Рішення № 137686039, 25.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8880/26

Провадження № 2/643/6266/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в особі представника адвоката Усенка М.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2876528 від 07.10.2019 в сумі 36 036,00 гривень, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 2876528, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Зазначив, що відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №2876528 від 07.10.2019) відповідачем не було сплачено кредитних коштів, комісії і процентів за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором. Посилався, що кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Зауважив, що відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що 17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги зокрема за Кредитним договором №2876528 від 07.10.2019, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Посилався, що сума заборгованості відповідача становить 36 036 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 18 036 грн; заборгованість по штрафах/пені становить 6 000,00 грн. Зауважив, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №19453632/208 від 01.04.2026.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 01 травня 2026 року відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в сумі 12 000,00 гривень в період з 07.10.2019 по 14.10.2019.

14 травня 2026 року на адресу Салтівського районного суду міста Харкова від АТ Сенс Банк» надійшла витребувана інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, 25 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». У поданому клопотанні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 25 червня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

07.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2876528 (індивідуальна частина), згідно з п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 Договору (кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (плата) у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 6-8).

У п. 1.2 договору сторони погодили, що сума кредиту становить 12 000,00 грн.

У пунктах 1.3-1.4 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 07.10.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.11.2019.

Згідно з п. 1.5 договору сукупна вартість кредиту складає 36,00 грн в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні.

Комісія за надання кредиту: 0,00 грн. Проценти за користування кредитом: 36,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (пункт 2.1 Договору).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2, 1.6 Договору.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (пункт 2.2.1-2.2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти за користуванням кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 кредитного договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пункт 2.4.1 Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Згідно з Графіком розрахунків (Додаток №1 до Кредитного договору №2876528 від 07.10.2019) датою платежу є 06.11.2019, до сплати: кредит 12 000,00, комісія 0,00, проценти 36,00, разом 12 036,00 (а.с. 8 зворот).

Як убачається зі змісту довідки №б/н від 10 вересня 2025 року, наданою ТОВ «Мілоан», останнє підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №2876528 від 07.10.2019, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W98822, направлений позичальнику 07.10.2019 14:22:56 (а.с. 9).

ТОВ «Мілоан» перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача ОСОБА_1 кошти в сумі 12 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1892184 від 07.10.2019 (а.с. 10 зворот).

Крім того, факт перерахування ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 коштів 07.10.2019 в сумі 12 000,00 грн підтверджується повідомленням АТ «Сенс Банк» №7506БТ-32.3/2026 від 11 травня 2026 року та випискою з рахунку ОСОБА_1 за період з 07.10.2019 по 14.10.2019, наданою АТ «Сенс Банк».

ТОВ «Мілоан» складено відомість про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №2876528, згідно з якою ОСОБА_1 07.10.2019 надано кредит в сумі 12 000,00 грн, з 08.10.2019 по 06.11.2019 їй нараховувалися проценти в сумі 1,20 грн на день, з 07.11.2019 по 01.12.2019 в сумі 240,00 грн та 300,00 грн на день, з 02.12.2019 по 05.01.2020 в сумі 300,00 грн на день. З наданої відомості убачається, що жодних погашень за Договором Бронніковою Н.В. не здійснювалося (а.с. 11).

17 січня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 45-МЛ, згідно з п. 1.1 якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (а.с. 12 зворот-20).

У п. 6.2.3 Договору № 45-МЛ сторони погодили, що Права Вимоги переходять до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з п. 7.1 Договору № 45-МЛ в якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» протягом 5 робочих днів сплачує ТОВ «Мілоан» плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 1 110 645,97 грн.

Як убачається з копії платіжної інструкції №17414 від 17.01.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Мілоан» 1 110 645,97 грн, як оплату компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги згідно з п. 7.1 Договору №45-МЛ від 17.01.2020 (а.с. 21).

Згідно з Реєстром боржників до договору відступлення прав вимоги № 45-МЛ від 17.01.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2876528 від 07.10.2019 в загальній сумі 36 036,00 грн, з яких: 12 000,00 грн залишок по тілу кредиту, 18 036,00 грн залишок по відсотках, 6 000,00 грн заборгованість по штрафах (а.с. 21).

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» складено виписку з особового рахунка за Кредитним договором №2876528 від 07.10.2019, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 36 036,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за комісіями 0,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 18 036,00 грн, заборгованість по штрафам/пені 6 000,00 грн. Зазначено, що станом на дату подання позовної заяви 14.04.2026 заборгованість не погашена (а.с. 12).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сформувало претензію Вих. №19453632/208 від 01.04.2026, адресовану ОСОБА_1 , у якій вимагало негайно погасити заборгованість за кредитним договором №2876528 від 07.10.2019 в сумі 36 036,00 грн (а.с. 22).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Правилами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Так, судом установлено, що 07.10.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Кредитний договір №2876528 (індивідуальна частина) у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника W98822.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 07.10.2019 грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. Доказів повернення кредитних коштів відповідачем матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

У постанові від 06 травня 2020 року, прийнятій у справі №372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі 372/223/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №2876528 від 07.10.2019 на підставі договору відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17 січня 2020 року.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором №2876528 від 07.10.2019.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Як було установлено судом, відповідач отримала кредит в сумі 12 000,00 грн за договором №2876528 від 07.10.2019. В обумовлений договором строк вказані кошти не повернула, відтак у неї виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги в частині розміру заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, виходячи з аналізу безпосередніх умов самого кредитного договору.

Так, як убачається зі змісту п. 1.2-1.5 договору №2876528 від 07.10.2019, сума кредиту становить 12 000,00 грн, строком на 30 днів з 07.10.2019, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.11.2019, сукупна вартість кредиту складає 36,00 грн в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні, комісія за надання кредиту: 0,00 грн, проценти за користування кредитом: 36,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У Додатку №1 до Кредитного договору №2876528 від 07.10.2019, який містить Графік розрахунків, визначено, що до сплати підлягає: кредит 12 000,00, комісія 0,00, проценти 36,00, разом 12 036,00.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №2876528, складеною ТОВ «Мілоан» убачається, що ОСОБА_1 07.10.2019 надано кредит в сумі 12 000,00 грн, з 08.10.2019 по 06.11.2019 їй нараховувалися проценти в сумі 1,20 грн на день, з 07.11.2019 по 01.12.2019 в сумі 240,00 грн та 300,00 грн на день, з 02.12.2019 по 05.01.2020 в сумі 300,00 грн на день. Жодних погашень за договором ОСОБА_1 не здійснювалося.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації строку кредитування після 06.11.2019, тобто після закінчення строку дії договору. Водночас, як убачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 з 07.11.2019 по 05.01.2020 нараховувалися проценти в сумі 240,00 грн та 300,00 грн на день. Відтак, оскільки пролонгації договору №2876528 від 07.10.2019 після 06.11.2019 здійснено не було, право первісного кредитора нараховувати проценти за кредитом припинилося 07.11.2019.

За таких обставин, кредитор мав право нарахувати проценти за погодженою у договорі №№2876528 від 07.10.2019 та Додатку №1 до Договору №2876528 від 07.10.2019 процентною ставкою 0,01% на день виключно в межах визначеного строку користування коштами до 06.11.2019 включно.

Відтак, сума процентів за весь належний строк кредитування (30 днів) становить 36,00 грн.

Усі нарахування процентів поза межами цього строку здійснені неправомірно та стягненню з відповідача не підлягають.

Таким чином, доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є заборгованість за процентами в межах погодженого у договорі строку (30 днів) в сумі 36,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до умов кредитного договору № 2876528 від 07.10.2019 у пункті 3.2.4 сторони передбачили стягнення з позичальника пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору. У разі порушення строків повернення кредиту на вимогу Товариства позичальник зобов`язаний сплатити пеню (пункт 3.3.3).

Відповідно до п. 2.4.1, 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору. У разі порушення строків повернення кредиту на вимогу товариства позичальник зобов`язаний сплатити пеню.

Згідно із п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4. цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

З урахуванням погоджених сторонами умов кредитного договору, враховуючи порушення відповідачем строків повернення кредиту та загальну суму кредиту, одержаного позичальником за кредитним договором, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 6 000,00 грн, яка нарахована позивачем в межах строку дії договору з 07.10.2019 по 06.11.2019 відповідно до умов п. 4.1. кредитного договору №2876528 від 07.10.2019, є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам кредитного договору.

Таким чином, доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповіадча на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», є заборгованість у загальному розмірі 18 036,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн, заборгованості за процентами в межах погодженого у договорі строку (30 днів) 36,00 грн, заборгованості за пенею 6 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 50,05%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 332,53 гривень (2 662,40 : 100 х 50,05 = 1 332,53).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 гривень.

Так, судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката керуючого партнера Усенка М.І. 01 липня 2025 року було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107.

Відповідно до Акту №Д/21111 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14.04.2026, сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року: боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , кредитний договір №2876528 від 07.10.2019, сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 8000,00 грн. У п. 6 Акту зазначено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок АО «Апологет» протягом 1 року з моменту підписання Акту.

АО «Апологет» складено детальний опис наданих послуг до Акту №Д/21111 від 14.04.2026 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 50,05% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 004,00 гривень (8000 х 50,05% : 100% = 4 004,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №2876528 від 07.10.2019 в сумі 18 036 (вісімнадцять тисяч тридцять шість) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 332 (одна тисяча триста тридцять два) гривень 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 004 (чотири тисячі чотири) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова