Рішення № 137684004, 23.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2759/26

Провадження № 2/209/2258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі:головуючого судді Корнєєвої І.В.

за участю секретаря судового засідання Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 13 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "АВАНС КРЕДИТ" було укладено договір про надання кредиту № 22278-04/2024, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Інвест Фінанс" надало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 13 500,00 грн.

14 серпня 2024 року між ТОВ "ФК "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС " було укладено договір факторингу №14082024, відповідно до умов якого до ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС " перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 22278-04/2024 від 13 квітня 2024 року. У зв`язку із неналежним виконанням умов договору кредиту у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 54 000 грн, з яких: 13 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40 500,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям Наразі позивач просить суд стягнути на свою користь із відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати, серед яких: 2 662,40 грн - судовий збір, 6000,00 грн - витрати понесені позивачем на правову допомогу.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29 травня 2026 року відповідачем через особистий кабінет підсистеми Електронний суд було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено , що відповідач вважає , що позовні вимог є необгрунтованими, незаконними та такими, що підлягають повній відмові або суттєвому зменшенню з огляду на наступне:

Щодо місця проживання та неможливості прибути в суд: Раніше позивач дійсно проживав у місті Кам`янське, однак на теперішній час позивач продав нерухоме майно (квартиру), знявся з реєстраційного обліку та повністю виїхав з міста. Наразі позивач постійно проживає та перебуває у місті Києві. Через значну територіальну віддаленість позивач не має фізичної та фінансової можливості прибути на судове засідання до іншого міста.

Також зазначає, що будь-яких кредитних зобов`язань у місті Кам`янське позивач ніколи не оформлював, а на момент укладення договору перебував у місті Києві.

Щодо повного невизнання позовних вимог та безпідставного нарахування штрафів:

Позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у розмірі 54 000 грн не визнає в повному обсязі. Зазначена сума є абсолютно безпідставною та роздутою, оскільки фактичне тіло можливого кредиту становило менше 10 000 грн. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплачувати пеню, штрафи та інші приховані платежі за прострочення. Позивач не надав прозорого розрахунку та зафіксував незаконні штрафні санкції під час війни.

Щодо важких життєвих обставин та матеріального становища, позивач просить суд врахувати, що невиконання зобов`язань не мало навмисного характеру. Після укладення договору позивач зіткнувся із серйозними проблемами зі здоров`ям, які вимагали тривалого лікування. Через хворобу позивач втратив роботу, наразі є офіційно безробітним і не має стабільних джерел доходу. Стягнення суми у розмірі 54 000 грн поставить позивача у критичне становище, що суперечить принципам справедливості правосуддя.

Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу: вимога стягнути з позивача 6 000,00 грн витрат на адвоката позивача є абсолютно неспівмірною відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовою, розглядається у спрощеному провадженні, а з урахуванням статусу позивача як безробітного, покладення на позивача цих витрат є надмірним фінансовим тягарем.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить проводити судове засідання з розгляду цієї справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів, повністю відмовити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у стягненні будь-яких прихованих штрафів, пені, нарахованих під час дії воєнного стану відсотків, а також повністю відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн

04 червня 2026 року позивачем до суду було подано відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на нижче викладене.

Поряд з цим, звертають увагу суду, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору!

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. При цьому визнання може мати місце не лише у прямій формі, а й шляхом мовчазного визнання або непрямого підтвердження у поясненнях, заявах чи відзиві сторони.

Щодо розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 22278-04/2024 від 13.04.2024.

13.04.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 22278-04/2024.

Укладення Договору про надання фінансового кредиту № 22278-04/2024 від 13.04.2024 відбувалося в електронній формі через сайт Finbar відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Спочатку Клієнт зайшов на сайт Товариства та ознайомився з умовами кредитування, правилами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та іншою інформацією щодо фінансової послуги.

Після цього Клієнт обрав бажану суму кредиту та строк кредитування через онлайн-калькулятор на сайті й створив Особистий кабінет шляхом введення номера телефону та підтвердження його одноразовим кодом із SMS-повідомлення або телефонного дзвінка.

Після авторизації в Особистому кабінеті Клієнт заповнив електронну заявку анкету, в якій вказав свої персональні та ідентифікаційні дані, а також надав згоду на обробку персональних даних.

Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта через систему BankID НБУ та, за необхідності, перевірку банківської картки шляхом тимчасового блокування суми до 3 грн для підтвердження належності картки Клієнту.

Після перевірки даних Товариство прийняло попереднє рішення про надання кредиту та повідомило про це Клієнта через SMS-повідомлення та в Особистому кабінеті.

Далі Товариство розмістило в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту), яка містила всі істотні умови кредитного договору.

Перед підписанням договору Клієнту було надано паспорт споживчого кредиту та проект договору для ознайомлення. Натиснення кнопки «Погоджую» підтвердило факт ознайомлення Клієнта з умовами кредитування.

Для акцепту оферти та підписання договору Клієнт натиснув кнопку «Підписати» та ввів одноразовий ідентифікатор, отриманий через SMS або телефонний дзвінок.

Відповідно до пунктів 2.162.18 договору, введення одноразового коду вважається електронним підписом Клієнта та підтверджує прийняття умов договору. Після цього Товариство наклало свій кваліфікований електронний підпис та електронну позначку часу на договір.

Після підписання електронний оригінал кредитного договору був направлений до Особистого кабінету Клієнта, що відповідно до умов договору вважається належним врученням договору Клієнту.

Таким чином, порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження через одноразовий ідентифікатор. Це підтверджує, що Клієнт свідомо погодився з умовами договору та мав можливість ознайомитись із всією необхідною інформацією до укладення правочину.

Отже, до моменту укладення вказаного кредитного договору на мобільний номер Клієнта, підтверджений під час реєстрації та закріплений у її Особистому кабінеті в інформаційно-комунікаційній системі Товариства, було сформовано та відправлено одноразовий ідентифікатор код підтвердження W2302. Застосування зазначеного ідентифікатора забезпечило автентифікацію Відповідача та засвідчило його волевиявлення щодо акцепту оферти, що, у свою чергу, призвело до належного підписання та укладення електронного договору між Первісним кредитором та Відповідачем.

У відповідності до умов Договору про надання фінансового кредиту № 22278 04/2024 від 13.04.2024 вбачається, що кредит надається у розмірі 13 500,00 грн (п. 1.1.), мета отримання кредиту на власні потреби, строком на 120 днів з 13.04.2024 до 10.08.2024 (п. 1.2.), процентна ставка фіксована, що становить 2,50%, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (п. 3.3.)

Водночас пункт 1.4.2 Договору передбачає умови Програми лояльності, за якими Клієнт може отримати індивідуальні знижки у разі суворого дотримання Графіка платежів. Зокрема, якщо Клієнт до 12.05.2024 включно сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, йому надається індивідуальна знижка в розмірі 60,40% на перший розрахунковий період, що фактично знижує ставку в день за цей період. Надалі, за умови вчасної оплати наступних платежів або часткового дострокового повернення, Клієнт отримує індивідуальну знижку в розмірі -% на кожний наступний платіж, яка надається в останній день строку відповідного платежу і зменшує ставку до -% в день.

Проте, як чітко зазначено у пункті 1.4.2 Договору, у разі невиконання Клієнтом умов для отримання знижки та порушення Графіка платежів, він втрачає право на Програму лояльності й зобов`язаний сплатити перший та наступні платежі у повному розмірі, виходячи з базової ставки 2,50% в день.

Крім того, згідно з пунктом 1.3 Договору, Клієнт має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгацію) шляхом подання звернення в паперовій або електронній формі з одноразовим ідентифікатором, і таке продовження строку відбувається без зміни умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.

Відповідно до п. 3.1. Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Порядок нарахування платежів за прострочення Клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим Договором передбачено в п.5.3. цього Договору.

Згідно з п. 1.5. Договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

У Додатку №1 до договору міститься графік платежів та визначено загальну вартість кредиту. Відповідно до графіку, загальна сума платежів за договором становить 54000 грн, з яких 13500 грн основна сума кредиту, а 40500 грн проценти за користування кредитом.

Додатком також передбачено, що у разі застосування знижки за програмою лояльності перший платіж становив 4009,50 грн, а кожний наступний платіж 7290,00 грн за умови своєчасного внесення коштів.

Виходячи з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів визнання їх не дійсними тривалий час, або, а також користуванням кредитними коштами є нічим іншим як визнання вище наведеного кредитного договору таким що укладений з досягненням всіх істотних умов, а також ПІДТВЕРДЖЕННЯМ ОТРИМАННЯМ ВСІХ БЛАГ ПЕРЕДБАЧЕНИХ Кредитним договором.

Поряд з цим, звертають увагу, що зі змісту Кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договору, а саме прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами, Відповідачем при укладенні договору висловлено не було.

Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою ОСОБА_1 не скористався.

Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів споживачем, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Також наголошуємо на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним кредитним договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором.

Підтвердженням законності нарахування заборгованості слугує Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 22278-04/2024 вiд 2024-04-13, який сформований ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» що змінило 20.06.2025 найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЙОТА ІНВЕСТ» та міститься у матеріалах справи (додаток № 6 у позовній заяві).

З метою деталізації наявного у справі розрахунку (додаток № 6), Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості Відповідача станом на день подання позову становить 54 000,00 грн та складається з таких елементів:

1. Сума основного боргу (тіло кредиту): 13 500,00 грн. Відповідно до матеріалів справи та фінансового обліку, кошти були надані Відповідачу в повному обсязі та не повернені Первісному кредитору.

2. Сума заборгованості за відсотками: 40 500,00 грн. Нарахування процентів проводилося щоденно на залишок фактичної заборгованості. Зважаючи на невиконання Відповідачем умов Програми лояльності (своєчасна оплата першого платежу до 12.05.2024), право на знижену ставку було втрачено.

Нарахування здійснено за базовою фіксованою ставкою 2,50% на день. Період нарахування відсотків розпочався з наступного дня після укладення договору з 13.04.2024 року, та тривав до моменту закінчення строку кредитування 10.08.2024 (всього 120 днів). Після вказаної дати нарахування відсотків було припинено, додаткові санкції не застосовувалися.

3. Проведені Відповідачем оплати: За весь період дії кредитного договору, а також після відступлення права вимоги, жодних платежів на погашення тіла кредиту чи відсотків від ОСОБА_1 не надходило, що підтверджується нульовими показниками у відповідних графах розрахунку (додаток № 6).

Заявлені до стягнення відсотки у розмірі 40 500,00 грн., відповідають п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , умовам кредитного договору № 22278-04/2024 від 13.04.2024 та узгоджуються із вимогами Законом України «Про споживче кредитування» , а також ст. 11 України «Про захист прав споживачів» , 18 Законом , є співмірною вимогам, викладеним у пункті 2 статті 21 ЗУ «Про споживче кредитування» , справедливою вимогою, яка підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, наведений Позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».

Щодо доводів Відповідача про важкі життєві обставини, стан здоров`я та матеріальне становище.

Доводи Відповідача про наявність важких життєвих обставин, проблем зі здоров`ям та скрутне матеріальне становище не спростовують факту належного укладення кредитного договору та виникнення у нього обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів.

При укладенні кредитного договору Відповідач добровільно та за власною ініціативою звернувся до обраної ним фінансової установи з метою отримання кредиту. Підписавши договір, Відповідач підтвердив свою обізнаність з усіма його умовами, розуміння змісту своїх прав та обов`язків, а також надав згоду на їх виконання. Волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та спрямовано на реальне настання правових наслідків, а саме отримання Відповідачем кредитних коштів, які були фактично надані кредитодавцем.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у порядку і на умовах, визначених договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Отже, саме на Відповідача покладається процесуальний обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Тяжке матеріальне становище відповідача не є юридичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань за кредитним договором. Втрата роботи, відсутність доходів чи інші особисті обставини не припиняють зобов`язання та не звільняють особу від відповідальності за його невиконання. Ризик власного матеріального становища несе саме боржник.

Крім того, наведені Відповідачем обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. До матеріалів справи не надано жодного медичного документа, який би підтверджував наявність захворювання, необхідність тривалого лікування, понесення значних витрат на лікування чи неможливість виконання договірних зобов`язань. Також відсутні будь-які докази втрати роботи.

Таким чином, наведені Відповідачем твердження мають характер припущень, не підтверджені належними доказами та не спростовують наявності у нього обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів у повному обсязі.

Щодо заперечення відповідача в частині розміру витрат позивача на правову допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копія додаткової угоди № 22278 04/2024 від 10 квітня 2026 року до договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 10 квітня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 10 квітня року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською Лівак Іванни Миколаївни.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки:

«Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Аналогічні позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

Поряд з цим, звертаємо увагу суду, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6000,00 грн.

Також, звертаємо увагу суду, що до складання позовної заяви у вартість витрат на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача.

Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить здійснювати за відсутності представника позивача розгляд справи № 209/2759/26 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача у справі 209/2759/26 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

22 червня 2026 року відповідачем через особистий кабінет підсистеми Електронний суд було подано ще один відзив на позовну заяву, у якому зазначено позовні вимоги позивач вважає необґрунтованими, незаконними та такими, що підлягають суттєвому зменшенню або повній відмові з огляду на наступне:

1. Щодо важких життєвих обставин, стану здоров`я та матеріального становища Відповідача

Відповідач просить суд врахувати, що невиконання зобов`язань за договором не мало навмисного характеру. Невдовзі після укладення договору позивач зіткнувся із серйозними проблемами зі здоров`ям, які вимагали тривалого лікування та значних фінансових витрат. Через хворобу позивач втратив роботу, наразі є офіційно безробітним і не має жодного джерела доходу. Внаслідок лікування та складного психоемоційного й фізичного стану позивач втратив зв`язок із кредиторами та не мав об`єктивної можливості повідомити про зміну життєвих обставин. Наразі стягнення суми у розмірі 54 000 грн поставить позивача та його родину у критичне становище, що суперечить принципам справедливості та гуманності правосуддя.

2. Щодо безпідставного нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю пеню, штраф та інші платежі, передбачені договором за прострочення. Позивач вимагає 54 000 грн, що у 5 разів перевищує фактичне тіло кредиту (яке становило менше 10 000 грн), не надавши прозорого розрахунку та зафіксувавши приховані штрафи, нараховані під час воєнного стану.

3. Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу

Вимога стягнути з позивача 6 000,00 грн витрат на адвоката є абсолютно неспівмірною відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовою, розглядається у спрощеному провадженні, а з урахуванням статусу позивача як безробітного та відсутності доходів, покладення на позивача цих витрат є надмірним фінансовим тягарем.

4. Щодо розгляду справи без моєї участі

Враховуючи, що позивач перебуває в іншому місті, є безробітним та не має фінансової можливості прибути до суду м. Кам`янецьке, просить суд розглядати справу за його відсутності.

На підставі вищевикладеного, позивач просить врахувати його тяжке матеріальне становище (статус безробітного) та незадовільний стан здоров`я як підставу для звільнення від сплати або суттєвого зменшення будь-яких додаткових нарахувань, відмовити позивачу у стягненні будь-яких штрафів, пені та нарахованих під час дії воєнного стану відсотків, повністю відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

23 червня 2025 року позивачем до суду було подано додаткові пояснення по справі, у яких представник позивача зазначив, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. При цьому визнання може мати місце не лише у прямій формі, а й шляхом мовчазного визнання або непрямого підтвердження у поясненнях, заявах чи відзиві сторони.

Щодо дотримання п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Належно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України , пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) (кредит) позичальникові зобов`язується надати грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, а якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Під час карантину, який був запроваджений КМУ нарахування подвійних відсотків у простроченні було призупинено, але нарахування за стандартною відсотковою ставкою можливе і дозволено.

Закон № 533-ІХ передбачає, що за прострочення по виконанню зобов`язань за споживчими кредитами у період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Відповідно до ч. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, звільнення від відповідальності поширюється на штрафні санкції, встановлені як договором, так і законодавством. Це означає, що позичальник звільняється від сплати неустойки (пені та/або штрафу) або інших негативних наслідків, передбачених договором та законом, у разі, якщо позичальник порушить свої зобов`язання за споживчим кредитом, тобто неповністю або невчасно оплатить черговий внесок по кредиту або інший передбачений договором платіж.

Закон № 533-ІХ звільняє від штрафних санкцій та забороняє підвищувати процентну ставку за споживчими кредитами, а Закон № 540-ІХ поширює заборону підвищувати процентну ставку на всі кредитні договори.

Таким чином, законодавство не звільняє позичальника від обов`язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), а лише звільняють позичальника від штрафних санкцій за порушення цих обов`язків (щодо споживчих кредитів) та гарантують, що кредитор в цей період не погіршить умови договору для позичальника, зокрема не підвищить процентну ставку за кредитом.

Водночас проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, не є предметом стягнення у даній справі, оскільки Позивач не заявляє вимог про стягнення трьох відсотків річних або інфляційні втрати.

На підставі вищевикладеного, позивач просить задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача у справі № 209/2759/26 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, вивчивши відзив позивача та відповідь на відзив, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 13 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "АВАНС КРЕДИТ" шляхом підписання заяви анкети клієнта на отримання фінансового кредиту , паспорту споживчого кредиту та договору про надання фінансового кредиту було укладено договір про надання фінансового кредиту № 22278-04/2024, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Інвест Фінанс" надало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 13 500,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору вбачається, що кредит надається строком на 120 днів. Дата повернення кредиту вказується 10.08.2024 року .

Згідно пункту 1.4 договору денна процентна ставка становить 2,5 % та застосовується у межах строку кредитування, що складає 912,50 % річних , реальна річна процентна ставка 101 094,05 % річних.

Згідно графіку платежів, який є додатком №1 до договору сукупна вартість кредиту складає 54 000,00 грн, з яких: 13 500,00 грн - сума кредиту, 40 500,00 грн - сума нарахованих процентів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідачем у відзиві на позов не заперечувався факт укладення між ним та первісним кредитором договору кредиту.

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк » 13 квітня 2024 року о 12:25 год. на рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 надійшли кошти у розмірі 13 500,00 грн.

Отже, вбачається, що ТОВ « АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредитні кошти у загальному розмірі 13 500,00 грн на умовах передбачених договором.

Відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт отримання від ТОВ « АВАНС КРЕДИТ » кредитних коштів.

14 серпня 2024 року між ТОВ "ФК "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС " було укладено договір факторингу №14082024, відповідно до умов якого до ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС " перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 22278-04/2024 від 13 квітня 2024 року.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору про надання фінансового кредиту у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 54 000 грн, з яких: 13 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40 500,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» чи сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором № 22278-04/2024 від 13 квітня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» ,невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені статей 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В порядку частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 54 000 грн, з яких: 13 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40 500,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям.

Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Тобто , первісним кредитором застосована за договором про надання фінансового кредиту від 13.04.2024 року у розмірі 2,5 % денної ставки , що відповідає вимогам вищезазначеного Закону.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У Постанові Верховного Суду від 12.02.2025 № 679/1103/23 Верховний Суд висловив правову позицію, що вимога про нарахування та сплату відсотків (2-3% в день), які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Виходячи з викладеного, суд вважає ,що нарахування кредитором процентів 2,5 % в день у розмірі 40 500, 00 грн. при сумі кредиту 13 500,00 грн. , є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, тому суд вважає необхідним зменшити проценти відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» 50% вартості кредиту у розмірі 6 750,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС "не повернуті, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС " підлягають частковому задоволенню у розмірі заборгованості 20 250,00 грн.,які складаються з : 13 500,00 грн. тіло кредиту, 6 750,00 заборгованість за процентами.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 998,40 грн. з розрахунку 2 662,40 грн.х37,5 %.

Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, враховуючи , що судові витрати стягуються пропорційно задоволеним позовним вимогам, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 250,00 грн. з розрахунку 6 000,00 грн. х 37,5 %.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" ( 07 406 Київська область , м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 22278-04/2024 від 13 квітня 2024 року в розмірі 20 250 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят ) грн. 00 коп.,які складаються з : 13 500,00 грн. тіло кредиту, 6 750,00 заборгованість за процентами, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 998,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 2 250,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Корнєєва