Рішення № 137688172, 16.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2026Справа № 910/2891/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон"

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 27495,08 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон", в якому просить суд:

- визнати недійним пункт 4.1 договору про закупівлю товару № 8 від 23.02.2022 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свірон", в частині включення до ціни договору суми ПДВ;

- визнати недійним пункт 4.1 договору про закупівлю товару № 90 від 01.07.2022 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свірон", в частині включення до ціни договору суми ПДВ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно отриману суму ПДВ у розмірі 27495,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірні пункти договорів в частині включення ПДВ до договірних цін правочинів суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", що є підставою для визнання недійсними спірних пунктів та, як наслідок, стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України сплаченої суми ПДВ у розмірі 27495,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2891/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті спору.

Про стан розгляду справи № 910/2891/26 сторони повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС, суд надсилає йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02000, м. Київ, вул. Кониського Олександра, буд. 30, оф. 2).

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Суд звертає увагу, що на Товариство з обмеженою відповідальністю "Свірон" відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

02.06.2026 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/2891/26 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 16.06.2026 р. проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Свірон" (продавець) у 2022 році уклали наступні договори про закупівлю: договір про закупівлю товару № 8 від 23.02.2022 р. та договір про закупівлю товару № 90 від 01.07.2022 р.

Згідно з умовами цих договорів сторони домовилися про таке:

- продавець зобов`язується поставити покупцю товар (емаль автомобільну), зазначений у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договорів);

- постачання товару за договором № 8 від 23.02.2022 р. - до 31.03.2022 р. (п. 2.1 договору);

- постачання товару за договором № 90 від 01.07.2022 р. - до 01.12.2022 р. (п. 2.1 договору);

- загальна вартість договору № 8 від 23.02.2022 р. становить 132506,40 грн., в тому числі ПДВ - 22084,40 грн. (п. 4.1 договору);

- загальна вартість договору № 90 від 01.07.2022 р. становить 32464,07 грн., в тому числі ПДВ - 5410,68 грн. (п. 4.1 договору);

- розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 30 календарних днів після надання продавцем покупцю в установленому порядку видаткової накладної (п. 4.4 договорів);

- після виконання договору (або по факту його припинення) сторони протягом 30 діб проводять звірку розрахунків з підписанням акту документальної звірки розрахунків, який є підтвердженням взаємного виконання зобов`язань за договором (п. 4.6 договорів);

- договір № 8 від 23.02.2022 р. набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р. (п.п. 8.1, 9.1 договору);

- договір № 90 від 01.07.2022 р. набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р. (п.п. 8.1, 9.1 договору).

На виконання умов укладених договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Свірон" здійснило поставку та передало у власність Військової частини НОМЕР_1 обумовлений договорами товар на загальну суму 164971,47 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 22 від 01.08.2022 р. на суму 132506,40 грн. та № 23 від 01.08.2022 р. на суму 32464,07 грн., а Військова частина НОМЕР_1 , у свою чергу, виконала покладені на неї зобов`язання з оплати поставленого товару шляхом перерахування постачальнику грошових коштів у розмірі 164971,47 грн., у тому числі 27495,08 грн. ПДВ, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 438 від 01.08.2022 р. (ПДВ 22084,20 грн.) та № 439 від 01.08.2022 р. (ПДВ 5410,68 грн.).

Листами № 5971 від 31.10.2025 р. та № 745 від 29.01.2026 р. Військова частина НОМЕР_1 зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" про повернення безпідставно сплаченої суми ПДВ за договорами про закупівлю № 8 від 23.02.2022 р. та № 90 від 01.07.2022 р. у загальній сумі 27495,08 грн.

Відповідь на листи отримано не було, грошові кошти не повернуто.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача щодо повернення безпідставно сплаченої суми ПДВ за договорами про закупівлю № 8 від 23.02.2022 р. та № 90 від 01.07.2022 р., позивач і звернувся з даним позовом про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 27495,08 грн. до суду.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Предметом заявлених позовних вимог є вимоги, зокрема, про визнання недійсними пунктів 4.1 договорів про закупівлю, з підстав неврахування сторонами приписів пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та положень постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп. а і б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», згідно якої до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оборону України" та ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок державного бюджету України.

За змістом ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові об`єднання, військові частини, установи та організації які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням.

Враховуючи викладене, приписи пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та положень постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. поширюються на діяльність Військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки покупцем товарів за договорами про закупівлю № 8 від 23.02.2022 р. та № 90 від 01.07.2022 р. є Військова частина НОМЕР_1 , пункти 4.1 вказаних договорів суперечать приписам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та положенням постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

За таких обставин, вимога позивача про визнання недійсними пунктів 4.1 договорів про закупівлю № 8 від 23.02.2022 р. та № 90 від 01.07.2022 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки сума податку на додану вартість у розмірі 27495,08 грн. отримана відповідачем за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійним пункт 4.1 договору про закупівлю товару № 8 від 23.02.2022 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свірон" (код 37744968), в частині включення до ціни договору суми ПДВ.

3. Визнати недійним пункт 4.1 договору про закупівлю товару № 90 від 01.07.2022 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свірон" (код 37744968), в частині включення до ціни договору суми ПДВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" (02000, м. Київ, вул. Кониського Олександра, буд. 30, оф. 2, код 37744968) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 27495 (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. безпідставно сплаченого ПДВ, 9984 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Повне рішення складено та підписано 25.06.2026 р.