Рішення № 137688449, 25.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Справа № 911/863/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-Інвест

до Приватного сільськогосподарського підприємства Віра

про стягнення 183107,02 грн,

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес-Інвест» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 26.03.2026 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Віра» (далі - відповідач) про стягнення 183107,02 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару відповідно до Договору поставки № 17/05-105 від 17.05.2018.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.03.2026 відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через підсистему «Електронний суд» 15.04.2026 від Приватного сільськогосподарського підприємства Віра надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повністю заперечує заявлені вимоги про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини:

- Договір поставки №17/05-105 від 17.05.2018 не є укладеним і таким, що створює будь-які правові наслідки для його сторін, оскільки сторонами не визначено ціну та асортимент товару, яка мала бути узгоджена в Специфікаціях;

- частина товару згідно накладної № 10 від 29.01.2021 року була поставлено поза межами строку дії спірного Договору, який, на думку відповідача, був укладений на рік та діяв до 17.05.2019 року.

- направлена претензія не може вважатись вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, тому не створює для відповідача наслідків у вигляді сплати вартості отриманого товару, у зв`язку з бездоговірною поставкою, в семиденний строк.

У відповіді на відзив, поданій через підсистему «Електронний суд» 21.04.2026, позивач повністю заперечує викладені у відзиві обґрунтування відповідача з посиланням на норми законодавства, а також практику Верховного суду України в подібних правовідносинах, посилаючись на таке.

- договір укладений, оскільки сторонами погоджені умови стосовно поставки та отримання товару, що зафіксовано додатково у видаткових накладних, відтак визначення істотних умов договору виключно у Специфікаціях не диктує сторонам договору єдиний можливий варіант узгодження ціни та асортименту, що кореспондується із принципом договору;

- строк дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повністю оплатити отриманий товар;

- накладна № 10 від 29.01.2021 складена з посиланням на Договір № 17/05-105 від 17.05.2018, тому отримання товару відбулось на умовах договору поставки;

Через підсистему «Електронний суд» 27.04.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, які за змістом доповнюють поданий раніше відзив з врахуванням поданих позивачем пояснень.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018 року між ТОВ «Агробізнес-Інвест» (далі - продавець) та ПСП «Віра» (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 17/05-105 (далі Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність покупця (поставити) товар (добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору передбачено, що факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Так, ТОВ «Агробізнес-Інвест» було поставлено, а ПСП «Віра» отримано товар згідно видаткових накладних № 298 від 18.05.2018, № 401 від 12.06.2018, № 645 від 07.09.2018, № 10 від 29.01.2021 року. Загальна вартість поставленого товару становить 433 107,02 грн.

ПСП «Віра» здійснено оплату за поставлений товар в загальній сумі 230 000,00 грн, а саме 200000,00 грн - 01.03.2019 року, 30 000,00 грн. 13.03.2025 року, 10000, 00 грн 23.02.2026 та 10000,00 грн 23.03.2026 року, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача за період з 01.03.2018 по 24.03.2026.

Зважаючи на те, що товар не був оплачений боржником в повному обсязі, вказане стало підставою для стягнення заборгованості в розмірі 183 107,02 грн.

У відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, відповідач повністю не погоджується з пред`явленим позовом та просить відмовити в задоволенні стягнення суми боргу, посилаючись на те, що за умовами п. 1.2, 2.1 Договору найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю), ціна мають бути визначені у Специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Зважаючи на те, що Специфікації між сторонами не були підписані, Договір поставки не можна вважати укладеним, оскільки в порушення ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України між сторонами не погоджено всіх істотних умов господарського договору, якими є ціна та асортимент товару.

Окрім того, в Договорі не було вказано строк дії. Так, в п. 7.1 Договору зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Тобто, згідно позиції відповідача та з врахуванням ст. 267 ГК України, оскільки в договорі не було визначено строку дії, він вважається укладеним на один рік.

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать, що видаткова накладна про поставку товару №10 від 29.01.2021 не може бути укладена з посиланням на Договір № 17/05-105 від 17.05.2018, строк дії якого закінчився 17.05.2019. Також у відзиві містяться заперечення, що направлена претензія є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, тому не створює для відповідача наслідків у вигляді сплати вартості отриманого товару.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, всі пояснення сторін викладені у вигляді заяв, суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (тут і надалі стосовно норм статтей ГК в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами у справі ТОВ «Агробізнес-Інвест» в особі директора Попович Ю.В. (продавець, постачальник) та ПСП «Віра» в особі директора - Козинець С.К. (покупець) підписано Договір №17/05-105, предметом якого є поставка товару добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засобів захисту рослин.

За правовою природою вчинений правочин є договором поставки, правове регулювання якого визначено у Главі 54 ЦК України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищезазначених умов Договору, постачальником було здійснено поставку товару, зокрема, за видатковими накладними:

- № 298 від 18.05.2018 на суму 81295,90 грн;

- № 401 від 12.06.2018 на суму 76763,38 грн;

- № 645 від 07.09.2018 на суму 236225,58 грн;

- № 10 від 29.01.2021 на суму 38822,16 грн;

Загальна вартість поставленого товару становить 433 107,02 грн.

В свою чергу, ПСП «Віра» здійснено оплату за поставлений товар в загальній сумі 230 000,00 грн, а саме 200 000,00 грн 01.03.2019 року (банківська виписка АТ «Райффайзен Банк») та 30 000,00 грн 13.03.2025 року (банківська виписка АТ «Райффайзен Банк»).

Також 23.02.2026 та 23.03.2026 було здійснено два платежі загалом в сумі 20000,00 грн із призначенням платежу «за хімпрепарати, згідно договору № 17/05-105 від 17.05.2018».

Тобто, станом на момент подачі позову та розгляду справи заборгованість відповідача склала 183 107,02 грн (433107,02-250000,00).

Судом було досліджено зазначені накладні та встановлено, що накладні містять найменування товару (асортимент), його кількість, вартість за одиницю виміру та загальну суму поставки товару з посиланням на підставу укладення Договір № 17/05-105 від 17.05.2018; накладні скріплені печатками підприємств та містять підписи уповноважених осіб на відпуск та отримання.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, тобто товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Вищеперелічені видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять інформацію про господарську операцію та про осіб, які її вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту прийняття.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі 925/1332/13 (3-78гс14).

Як встановлено судом, у Договорі та накладних не було зазначено строку здійснення розрахунків, відтак зазначене свідчить про те, що обов`язок оплати товару за накладними № 298 від 18.05.2018 на суму 81295,90 грн; № 401 від 12.06.2018 на суму 76763,38 грн; № 645 від 07.09.2018 на суму 236225,58 грн; №10 від 29.01.2021 на суму 38822,16 грн настав відразу після його отримання та не вимагає додаткового звернення позивача з вимогою про таку оплату в порядку статті 530 ЦК України.

Зважаючи, що в строк виконання зобов`язань з оплати товару (з моменту його отримання) відповідач не розрахувався, боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання починаючи з наступного дня, що слідує за розрахунковим, від кожної накладної окремо.

Додатково позивач звертався до відповідача з вимогою від 17.02.2026, яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» разом з описом вкладення в цінний лист за номером 0807200040695, в тексті якої позивач просив здійснити оплату поставленого товару на рахунок ТОВ «Агробізнес-Інвест» протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії.

Згідно роздруківки стосовно трекінгу відправлення поштових повідомлень із сайту АТ «Укрпошта», зазначена претензія вручена одержувачу 21.02.2026 року.

Однак, станом на момент подачі позову заборгованість за накладними, строк оплати яких настав, оплачена лише частково в сумі 250000,00 грн.

За таких обставин, суд визнає факт поставки товару та відсутність проведеної оплати в повному обсязі за отриманий товар - доведеним та обґрунтованим, оскільки підписаний Договір поставки та фактичне отримання товару є беззаперечними доказами укладення правочину та обов`язку відповідача здійснити оплату товару. Таким чином, отриманий та неоплачений товар склав суму 183107,02 грн, яку і просить стягнути позивач.

Що стосується викладених у відзиві заперечень відповідача, якими він обґрунтовує відсутність підстав для задоволення позову, а саме стосовно того, що:

- договір неукладений, оскільки сторонами не визначено ціну та асортимент товару, яка мала бути узгоджена в Специфікаціях, тому правочин не створює будь-які правові наслідки для його сторін.

Суд зазначає, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Так, позивач (продавець), зі свого боку, оформивши відпуск товару повністю виконав умови Договору поставки; відповідач (покупець), отримавши товар без заперечень щодо ціни, кількості чи якості, а також частково його оплативши, вчинив дії щодо часткового його виконання.

В свою чергу, відсутність підписаних Специфікацій до договору є лише формальним недотриманням договірної процедури, але аж ніяк не є підставою стверджувати, що після конклюдентних дій сторін (з підписання угоди, отримання товару та часткової оплати) Договір поставки не є укладеним.

- частина товару згідно накладної № 10 від 29.01.2021 року була поставлена поза межами строку дії спірного Договору, який, на думку відповідача, був укладений на рік та діяв до 17.05.2019 року, відтак посилання в накладній на номер та дату укладення Договору є безпідставним.

Суд бере до уваги, що видаткова накладна № 10 від 29.01.2021 підписана і скріплена печатками підприємств, що свідчить про узгоджені дії сторін стосовно поставки товару на суму 38822,16 грн, його кількісні, вартісні характеристики, ціну, а також прийняття цього товару відповідачем (що останнім не заперечується). Крім того, сума поставки за накладною частково оплачена в розмірі 30000,00 грн, що підтверджено банківською випискою від 13.03.2025 з призначенням платежу: «за гліфовіт, згідно накладної № 10 від 29.01.2021».

Тобто саме по собі посилання в накладній на Договір, навіть за умови позадоговірної поставки, не спростовує факту наявності господарських зобов`язань між сторонами з отримання та оплати товару на суму 38822,16 грн та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити таку оплату в повному обсязі в строки визначені статті 692 ЦК України.

- направлена претензія не може вважатись вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, тому не створює для відповідача наслідків у вигляді сплати вартості отриманого товару, у зв`язку з бездоговірною поставкою, в семиденний строк.

Суд наголошує, що в конкретному випадку, претензія, як вимога про здійснення розрахунків за Договором та накладними не є обов`язковим елементом для оплати отриманого товару, оскільки строк оплати товару настав відразу після отримання товару з огляду на статтю 692 ЦК України та не вимагає додаткового звернення позивача з вимогою про таку оплату.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності з поданими доказами, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача, а також законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар, внаслідок чого вимога стягнення з відповідача 183107,02 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (судовий збір) покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Віра (07700, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Яготин, вул. Нагорного Валерія, буд. 6, квартира 1, код ЄДРПОУ 32393490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-Інвест (08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 35423563) 183107 (сто вісімдесят три тисячі сто сім) грн 02 коп. основного боргу, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін