Ухвала суду № 137688793, 25.06.2026, Літинський районний суд Вінницької області

137/1447/25

У Х В А Л А

25.06.2026

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у с-щі Літин матеріали кримінального провадження №12025020050000333 від 18.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Літинського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження №12025020050000333 від 18.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, яке призначено до підготовчого судового засідання на 25.06.2026.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про повернення йому обвинувального акта по даному кримінальному провадженні відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, мотивуючи тим, що ним виявлено порушення у обвинувальному акті, а саме: формулювання обвинувачення не конкретизоване в частині виготовлення підробленого документу щодо способу його друку та особи, яка виготовила бланк.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник-адвокат ОСОБА_4 заперечили щодо клопотання прокурора, вважаючи його незаконним та таким, що не підлягає задоволенню. У розумінні ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням прокурора. При бажанні, прокурор міг змінити обвинувачення в процесі судового розгляду у порядку ст.338 КПК України. При цьому зауважив, що сторона захисну не оспорює обставини, викладені в обвинувальному акті.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона, а також викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акту у кримінальному провадженні визначені ст.291 КПК України.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обставини, які відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, вид і розмір шкоди, завданої злочином, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання.

При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, так як правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише за наявності суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, які можуть потягти за собою порушення права на захист з огляду на суперечливість або незрозумілість суті обвинувачення, від якого має захищатися особа.

Перевіряючи доводи прокурора щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону, суд враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, відповідно до якого …закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому...

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_5 інкримінується те, що він домовився про придбання у протизаконний спосіб підробленого офіційного документу, а саме: службове посвідчення працівника СБУ - на ім`я ОСОБА_6 , отримав бланк службового посвідчення працівника СБУ, тим самим сприяв вчиненню кримінального правопорушення. Після цього, ОСОБА_5 , отримавши бланк офіційного документу посвідчення працівника СБУ, перебуваючи за місцем проживання, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 ., 2021 році (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), самостійно, за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрофотографічним способом нанесення зображень, вніс завідомо неправдиві відомості до завідомо підробленого бланку посвідчення працівника СБУ серії НОМЕР_1 виданого управлінням Служби безпеки України в Одеській області на ім`я ОСОБА_6 , вклеїв своє фото та почав зберігати при собі з метою подальшого використання. Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів бланк посвідчення не відповідає встановленим зразкам аналогічних, що перебувають в офіційному обігу на території України. У бланку службового посвідчення всі фонові зображення на лівій та правій стороні документа (захисної сітки), бланкових текстів, серії, шестизначного номеру бланку зображення герба, нанесено за допомогою знакодрукуючого пристрою з струменевим способом друку.

Формулювання обвинувачення містить суперечливий виклад, адже за викладеними обставинами обвинувачений виготовив підробку за допомогою «знакодрукуючого пристрою з електрофотографічним способом нанесення зображень». Проте, посилаючись на висновок експерта, зазначено, що зображення нанесені за допомогою «знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку».

Оскільки технологія електрофотографічного друку (лазерна) та струменевого друку мають різні фізико-хімічні принципи переносу барвника, орган досудового розслідування не визначився з фактичними обставинами вчинення злочину. Це позбавляє обвинуваченого можливості захищатися від конкретного обвинувачення, оскільки він не знає, які саме технічні засоби та дії йому інкримінуються.

Крім того, обвинувачення містить суперечливі відомості про те, хто саме виготовив «бланк». З одного боку, вказано, що бланк придбано у «незнайомої особи», а з іншого ОСОБА_5 самостійно «вніс відомості до завідомо підробленого бланку».

Таким чином існує невизначеність формулювання чи було це повне виготовлення бланка, чи підробка вже готового бланка, чи доповнення підробленого бланка даними, що унеможливлює правильну юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ст.358 КК України.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.348 КПК України на стадії судового розгляду після оголошення обвинувачення головуючий, встановивши особу обвинуваченого, з`ясувавши його прізвище, ім`я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз`яснює обвинуваченому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

З огляду на те, що фактичні обставини кримінальних правопорушень при формулюванні обвинувачення відображені суперечливо, така невизначеність формулювання впливає на роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення, дослідження обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень в суді та реалізацію стороною захисту права на захист.

Як передбачено ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначено: «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито відбулись і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення. Хоча ступінь детальності інформування обвинувачення залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому сенсі обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Вказані обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, а тому у даному випадку є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України.

Керуючись ст. 291, 314, 371, 372, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному проваджені №12025020050000333 від 18.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, повернути прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Повернення обвинувального акта не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування та не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог ст.291 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя:ОСОБА_1