ «Перший ПАРИЖ» від 19 червня 2026 року та/або рішень, оформлених за результатами письмового опитування, проведеного після цих зборів, у частині внесення змін до Статуту, зміни керівника, складу органів управління та/або осіб, уповноважених діяти від імені ОСББ

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

В даному контексті суд звертає увагу на те, що рішень загальних зборів ОСББ від 19.06.2026 не долучено до заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову не містить достатньо інформації щодо рішень, які були прийняті за загальних зборах та чи були прийняті будь які рішення. Тобто, заявниця в майбутньому має намір оскаржувати рішення загальних зборів ОСББ не надавши таких рішень та не виклавши їх змісту, водночас просить заборонити вчиняти певні реєстраційні дії, які можуть не співвідноситись з предметом спору.

Отже, застосування судами такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії здійснюється шляхом визначення конкретних реєстраційних дій, які забороняється вчиняти, з вказівкою на документ (рішення загальних зборів), який є підставою для вчинення таких дій та є предметом оскарження.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок із доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому покладається саме на заявника.

Тобто, у даному випадку, саме на заявника покладено обов`язок доведення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом із тим, заявником не наведено належних обґрунтувань та не доведено в порядку приписів ст. 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ОСББ "Перший ПАРИЖ", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, заявниця не дотрималась норм статті 136, частини четвертої статті 137 ГПК України, оскільки з поданої заяви не видається можливим встановити співмірність із заявленими позивачем вимогами, що порушує справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, виходячи з обраного заходу забезпечення позову, предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, висновки заявниці про наявність підстав для застосування заходу забезпечення позову зроблені без дотримання в повній мірі статей 2, 7, 13, 136, 137 ГПК України, не відповідають позиції Верховного Суду (постанова від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24) щодо застосування приписів статей 136 та 137 ГПК України в аспекті адекватності заходу забезпечення позову, його співмірності, розумності та збалансованості.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявницю права на повторне звернення з заявою про забезпечення позову, після усунення недоліків вказаних у даній ухвалі.

Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Горецька З.В.