Рішення № 137685506, 24.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4364/26

Провадження № 2/638/6094/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості

встановив:

05 березня 2026 року представник Ізюмського комунального підприємства теплових мереж Савін Олег Сергійович звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Ізюмської міської ради Харківської області № 1864 від 31 травня 2013 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Таким чином на підставі вищевказаного рішення позивач надає мешканцям міста Ізюма послуги з централізованого опалення. На ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 для оплати послуг, що надає позивач.

Послуга споживачу надається належним чином, оскільки, жодних зауважень на адресу позивача не надходило. Проте відповідач не виконує свої обов`язки та не сплачує вартість наданих йому послуг, внаслідок цього утворилась заборгованість за період з жовтня 2021 року по січень 2026 року в розмірі 22 737 грн 11 коп.

З метою захисту майнових прав, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до суду з цим позовом та просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 22 737 грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, передбаченого статтями 274 279 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Просив суд про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав.

Разом з тим, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому про зміну місця проживання відповідач. суд не повідомляв. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.

Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Ізюмської міської ради Харківської області № 1864 від 31 травня 2013 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Таким чином на підставі вищевказаного рішення позивач надає мешканцям міста Ізюма послуги з централізованого опалення. На ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 для оплати послуг, що надає позивач.

Послуга споживачу надається належним чином, оскільки, жодних зауважень на адресу позивача не надходило. Проте відповідач не виконує свої обов`язки та не сплачує вартість наданих йому послуг, внаслідок цього утворилась заборгованість за період з жовтня 2021 року по січень 2026 року в розмірі 22 737 грн 11 коп.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно із частиною 1статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття1, частина друга статті3, стаття19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачем не надано суду доказів невідповідності якості наданих позивачем послуг в розумінні Закону України « Про житлово комунальні послуги»

Аналогічні норми визначає частина 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж закону передбачає що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.

Саме такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц, який суд апеляційної інстанції бере до уваги відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги, у випадку фактичного користування ними.

У матеріалах справи відсутня відмова відповідача від надання житлово-комунальних послуг у встановленому законом порядку, або свій контррозрахунок щодо відсутності заборгованості.

За таких обставин споживач зобов`язаний сплачувати за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно положень ч.1 ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

З викладеного вбачається, що саме на власника квартири покладено обов`язок з утримання житла, в т.ч. сплачувати комунальні послуги.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Отже, як зазначалось вище, власник вказаної квартири є саме відповідач, тому саме з нього підлягає стягненню заборгованість по сплаті комунальних послуг.

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за комунальні послуги, оскільки згідно зі ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Разом з тим недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов`язання призводить до порушення зобов`язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, хоча і без договору, є зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, відповідно ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у аналогічній за обставинами справі № 6-2951цс15.

Статтею 14 Закону № 2189-VII передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідачем всупереч процесуального обов`язку, передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України, не було спростовано наявного у справі розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та не було надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, визначених ст. ст. 76-80 ЦПК України, на його спростування

Судом встановлено, що позивач добросовісно виконує взяті на себе зобов`язання щодо обслуговування житлового будинку та утримання прибудинкової території, тобто фактично надає відповідачу зазначені послуги та, відповідно суд приходить до висновку про існування між сторонами фактичних договірних відносин. Факт надання таких послуг не спростовано й відповідачем. Крім того відповідно до ст.614ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання лише в тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-6ц13.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги є обґрунтованою, а обов`язок відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг, які надаються позивачем, відповідачем, як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 258-259, 263-265, 273-274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за надані послуги в розмірі 22 737 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять сім) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж судовий збір по 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, код ЄДРПОУ 32284148, адреса місцезнаходження: пр-т Незалежності, буд. 33, м. Ізюм, Харківська область, 64300.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення складено 24 червня 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева