№ 137687749, 19.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 м. Ужгород Справа № 907/40/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" від 08.06.2026 (вх.№ 02.3.1-02/5573/26 від 09.06.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит", м.Перечин Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород", м.Ужгород

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород", у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 25.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, ступінь готовності 33 % (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1078235121232), який розташований за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, вул. Ужгородська, буд. 39 А, на земельній ділянці кадастровий номер 2123210100:01:006:0155 площею 0,22 га.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/40/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2026 суд постановив прийняти таку до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 18.02.2026 о 10:00 год. та встановити учасникам справи строк на подання заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2026 суд постановив відкласти підготовче засідання на 18.03.2026 о 10:30 год. з підстав, наведених у ній.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 907/40/26 до судового розгляду по суті на 15.04.2026 о 10:00 год. Ухвалою від 15.04.2026 судове засідання відкладено на 29.04.2026.

В судових засіданнях 29.04.2026 та 20.05.2026 судом оголошувались перерви, останній раз до 02.06.2026 о 10:20 год.

В судовому засіданні 02.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 25.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" (код ЄДРПОУ 14313814) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород" (код ЄДРПОУ 40943072), посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 2004 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 150, кім. 101, код ЄДРПОУ 40943072) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" (89200, Закарпатська обл., Ужгородський район, м. Перечин, вул. Червоноармійська, буд. 33, код ЄДРПОУ 14313814) незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, ступінь готовності 33 % (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1078235121232), який розташований за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, вул. Ужгородська, буд. 39 А, на земельній ділянці кадастровий номер 2123210100:01:006:0155 площею 0,22 га, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 150, кім. 101, код ЄДРПОУ 40943072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" (89200, Закарпатська обл., Ужгородський район, м. Перечин, вул. Червоноармійська, буд. 33, код ЄДРПОУ 14313814) 44 086,40 грн (сорок чотири тисячі вісімдесят шість гривень 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

09.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5573/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача від 08.06.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 56 755,00 грн на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2026 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" від 08.06.2026 (вх.№ 02.3.1-02/5573/26 від 09.06.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/40/26, постановив здійснювати розгляд заяви без повідомлення (виклику) учасників справи та встановити відповідачу строк до 17.06.2026 для подання до суду заперечень.

Відповідач, у встановлений судом в ухвалі від 11.06.2026 строк не подав до суду пояснень чи заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Суд, розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI). Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Ярославом Митровкою на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АО №1214900 від 21.01.2026.

Представником позивача у позові від 15.10.2025 було повідомлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 45 000,00 грн в суді першої інстанції та вказано, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у строки визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Так, на виконання вимог положення частини 8 статті 129 ГПК України, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.01.2025 (далі договір), додаткову угоду № 1 від 31.01.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, акти виконаних робіт, рахунки на оплату таких робіт (послуг) та платіжні інструкції, що підтверджують оплату рахунків.

Як встановлено судом, 16.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" (далі клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Греца і партнери" (далі виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги (далі договір), за умовами пункту 1.1 якого, виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги, пункту 5.1 договору викладено в такій редакції: "за надання послуги згідно з цим договором клієнт сплачує виконавцю гонорар за погодинними ставками в наступних розмірах:

- 1 800,00 грн за одну годину роботи старшого партнера Об`єднання;

- 1 600,00 грн за одну годину роботи партнера Об`єднання;

- 1 500,00 грн за одну годину роботи адвоката Об`єднання";

- 1 200,00 грн за одну годину роботи помічника адвоката Об`єднання.

Згідно з пунктом 5.3 договору надані послуги оформлюються актами виконаних робіт, що готуються виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти клієнт негайно зобов`язаний підписувати та направляти на адресу виконавця.

Згідно з пунктом 5.4 договору послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та у повному обсязі у разі надання (надіслання) клієнту підписаного виконавцем акту наданих послуг, якщо клієнт не надав письмових обґрунтованих заперечень про факт, обсяг та якість наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного акту.

Відповідно до пункту 6.1 договору строк оплати виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) встановлюється у виставлених виконавцем рахунках, однак не може становити менш як три робочі дні з моменту отримання клієнтом рахунку виконавця (в електронній або письмовій формі).

Як вбачається з ордеру на надання правничої допомоги серії АО № 1214900 від 21.01.2026, адвокат Митровка Я.В. представляє інтереси позивача від імені Адвокатського об`єднання "Греца і Партнери", який відповідно до статуту Адвокатського об`єднання являється його учасником-партнером.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 08.06.2026, у зв`язку з розглядом в суді першої інстанції справи № 907/40/26, позивач сплатив такі кошти за виконані роботи (надані послуги) адвокатом:

1. Початок роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі- продажу незавершеного будівництва - 5 250,00 грн;

2. Витяг з ЄДР на ТОВ "Кіліс Ужгород" 115,00 грн;

3. Продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 3 000,00 грн;

4. Продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 6 750,00 грн;

5. Продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 6 000,00 грн;

6. Два витяги з ЄДР на ТОВ "Перечинський "Стеатит" станом на 24.08.2016 та на 19.09.2016 230,00 грн;

7. Витяг з ЄДР на ТОВ "Кіліс Ужгород" станом на 07.11.2016 115,00 грн;

8. Продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 5 625,00 грн;

9. Продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 510,00 грн;

10. Продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 6 000,00 грн;

11. Додаткова робота над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва (підготовка заяви про будівництва поновлення пропущеного строку позовної давності), підготовка остаточного варіанту змісту позову -3 000,00 грн;

12. Підготовка для подання, надіслання копій позову 3 додатками відповідачу та подання до суду позовної заяви з додатками до ТОВ "Кіліс Ужгород" про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва та застосування наслідків недійсності правочину 1 260,00 грн;

13. Відправлення поштою копії позовної заяви з додатками на ТОВ "Кіліс Ужгород" 150,00 грн;

14. Підготовка до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 18.02.2026 у справі № 907/40/26 750,00 грн;

15. Підготовка та подання до суду клопотання про долучення до матеріалів справи №907/40/26 висновку судового експерта, у тому числі подання до канцелярії оригіналу висновку судового експерта 750,00 грн;

16. Підготовка до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 18.03.2026 у справі № 907/40/26 2 250,00 грн;

17. Підготовка заяви про забезпечення позову у справі № 907/40/26 2 250,00 грн;

18. Подання до суду засобами електронного кабінету ЄСГГС заяви про забезпечення позову у справі № 907/40/26 375,00 грн;

19. Підготовка до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 13.03.2026 у справі № 907/40/26 1 500,00 грн;

20. Підготовка та подання клопотання про виконання вимоги зустрічного забезпечення у справі № 907/40/26 375,00 грн;

21. Отримання нарочно в суді ухвали Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2026 у справі №907/40/26 про забезпечення позову, підготовка заяви про примусове виконання ухвали до ДВС 1 500,00 грн;

22. Подання нарочно до ДВС заяви про примусове виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 907/40/26 750,00 грн;

23. Підготовка додаткових пояснень у справі № 907/40/26 1 500,00 грн;

24. Підготовка до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 18.03.2026 у справі № 907/40/26 3 750,00 грн;

25. Підготовка до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 02.06,2026 у справі № 907/40/26 2 000,00 грн;

26. Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 907/40/26 1 000,00 грн.

Крім того, до матеріалів справи адвокатом долучені відповідні акти виконаних робіт та рахунки на їх оплату.

З вказаних актів виконаних робіт, підписаних та скріплених печатками сторін, вбачається, що клієнт не має претензій до адвоката щодо наданої професійної правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Водночас, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Отже, критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У даній справі відповідачем не подано заперечення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, клопотань про зменшення розміру таких не подано.

Відтак, розподіл судових витрат має здійснюватися за загальним правилом, передбаченим частиною 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21).

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у часині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

У даному випадку витрати позивача на правничу допомогу були неминучі, однак, Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, перелік який наведений у детальному описі робіт (наданих послуг) від 08.06.2026, та встановлено, що включення до переліку таких послуг, як початок роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, неодноразове продовження роботи над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, додаткова робота над підготовкою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, підготовка остаточного варіанту змісту позову, витяги (з 1 по 11 пункт детального опису) є фактично однією послугою з підготовки (складання) позовної заяви, а час на кожен з етапів підготовки є необґрунтованим та недоведеним, відтак вартість такої послуги, на переконання суду, не може перевищувати 15 000,00 грн.

Крім того, не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу за підготовку до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 13.03.2026 у справі №907/40/26 (пункт 19 детального опису), оскільки у даній справі не було призначено засідання на вказану дату.

Також, не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу за підготовку до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 18.03.2026 у справі №907/40/26 (пункт 24 детального опису), оскільки такий фактично дублює пункт 16 детального опису.

Не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу за підготовку до участі та представництво у судовому засіданні, призначеному на 02.06.2026 у справі № 907/40/26, оскільки представництво інтересів позивача у зазначеному судовому засіданні здійснювалось іншим адвокатом, а не адвокатом Митровкою Я.В., як вказано в детальному описі (пункт 25 детального опису).

Щодо стягнення витрат за підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 907/40/26 (пункт 26 детального опису), суд вважає за необхідне застосувати висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, згідно з якими заява про стягнення/розподіл судових витрат/про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Відтак, з огляду на вказані положення статей 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 910,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" від 08.06.2026 (вх.№ 02.3.1-02/5573/26 від 09.06.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/40/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіліс Ужгород" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 150, кім. 101, код ЄДРПОУ 40943072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" (89200, Закарпатська обл., Ужгородський район, м. Перечин, вул. Червоноармійська, буд. 33, код ЄДРПОУ 14313814) 26 910,00 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот десять гривень 00 коп.) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №907/40/26 в суді першої інстанції.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне додаткове рішення складено та підписано 25.06.2026.

Суддя Д.Є. Мірошниченко