Рішення № 137685783, 25.06.2026, Коломацький районний суд Харківської області

627/284/26

Провадження № 2/625/112/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. с. Різуненкове Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лосєва Д.К.,

за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», в особі його керівника Міньковської А.В., звернулося до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №82910076, укладеним між його сторонами 07 жовтня 2021 року, у розмірі 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662 гривні 40 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5500 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що 07 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за №82910076 в електронній формі у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора.

Як вказав представник позивача, за умовами вищезазначеного договору кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі 4200 гривень 00 копійок, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом на умовах і в терміни, які передбачені кредитним договором.

Також позивач вказав, що ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на картковий рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 4200 гривень 00 копійок, а відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за умовами кредитного договору не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» у розмірі 61650 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок.

Крім того представник позивача у позовній заяві вказав, що 07 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» і ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладений договір факторингу за №01092025/1, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №82910076, укладеним між його сторонами 07 жовтня 2021 року, у розмірі 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок.

І, як запевнив представник позивача, відповідачка отримані в кредит за вищевказаним кредитним договором грошові кошти не повернула, а також не сплатила інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок, що й послугувало підставою для звернення ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до суду із позовом.

28 квітня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, водночас, у поданій 23 березня 2026 року позовній заяві, яка зареєстроване за вх.№1492 (а.с. 2-7), представник позивача просив суд розглядати справу без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідачки (а.с. 86, 93).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, а також витребувані судом докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 07 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс»та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства укладений договір про надання фінансового кредиту за №82910076 в електронній формі, згідно якого Товариство надало кредит Клієнту у розмірі 4200 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п.3.2 цього договору, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору (а.с. 18-23).

Згідно п.3.2 договору за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 договору.

У п.4.2 договору сторони погодили, що Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 05 січня 2022 року.

Відповідно до п.5.2 договору сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, наведено у додатку №1 до цього договору.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника шляхом відтворення ним одноразового ідентифікатора (669561) у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п. 13 вказаного договору.

Як вбачається із додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №82910076 від 07 жовтня 2021 року «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», який є невід`ємною частиною кредитного договору, сторонами узгоджений графік розрахунків за кредитом та його сукупна вартість (а.с. 23), а саме: 1) дата видачі кредиту - 07 жовтня 2021 року / дата платежу 05 січня 2022 року; 2) кількість днів у розрахунковому періоді - 90; 3) чиста суму кредиту 4200 гривень 00 копійок/сума платежу за розрахунковий період - 10710 гривень 00 копійок; 4) сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 4200 гривень 00 копійок; 5) проценти за користування кредитом 10710 гривень 00 копійок; 6) реальна річна процентна ставка 1034 %; 6) загальна вартість кредиту - 14910 гривень 00 копійок.

Вказаний графік платежів за договором про надання фінансового кредиту за №82910076 від 07 жовтня 2021 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора.

07 жовтня 2021 року на мобільний телефонний номер ОСОБА_1 направлено унікальний одноразовий ідентифікатор «669561» для підписання Кредитного договору та додатку №1 до нього, що підтверджується відповідною довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «ФК «ІРБІС» (а.с. 14).

Як вбачається із інформації, наданої ТОВ "УПР", датованої 23 жовтня 2025 року за вих.№3152_251023173602, 07 жовтня 2021 року о 18 годині 14 хвилині за допомогою системи iPay.ua на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 4200 гривень 00 копійок (а.с. 30).

Згідно інформації за № 20.1.0.0.0/7-260604/82517-БТ (а.с. 94-96), наданої 10 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 07 жовтня 2021 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 4200 гривень 00 копійок.

Враховуючи вищевикладене, договір №82910076 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс»та ТОВ «Фінансова компанія «Позика»укладений договір факторингу за №01092025/1 (а.с. 24-28, 32), за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс»передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Позика»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Позика»прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс»права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Як вбачається із витягу з Додатку №1 до договору факторингу за №01092025/1 від 01 вересня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Позика»набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №82910076 на загальну суму 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок(а.с. 12).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками та іншими платежами, внаслідок чого станом на 05 січня 2022 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок(а.с. 34-35).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено п.3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За правилами, визначеними ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами, закріпленими у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. Проте, у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За правилами, визначеними ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). А в ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом, договір про надання фінансового кредиту №82910076 від 07 жовтня 2021 рокуукладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаний особисто відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. В договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок пролонгації строку кредитування, а тому відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту, позичальник у відповідності із ст.ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, у відповідності із ст. 204 ЦК України є правомірним, укладеним у письмовій формі, а це, у свою чергу, значить, що сторонами дотримано вимоги щодо форми кредитного договору, закріплені у ст. 1055 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту за №82910076, укладеним між його сторонами 07 жовтня 2021 року, у розмірі 14910 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4200 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 10710 гривень 00 копійок.

Водночас, суд зауважує, що відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву та не спростувала розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача заявлених до стягнення у порядку ст.137 ЦПК України витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, у відповідності із ст. ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас, чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За правилами, визначеними ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України визначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.п. 1, 2, 4, 5, 6 та 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору за №39493634/03 про надання правової допомоги, укладеного 02 січня 2025 року між фізичною особою-підприємцем адвокатом Горобей Р.Г. (надалі іменується «Виконавець») і ТОВ «Фінансова Компанія «Позика» (надалі іменується «Клієнт»), а такуож додаткової угоди №82910076 до вказаного договору, Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковим угодами (а.с. 15-17, 29).

Крім того, Виконавець зобов`язався здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно поданого до суду акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги, підписаного сторонами 16 лютого 2026 року (а.с. 10), сторони підтвердили факт надання фізичною особою-підприємцем адвокатом Горобей Р.Г. та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової допомоги загальною вартістю 5500 гривень 00 копійок.

Крім того, до матеріалів справи долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 13).

За змістом ст. 137 ЦПК України за умови доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої адвокатом Горобей Р.Г. професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до усної консультації адвоката, складання ним позовної заяви та підготовки одного клопотання про витребування доказів, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов`язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією відповідача в цій справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, із 5500 гривень 00 копійок до 4000 гривень 00 копійок.

Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося одне судове засідання, яке проведено судом за відсутності адвоката Горобей Р.Г.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанов і Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

Таким чином, із відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39493634) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту за №82910076, укладеним між його сторонами 07 жовтня 2021 року, у розмірі 14910 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39493634) витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39493634) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.К. Лосєв