Рішення № 137687905, 25.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/46/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа № 908/1029/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1029/26

за позовом Заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури (27400, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, ідентифікаційний код 0291002522) в інтересах держави в особі

позивача: Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Олександрівка, вул. Незалежної України, 78, ідентифікаційний код 04364035)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інкам Фінанс (69096, вул. Каховська, буд. 11А, каб. №8, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 40308189)

про стягнення 71 634,60 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1232/08-07/26 від 27.04.2026) Заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської до Товариства з обмеженою відповідальністю Інкам Фінанс про стягнення 71 634,60 грн заборгованості за Договором поставки №1-9 від 03.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст.23,24 Закону України Про прокуратуру, Законом України Про публічні закупівлі, ст.ст. 509, 526, 610, 611, 625, 670, 693 ЦК України та мотивовано невиконання відповідачем умов договору поставки №1-9 від 03.10.2024 щодо відпуску пального, за попередньо оплаченими стягувачем, однак непогашеними боржником скретч-картками на бензин А-95 та дизпаливо на суму 71 634,60 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.04.2026, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1029/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 71 634,60 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1029/26, присвоєно справі номер провадження 19/46/26, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1029/26 від 04.05.2026, до електронного кабінету відповідача 04.05.2026, 18:54.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.

Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1029/26 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.06.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

26.09.2024 Олександрівською селищною радою на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про закупівлю шляхом запиту (ціни) пропозиції товару - Нафта і дистиляти (Дизельне паливо, Бензин А-95) (Код ДК 021:2015:09130000-9) у кількості 900 літрів бензину та 500 літрів дизельного палива очікуваною вартістю 78 045,00 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі: UA-2024-09-26-009980- а).

Джерелом фінансування закупівлі зазначено місцевий бюджет Олександрівської селищної територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій, участь у закупівлі взяли: ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС».

За результатами процедури закупівлі, 03.10.2024 Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області (Покупець або Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інкам Фінанс (Постачальник або Продавець, відповідач у справі) укладений договір поставки № 1-9 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Подавець/Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю/Замовнику картки/талони для отримання товару/пального у визначений специфікацією (додаток №1) договору номенклатурі та кількості, а Покупець/Замовник зобов`язується прийняти й оплатити й оплатити товар/пальне на умовах, викладених у договорі.

Згідно із п. 1.2 Договору, відомості про товар, що підлягає постачанню, наведені у Специфікації, що є Додатком № 1 до договору.

Факт приймання-передачі карток/талонів на отримання товару документально оформляється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін ( п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 -2.2 Договору, ціна за одиницю виміру товару є договірною і визначається в видаткових накладних на підставі п.1.1 даного Договору. Загальна вартість Договору складає 74 001,00 грн, в тому числі ПДВ 12 333,50 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар у кількості та строки встановлені цим Договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що з метою належного виконання своїх зобов`язань щодо фактичної передачі Товару Покупцю, Постачальник забезпечує необхідну кількість третіх осіб-підприємств/Емітентів Карток(талонів), які мають відповідні права на експлуатацію АЗС і на виконання договірних відносин з Постачальником, забезпечує фактичну передачу товару Покупцю, за умови пред`явлення останнім діючих Талонів/Карток на Пальне. Товар, отриманий Покупцем від таких залучених Продавцем третіх осіб /Емітентів Карток (Талонів) вважається фактично оставленим Постачальником Покупцю згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, Продавець зобов`язується фактично передати Покупцю Товар протягом терміну (строку)дії Талонів/Карток, у строки визначені цим Договором.

Згідно із п. 4.1 Договору, оплата за поставлений Товар/Талони/Картки/Дозвільні Документи проводиться Покупцем протягом 5 (п`яти) календарних днів, на підставі наданих Продавцем належним чином оформлених видаткових накладних шляхом перерахування грошових коштів на вказані у видатковій накладній реквізити Постачальника.

За визначенням п. 5.3 Договору, Пальне поставляється Постачальником Замовнику повністю або партіями, за домовленістю Сторін, шляхом передачі/надсилання Талонів/Карток. Під партією Товару розуміється його частина від загальної кількості, визначеної у Специфікації додаток 1) до Договору.

Відповідно до п. 5.10 Договору, Продавець зобов`язаний забезпечити зберігання придбаного Покупцем Товару/Талонів/Карт. Видача Товару зі зберігання здійснюється на АЗС (автозаправній станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома Покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) Продавцем шляхом надання в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.

Для отримання Товарів зі зберігання, Покупець зобов`язаний пред`явити відповідні Дозвільні документи/Картка/Талон, що підтверджують право отримати Товар та технічні засоби для його отримання (п. 5.11 Договору).

Згідно п. 5.12 Договору, кінцевий строк, до якого Покупець може отримати пальне за Талоном, вказаний на самому талоні або узгоджується сторонами окремо. При необхідності після сплину терміну дії кожного з талонів Продавець залишає за собою право здійснювати їх заміну/переоформлення з перерахунком кількості Палива, у випадку збільшення ринкової вартості Товару, за діючими на момент такої заміни цінами.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії Договору не проведений взаєморозрахунок Сторін, строк дії Договору продовжується до остаточного взаєморозрахунку Сторін.

Сторонами складено Специфікацію (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якої узгоджено поставку товару Бензин А-95 (Євро-5) 900 літрів, ціна 53,04 грн за літр з ПДВ, та Дизельне паливо 500 літрів, ціна 52,53 грн за літр з ПДВ, загальна вартість 74 001,00 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору відповідачем згідно видаткової накладної №0008/0001892 від 03.10.2024 та рахунку-фактури №0008/0001801 від 03.10.2024 передано позивачу безстрокові скетч-картки на заправку транспортних засобів бензином А-95 у кількості 900 літрів за ціною 53,04 грн за 1 л та дизельним паливом у кількості 500 л за ціною 52,53 грн за 1 л, на загальну суму 74001,00 грн з ПДВ.

Позивач здійснив оплату за паливо, що підтверджується платіжною інструкцією №5 від 07.10.2024 на суму 74 001,00 грн.

За поясненнями прокурора, на підставі довірчих документів (скретч-карток), отриманих згідно вищевказаних видаткової накладної та рахунку-фактури на АЗС, пов`язаних договірними відносинами з відповідачем, починаючи із 21.04.2025 та станом на даний час, Олександрівська селищна рада не може отримати пальне по скретч-карткам у зв`язку з відсутністю пального, у зв`язку із чим Постачальником, в порушення умов Договору, Покупцю не поставлено 460 літрів дизельного палива на суму 24 163,80 грн та 895 літрів бензину А-92 на суму 47 470,80 грн, всього на суму 71 634,60 грн.

Копії невикористаних скретч-карток наявні в матеріалах справи.

Листом (претензією) від 12.02.2026 №381/02.1-20 Олександрівська селищна рада звернулась до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» з вимогою щодо неналежного виконання зобов`язань за договором поставки від 03.10.2024 №1-9.

Згідно інформації з офіційного сайту Укрпошта поштове відправлення позивача з претензією відповідачем отримано 26.02.2026. Відповіді на претензію відповідачем не надано.

Крім того, за результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб Олександрівської селищної ради за місцем розташування АЗС Постачальника встановлено, що Покупцю відмовлено у відпуску Товару у зв`язку з його відсутністю на АЗС, про що було складено відповідні акти.

Так загальна кількість невикористаних карток/талонів за Договором поставки від 03.10.2024 №1-9 складає 460 літрів дизельного палива та 895 літрів бензину А-95.

Зокрема, залишок невикористаних талонів/карток на заправку транспортних засобів Покупця дизельним паливом складає 23 шт номіналом 20 л кожний на загальну кількість 460 л з серійними номерами з 3046 2328 7780 до 3046 2328 7799, 3046 2165 7816, 3046 2165 7817, 3046 2328 7534 на загальну суму 24163,80 грн.

Залишок невикористаних талонів/карток на заправку транспортних засобів Покупця бензином А-95 складає 46 шт, у тому числі 5 шт номіналом 15 л кожний на загальну кількість 75 л з серійними номерами з 3031 1224 0003 до 3031 1224 0007 на суму 3978,00 грн та 41 шт номіналом 20 л кожний на загальну кількість 820 л, з серійними номерами з 3036 1176 8552 до 3036 1176 8570, з 3036 1176 8572 до 3036 1176 8573, з 3036 1190 9630 до 3036 1190 9649 на суму 43 492,80 грн, всього на 895 л на загальну суму 47 470,80 грн.

На час звернення позивача до суду товар у кількості 460 літрів дизельного палива на суму 24 163,80 грн та 895 літрів бензину А-92 на суму 47 470,80 грн, всього на суму 71 634,60 грн, відповідачем позивачу не надано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими довірчим документами (скретч-картками) у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення прокурора до суду за захистом порушених прав та інтересів позивача.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів в суді.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 142 Конституції України та ст.ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

У статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зокрема закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563 (провадження №12-172гс18).

У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме невиконання зобов`язань щодо поставки товару покупцю Олександрівській селищній раді Кропивницького району Кіровоградської області, який був попередньо оплачений за бюджетні кошти.

Суд зазначає, що Олександрівська селищна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.

Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Частиною 5 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

У спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів є Олександрівська селищна рада. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому означена особа є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 №904/123/22; від 26.1.12022 у справі №904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21.

Оскільки Олександрівська селищна рада зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання коштів за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що селищна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Велика Палата Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21, КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Знам`янською окружною прокуратурою листом від 13.01.2026 № 52/04- 297ВИХ-26 роз`яснено Олександрівській селищній раді про необхідність самостійного захисту інтересів держави в суді, проте до теперішнього часу інтереси держави залишаються незахищеними, а бюджетні кошти не повернутими.

Олександрівська селищна рада у відповідь на повідомлення прокурора у листах від 19.11.2025 №2470/02.1-20 від 19.11.2025 та від 23.02.2026 № 585/02.1-20 зазначила, що самостійно не зверталась до Господарського суду за місцем знаходження юридичної адреси постачальника про стягнення коштів за непоставлений товар та просить прокурора звернутись до суду з таким позовом для захисту інтересів держави, уповноваженим органом якої виступатиме Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області.

Зазначене свідчить про нездійснення Олександрівська селищна рада захисту порушених інтересів держави та територіальної громади селища Олександрівка і наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для їх представництва.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача Олександрівської селищної ради.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за виставленим рахунком на суму 74 001,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5 від 07.10.2024.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).

Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами/картками визначений у п.п. 10.3.4 Інструкції, а саме: відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 N 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за № 543/10823, та інших нормативно-правових актів.

Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.4.2 Інструкції).

З огляду на викладене, талон/картка є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо видачі товару за довірчими документами (скретч-картками) належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 71 634,60 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлено договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.

Відповідач попередню оплату в сумі 71 634,60 грн за Договором не повернув.

На виконання своїх зобов`язань відповідачем жодних дій не здійснено, після пред`явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань. А тому, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 71 634,60 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем талонами/скретч-картами, або звільнення його від такого обов`язку, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАМ ФІНАНС (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-а, каб. 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Олександрівка, вул. Незалежної України, 78, ідентифікаційний код 04364035) 71 634 (сімдесят одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн 60 коп. суми попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАМ ФІНАНС (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-а, каб. 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, пр-т. Європейський, 4, ідентифікаційний код 02910025, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 25.06.2026.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.