Ухвала суду № 137688073, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/6170/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛМА ТРЕЙДИНГ» (78203, вул. Володимира Самійленка, буд.3, м. Коломия, Івано-Франківська обл., код 43971154)

до Державної митної служби України (04119, вул. Дегтярівська, буд.11Г, м. Київ, код 43115923)

про стягнення 189 461,27 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛМА ТРЕЙДИНГ» до Державної митної служби України про стягнення 189 461,27 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.02.2024 на підставі рішення Дніпровської митниці № UA110000/2024/000006/2 позивачем надмірно сплачено 1 589 812,82 грн митних платежів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/9422/24 зазначене рішення митниці скасовано, а 27.11.2024 сплачені кошти повернуто позивачу. Оскільки відповідач безпідставно утримував кошти позивача у період з 28.02.2024 по 27.11.2024, позивач просить стягнути 153 657,82 грн інфляційних втрат та 35 803,45 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/6170/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

15.06.2026 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву.

15.06.2026 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та/або з викликом сторін. Відповідач обгрунтовує подане клопотання на складністю спору та необхідністю проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Зазначає, що справа має важливе значення для відповідача, її правильне вирішення потребує повного та всебічного дослідження обставин, викладення обґрунтованої правової позиції та сприятиме формуванню єдиної судової практики. Відповідач посилається на положення статей 12, 176, 247, 250 та 252 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що наявні підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

15.06.2026 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано клопотання про заміну відповідача у справі №910/6170/26 - Державну митну службу України на Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Південно Східної митниці (код 43971371, вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038). Представник Державної митної служби України посилається на те, що спірні правовідносини виникли не за участю Держмитслужби, оскільки вона безпосередньо не здійснює митні формальності та не приймає рішень щодо коригування митної вартості товарів. Заявник зазначає, що оспорюване рішення від 28.02.2024 № UA110000/2024/000006/2 прийнято Дніпровською митницею, яка здійснювала відповідні повноваження як територіальний орган Держмитслужби, а у подальшому відповідно до наказу Держмитслужби від 08.08.2025 № 775 була перейменована на Південно-Східну митницю. На обґрунтування клопотання заявник посилається на положення статті 546 Митного кодексу України, статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, накази Держмитслужби від 19.10.2020 № 460, від 29.10.2020 № 489 та від 08.08.2025 № 775, а також правові висновки Верховного Суду щодо належного відповідача та процесуальної правосуб`єктності територіальних органів центральних органів виконавчої влади. У зв`язку з цим заявник просить замінити відповідача у справі - Державну митну службу України - на Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Південно-Східної митниці.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача щодо заміни відповідача у справі та відповідь на відзив. Позивач заперечує проти задоволення клопотання про заміну відповідача, посилаючись на те, що Південно-Східна митниця не є юридичною особою, має статус відокремленого підрозділу (філії) Державної митної служби України, не наділена процесуальною правоздатністю та процесуальною дієздатністю, а тому не може бути стороною у господарському процесі. Також позивач зазначає, що Державна митна служба України не позбавлена можливості уповноважити працівника Південно-Східної митниці на представництво своїх інтересів у справі шляхом видачі довіреності або надання права на самопредставництво, що, на думку позивача, виключає необхідність заміни відповідача. Крім того позивач зазначає, що у спірних правовідносинах держава набуває та здійснює цивільні права й обов`язки через відповідний орган, який діє в межах своєї компетенції, а сам орган не має власних прав та обов`язків, а лише представляє державу.

Розглянувши клопотання Державної митної служби України про заміну відповідача у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України заміна неналежного відповідача допускається у випадку, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. При цьому обов`язковою умовою здійснення такої процесуальної дії є встановлення судом факту, що первісний відповідач не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин та не може нести відповідальність за заявленими вимогами.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, які, на думку позивача, виникли внаслідок прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, що в подальшому було визнане судом протиправним та скасоване.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, які регулюють питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями органів державної влади, покладається на державу в особі відповідного державного органу, а не на конкретну посадову особу чи структурний підрозділ такого органу. Відтак вирішальним для визначення належного відповідача є не встановлення конкретного працівника або структурної одиниці, яка безпосередньо прийняла відповідне рішення, а визначення органу публічної влади, в системі якого таке рішення було прийняте та який є носієм відповідних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що відповідачем у справі визначено Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади, юридичною особою публічного права, має самостійний статус учасника судового процесу, наділена цивільною та процесуальною правоздатністю і може виступати стороною у господарському судочинстві.

Водночас особа, на яку заявник просить здійснити заміну відповідача, є митницею, що функціонує як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Такий підрозділ не має статусу окремої юридичної особи, не наділений самостійною цивільною правосуб`єктністю та не може самостійно виступати стороною у господарському процесі поза межами правосуб`єктності Державної митної служби України.

Отже, доводи заявника фактично зводяться не до підтвердження неналежності первісного відповідача, а до посилання на те, що спірне рішення приймалося конкретним територіальним митним органом. Однак сама по собі обставина прийняття рішення структурним підрозділом Держмитслужби не свідчить про відсутність у Державної митної служби України статусу належного відповідача у спорі щодо наслідків такого рішення.

Суд також враховує, що заміна відповідача на особу, яка не має самостійної процесуальної правосуб`єктності, суперечила б засадам господарського судочинства та не забезпечувала б ефективного судового захисту прав і законних інтересів сторін спору.

Крім того, у разі якщо суд дійде висновку про необхідність участі відповідної митниці для повного та всебічного з`ясування обставин справи, така обставина сама по собі не є підставою для заміни належного відповідача, а може бути реалізована шляхом залучення відповідного підрозділу до участі у справі в іншому процесуальному статусі, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Державна митна служба України є належним відповідачем у даній справі, а підстави для її заміни іншою особою відсутні.

У зв`язку з наведеним клопотання Державної митної служби України про заміну відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання Державної митної служби України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частинами першою та третьою статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, а при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, характер доказів у справі, необхідність призначення експертизи, виклику свідків, кількість учасників справи, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач у встановлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості таких заперечень постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Оцінюючи доводи заявника, суд виходить із того, що саме по собі посилання на складність правових питань не є безумовною підставою для переходу до загального позовного провадження. Вирішальне значення має необхідність проведення процесуальних дій, здійснення яких є неможливим або недоцільним у межах спрощеного позовного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано судом. При цьому обставини щодо прийняття відповідного рішення, його скасування адміністративним судом, сплати позивачем додаткових митних платежів та їх подальшого повернення державою підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, та не потребують додаткового доказування шляхом проведення судового засідання.

Суд також враховує, що спір між сторонами фактично зводиться до надання правової оцінки встановленим обставинам, зокрема щодо наявності передбачених статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України підстав для покладення відповідальності на державний орган, можливості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, а також наявності причинного зв`язку між прийняттям скасованого рішення митного органу та заявленими позивачем збитками. Зазначені питання мають виключно правовий характер та можуть бути вирішені судом на підставі наявних у справі письмових доказів.

Крім того, відповідачем вже подано відзив на позовну заяву, у якому викладено повну правову позицію щодо предмета спору, наведено заперечення проти позову та долучено всі докази, на які він посилається. Позивач, своєю чергою, скористався правом на подання відповіді на відзив. Отже, принципи змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав у даній справі забезпечені, а сторони реалізували своє право на подання письмових пояснень і доказів.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність призначення судової експертизи, допиту свідків, витребування значного обсягу додаткових доказів або здійснення інших процесуальних дій, проведення яких обумовлювало б розгляд справи саме за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність виняткових чи особливо складних обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні у справі докази дають суду можливість повно, всебічно та об`єктивно встановити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, без переходу до загального позовного провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, передбачені статтями 12, 247 та 250 Господарського процесуального кодексу України, для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відсутні, у зв`язку з чим клопотання Державної митної служби України підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 12, 45, 48, 232- 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Державної митної служби України про заміну відповідача у справі № 910/6170/26 - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Державної митної служби України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

3.Подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги у відповідності із п. 17.5 ч. 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА