Ухвала суду № 137687735, 25.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

___________________________

УХвала

"25" червня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/314/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

при секретарі судового засідання - Мартон М.М.,

розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Пигіна Віктора Васильовича, м. Чоп Закарпатської області б/н від 22.06.2026 (вх. №02.3.1-02/6146/26 від 23.06.2026) про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/314/26 за позовом Чопської міської ради Закарпатської області, м. Чоп Закарпатської області до відповідача Фізичної особи - підприємця Пигіна Віктора Васильовича, м. Чоп Закарпатської області про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №01/2014 від 01.10.2014 в редакції, запропонованій позивачем, з участю представників сторін: від позивача - Скиба С.С., довіреність №0315/765 від 03.04.2026, від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі №907/314/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2026. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Відповідач явку уповноваженого представника у підготовче засідання 12.05.2026 не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України суду не подав, з огляду на що ухвалою суду від 12.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі до 02.07.2026 та відкладено підготовче засідання на 18.06.2026.

У підготовче засідання 18.06.2026 представниця позивача не з`явилася, натомість через підсистему "Електронний суд" подала клопотанням вих. №б/н від 18.06.2026 (вх. №02.3.1-02/5999/26 від 18.06.2026), яким просила відкласти підготовче засідання на іншу дату у зв`язку з її неможливістю з`явитися у підготовче засідання по причині участі у засіданні виконавчого комітету Чопської міської ради.

Присутній у підготовчому засіданні 18.06.2026 відповідач заявив усне клопотання про відвід судді, водночас судом роз`яснено відповідачу про необхідність подання заяви про відвід судді у письмовому вигляді із викладенням мотивів заявлення відводу.

Ухвалою суду від 18.06.2026 підготовче засідання у справі №907/314/26 відкладено на 25.06.2026.

Відповідач - Фізична особа - підприємець Пигіна Віктор Васильович 23.06.2026 до канцелярії Господарського суду Закарпатської області подав заяву б/н від 22.06.2026 (вх. №02.3.1-02/6146/26 від 23.06.2025) про заміну складу суду, яка передана на розгляд судді Пригарі Л.І. 24.06.2026.

За своїм змістом та наведеним у ньому обґрунтуванням вказана заява про зміну складу суду є заявою про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/314/26.

Обґрунтовуючи підстави недовіри до складу суду у справі 907/314/26 в особі судді Пригари Л.І. відповідач зазначає, що усі справи за позовом Чопської міської влади до нього як підприємця (вже втретє) розглядаються тільки суддею Пригарою Л.І., яка, на його погляд, не приймає до уваги поданих відповідачем до матеріалів справи доказів та повністю займає позицію позивача; повідомлення про час розгляду справ через Укрпошта до відповідача не доходять, а суд не бажає повідомляти відповідача іншими засобами (телефон, вайбер, e-mail); на офіційно зареєстровані заяви відповідача про відкладення розгляду справи суд не реагує, в той час, як подані стороною позивача - задовольняє; наявні інші причини недовіри до складу суду в особі Пригари Л.І.

Розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Пигіна Віктора Васильовича, м. Чоп Закарпатської області про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу, яка врегульовує питання недопустимості повторної участі судді у розгляді справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Разом з тим, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року) передбачає право кожного на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

За приписами ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду чи судді-члену колегії на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Отже судді не мають жодного відношення до формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 3 статті 6 ГПК України, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

З наведеного слідує, що законодавець передбачив формування складу суду для розгляду справ у суді виключно автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.

За змістом ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня коли заявник дізнався про таку підставу.

У даному контексті суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст. 35-40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії").

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява №33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів: - чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, №33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ); - чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007); - окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України"); - чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Втім, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява №73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд виходить також із того, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак, у процесуальному законі зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Слід наголосити, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Дослідивши зміст заяви про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/314/26 та наведених відповідачем аргументів, суд встановив, що останнім не надано жодних доказів, які би підтверджували упередженість та необ`єктивність судді Пригари Л.І., безпосередньо та однозначно вказували на її упереджене ставлення або особисту прихильність до учасників справи чи іншим чином зумовлювали підстави для задоволення відводу судді, не наведено відповідачем і жодних фактів, які могли би викликати сумніви щодо безсторонності судді Пригари Л.І. при розгляді справи №907/314/26.

Аргументи відповідача про те, що всі справи за позовами Чопської міської ради до нього, як сторони правовідносин, розглядаються суддею Пригарою Л.І., не підлягають прийняттю до уваги в силу ч. 1 ст. 32 ГПК України, згідно якої визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ, а тому, суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, і на такий розподіл не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Недоведеними є і аргументи відповідача щодо ігнорування поданих ним заяв про відкладення розгляду справи, оскільки в межах даної справи клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не подавалися.

В свою чергу аргументи відповідача щодо ігнорування суддею доказів відповідача та надання переваги позиції позивача є незастосовними, оскільки дана справа ще перебуває на стадії підготовчого провадження і судом не здійснювалася та не могла здійснюватися оцінка поданих сторонами доказів. Якщо ж такі аргументи відповідача стосуються результатів розгляду інших справ, що перебували у провадженні судді Пригари Л.І., за участю цих самих учасників спору, то застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 35 ГПК України, за якими незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

Доводи відповідача про неналежне повідомлення його про дату та час розгляду даної справи засобами оператора поштового зв`язку і небажання суду здійснювати такі повідомлення останнього іншими засобами (телефон, вайбер, e-mail) судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання вимог ч. 11 ст. 242 ГПК України, копії ухвали Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2026 про відкриття провадження у справі №907/314/26, ухвал суду від 12.05.2026 та від 18.06.2026 були надіслані судом на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у ЄДРЮОФОПтаГФ, а саме, вул. Виноградна, будинок 2, м. Чоп, Закарпатська область.

Вказана поштова кореспонденція (ухвала Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2026 про відкриття провадження у справі №907/314/26, ухвала суду від 12.05.2026) повернуті на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 19.03.2025 у справі №905/573/24, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012).

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В той же час, ч. 9 ст. 120 ГПК України встановлює, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Однак, заява відповідного змісту в порядку ч. 9 ст. 120 ГПК України відповідачем до суду в межах справи №907/314/26 не подавалася.

Наявність у відповідача інших підстав для відводу, про яку він зазначає у заяві, але не наводить, судом не може бути оцінена.

У свою чергу, крім незгоди із процесуальними рішеннями судді Пригари Л.І. заявник жодних фактів, які могли би викликати сумніви щодо безсторонності судді Пригари Л.І. при розгляді даної справи не навів, документально не підтвердив.

Незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді може бути реалізована шляхом оскарження їх у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а саме, поданням апеляційної скарги на рішення суду.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання за положеннями ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Таким чином, наведені відповідачем у заяві про відвід судді Пригари Л.І. аргументи, не свідчать про наявність підстав, передбачених у ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також не підтверджують заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість та необ`єктивність судді Пригари Л.І., такі містять лише припущення заявника та посилання на вчинені суддею процесуальні дії, а тому, не можуть бути прийняті судом до уваги, у зв`язку з чим заявлений відвід задоволенню не підлягає.

Згідно із абз. 2 ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи надходження заяви про відвід судді Пригарі Л.І. від розгляду справи №907/314/26 23.06.2026, тобто пізніше ніж за три робочі дні до підготовчого засідання (25.06.2026 - дата підготовчого засідання), така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується одноособово судом, який розглядає справу.

Керуючись ст. 32, 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Відвід судді Пригари Лесі Іванівни від розгляду справи №907/314/26 вважати необґрунтованим.

2. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

3. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повна ухвала складена та підписана 25.06.2026.

Суддя Л.І. Пригара