Рішення № 137683170, 23.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/563/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", в особі директора Олексія Полякова, звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за Кредитним договором №4900900058 від 16.09.2020 у розмірі 52255,32 грн. та судові витрати із сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 16.09.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено Кредитний договір №4900900058 на суму 6000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV99FZ4.

Одночасно з підписанням договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронний лист з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6000,00 грн. шляхом перерахування через банк провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 18000,00 грн.

28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Договір факторингу №28/1118-01, термін дії якого продовжено додатковими угодами, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги №112 від 15.12.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу №05/0820-01, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52255,32 грн.

ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором та у період перебування права вимоги у ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та станом на дату подання позовної заяви відповідачем не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 52255,32 грн, яка складається з: 17999,05 грн заборгованість по тілу кредиту; 34256,27 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідач скористалася наданим їй правом та подала до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає, що не погоджується з викладеними обставинами та вважає позов безпідставним, надуманим та необґрунтованим.

Звертає увагу, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу.

Зауважує, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає в заміні первісного кредитора новим у межах існуючого зобов`язання. Таким чином, відступлення права вимоги може стосуватися лише дійсних прав, що існують на момент їх передачі.

Однак, договір факторингу укладено 28.11.2018, тобто майже за 2 роки до того моменту, коли було укладено кредитний договір - від 16.09.2020 №490090058, як про це зазначає позивач.

Тобто, станом на дату укладення договору факторингу не існувала та не могла існувати будь-яка кредитна заборгованість відповідача перед позивачем, яку б можна було відступити на користь позивача.

При цьому, як на підтвердження наведеного, відповідач посилається висновки, які сформовані в багатьох судових рішеннях, зокрема в постановах Чернігівського апеляційного суду від 24.01.2025 №750/9166/24, 23.04.2025 №748/4972/24, 21.04.2025 №730/1359/24.

Вважає, що фактично заміна кредитора у зобов`язанні не відбулася, оскільки передача права вимоги за зобов`язанням, яке виникло після закінчення строку дії та виконання договору факторингу, не є можливою.

Отже, як зазначає відповідач, відсутність належних доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору, суттєві протиріччя в договірних документах позбавляють можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув право вимоги за кредитним договором.

До того ж, відповідач вказує, що на підтвердження обставини підписання між нею (її електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Кредитного договору від 16.09.2020 №490090058, позивач надає копії даного договору позики/кредиту без її підпису як позичальника.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача, що зазначений Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтворені шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на її мобільний номер телефону у зв`язку з чим посилається на ряд норм ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Так, на підтвердження укладення спірного кредитного договору позивачем надаються його паперові копії.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Кредитний договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Наголошує, що вона не укладала Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила з позивачем.

Також зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу належності саме їй вказаного "одноразового ідентифікатора", доказів направлення їй його та використання саме нею цього способу підписання документа.

Вважає, що наведені нею обґрунтування вказують на неукладеність оспорюваного правочину Кредитного договору від 16.09.2020 №490090058, в тому числі в електронній формі, що підтверджує безпідставність нарахованих позивачем відсотків, які вона нібито погодила з первісним кредитором у цьому договорі.

Відповідач звертає увагу на те, що навіть якщо допустити припущення, що вона підписала саме цей кредитний договір, тоді варто врахувати строк кредитування, який був встановлений документом, що надає на підтвердження своїх вимог позивач.

Первісний кредитор - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» пропонує своїм споживачам послуги "мікропозики" - надання короткострокових споживчих кредитів (зазвичай строк 15-60 календарних днів).

Саме і тільки в цей термін кредитор може нараховувати проценти за користування коштами.

При цьому, жодних посилань на докази того, що вона, як позичальник, вчинила певні дії, які б об`єктивно свідчили б про її добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредитів (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору. Тому, із закінченням цього строку, нарахування процентів первісним кредитором кредиторами вже не відповідало ні вимогам закону, ні умовам договору та паспорту споживчого кредиту.

Тому і наступний кредитор (позивач), який набув права вимоги за договорами, не отримав право на стягнення з позичальника безпідставно нарахованих процентів.

Таким чином, просить суд визначити дійсний строк кредитування на підставі поданого позивачем кредитного договору, і відмовити в задоволенні вимог про понадстрокове нарахування процентів, захистивши споживача від такого понад нарахування і стягнення неузгоджених, кабальних процентів, нарахованих поза межами узгодженого строку кредитування.

Між тим наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

З посиланням на Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, відповідач вказує, що саме виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів, які надані не були.

Відповідач також зауважує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування їй суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому не є доведеним факт укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором.

На переконання відповідача, вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між мною та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування їй тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.

У зв`язку із зазначеним, відповідач також заперечувала щодо поданого позивачем клопотання про витребування доказів

Водночас, відповідач не погоджується з вимогою позивача про стягнення 7000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, так як обсяг виконаних робіт адвокатом неспівмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ані значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката.

Відтак, вказана вартість послуг адвоката 7000,00 грн., на думку відповідача, неспівмірна із необхідним часом, які витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у співмірних правовідносинах, та є явно завищеною.

Тому вважає, що правові підстави для стягнення з неї 7000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити.

У підсумку відповідач просила врахувати надані пояснення та відмовити ТОВ «ФК «ЕЙС» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Одночасно просила витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 16.09.2020 №490090058 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

У свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, в якому наведені спростування доводів відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, представником позивача розписано алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" з метою укладення кредитного договору.

Зауважує, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Представник позивача, посилаючись на ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", зазначив, що електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Зауважує, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

При цьому, вказує, що доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника.

Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV99FZ4 направлено Відповідачу 16.09.2020 о 19:17:01 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 16.09.2020 о 19:22:41.

Вказує, що підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказується зазначається особисті дані Позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Звертає увагу, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

Тому, представник позивача вважає, що суду надані беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, на переконання представника позивача, позиція відповідача щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.

Щодо перерахування кредитних коштів, то представник позивача зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення з відмітками Товариства.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Звертає увагу суду, що надане платіжне доручення містить підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У той же час, відповідачем будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у Договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Таким чином, вважає, що позивачем доведено розмір фактично взятих Відповідачем кредитних коштів за умовами кредитного договору, а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, то представник позивача звертає увагу на те, що відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу.

Отже, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та йог передачі за договором факторингу.

До того ж, спростовуючи заперечення відповідача з приводу нарахування відсотків за кредитним договором, представник позивача вказує, що договором визначено строк 30 днів, втім додатковою угодою від 16.10.2020 сторони дійшли згоди у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був виданий кредит на 29 днів. Таким чином, строк надання кредиту складає 59 днів.

Зауважує, що і в Договорі, і в Додатковій угоді чітко визначені процентні ставки за користування кредитом, а також визначена процентна ставка у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений Договором.

Тож, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два період нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно із ст. 1048 ЦК України визначеному договором та за користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення.

При цьому, звертає увагу на те, що 15.10.2020 Відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 0,95 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3586,05 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Також 17.11.2020 Відповідачем здійснено частковий платіж у 15,00 грн. та 25.11.2020 у розмірі 5,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

У подальшому, 16.12.2020 Відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 700,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Тому, представник позивача зазначив, що часткова сплата Відповідачем заборгованості доводить його освідомленість щодо укладення договору та існування заборгованості за ним.

Зауважує, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористався цим своїм правом.

Отже, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому, відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

У відповіді на відзив представник позивача просить позов задоволити та стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 у розмірі 52255,32 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

У позовній заяві зазначено про розгляд справи за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису підписано Договір №490090058, відповідно до умов якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язується надати Позичальникові кредит на суму 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (п. 1.1 Договору) (додаток в системі "Електронний суд").

Умовами договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів, від дати отримання Кредиту Позичальником (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,17 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення) (п. 1.4 Договору).

Пунктом 1.6 Договору визначено, що Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.

Згідно п. 4.1 Договору, невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 4.7 Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 4.18 Договору).

Так, відповідач підписав Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV99FZ4, який 16.09.2020 о 19:17:01 відправлено на номер телефону НОМЕР_1 та введений позичальником та відправлений Товариству 16.09.2020 о 19:22:41, що стверджується наявною у матеріалах справи довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (додаток в системі "Електронний суд").

Разом з тим, з вказаної довідки встановлено, що між сторонами кредитного договору №490090058 від 16.09.2020 були укладені Додаткові угоди до договору по збільшення суми кредиту. зокрема 17.09.2020 на суму 1000 грн. 00 коп.; 20.09.2020 на суму 800 грн. 00 коп.; 22.09.2020 на суму 500 грн. 00 коп.; 23.09.2020 на суму 1000 грн. 00 коп., 04.10.2020 на суму 3000 грн. 00 коп., 15.10.2020 на суму 5700 грн. 00 коп. та 16.10.2020 укладено додаткову угоду з приводу продовження строку кредитування, а саме строк продовження 29 днів та процентна ставка на період продовження:1,21% в день.

Видача кредитних коштів згідно з Договором №490090058 від 16.09.2020 та Додатковими угодами ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відповідачу ОСОБА_1 у загальному розмірі 18000,00 грн шляхом переказу цих коштів на платіжну картку 5363-54XX-XXXX-4987, яку вказала ОСОБА_1 у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 16.09.2020 (додаток в системі "Електронний суд").

Згідно з наданою на ухвалу суду про витребування доказів від 01.04.2026 АТ КБ "ПриватБанк" інформацією, в ході детальної перевірки підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в Банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 16.09.2020 - 28.09.2020, 04.10.2020 - 09.10.2020, 15.10.2020 - 20.10.2020: НОМЕР_4 .

Повідомляє, що по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 6000 гр. 16.09.2020, на суму 1000 грн. 17.09.2020, 800 грн. 20.09.2020, 500 грн. 22.09.2020, 1000 грн. та 3000 грн. 04.10.2020, 5700 грн. 15.10.2020.

Додатково було надано виписку у додатку по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ) за періоди з 16.09.2020 - 28.09.2020, 04.10.2020 - 09.10.2020, 15.10.2020 - 20.10.2020 (а.с.49-51).

Отже, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов`язання за Кредитним договором№490090058 від 16.09.2020 та Додатковими угодами виконало у повному обсязі.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості сформованого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (додаток в системі "Електронний суд") відповідач ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору №490090058 від 16.09.2020 в сумі 37656,32 грн, з яких: 17999,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19963,25 грн - заборгованість за відсотками.

28.11.2018 ТОВ "Таліон Плюс" (фактор) та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (додаток в системі "Електронний суд").

Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У п. 1.3 Договору визначено, що "право вимоги" - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2) .

28.11.2019 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2020 (додаток в системі "Електронний суд").

31.12.2020 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду №26, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021 (додаток в системі "Електронний суд").

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 включно (додаток в системі "Електронний суд").

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 включно (додаток в системі "Електронний суд").

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 (додаток в системі "Електронний суд").

15.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 складено та підписано реєстр права вимоги №112, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 на загальну суму 37962,30 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 17999,05 грн, заборгованість по відсоткам 19963,25 грн. (додаток в системі "Електронний суд").

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 112 від 15.12.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, складеного 31.12.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", сторони підтвердили, що станом на 31.12.2022 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром №112 від 15.12.2020 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (додаток в системі "Електронний суд").

Відповідно до складеного ТОВ "Таліон Плюс" розрахунку заборгованості (додаток в системі "Електронний суд"), за кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 52255,32 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17999,05 грн, заборгованість по відсоткам 34256,27 грн. (додаток в системі "Електронний суд").

05.08.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Договір факторингу №05/0820-01 (додаток в системі "Електронний суд"), відповідно до п. 8.2 якого строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (п.2.1).

Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку (п. 4.1).

Згідно з Витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 на загальну суму 52255,32 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17999,05 грн, заборгованість по відсоткам 34256,27 грн (додаток в системі "Електронний суд").

З протоколу про узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 (додаток в системі "Електронний суд") сторони Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлення прав вимоги згідно Реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно Реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі - 30.05.2023. З урахуванням п. 4.1 Договору, вони перейшли від Клієнта до Фактора у вказану дату, будь-яких зауважень немає.

За відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" сплатило на користь ТОВ "Таліон Плюс" грошові кошти, що підтверджується копією платіжної інструкції №4097 (додаток в системі "Електронний суд").

11.07.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" уклали Договір факторингу №11/07/25-Е (додаток в системі "Електронний суд"), відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2. цього Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п. 3.1 Договору, загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (додаток в системі "Електронний суд") та витягу з Реєстру Боржників від 29.05.2025 до Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (додаток в системі "Електронний суд"), від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 на загальну суму 52255,32 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17999,05 грн., заборгованість по відсоткам 34256,27 грн. Сума фінансування 179,99 грн.

За відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ "ФК "Ейс" сплатило на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №№317, 344, 355, 356, 357, 358, 360 (додатки в системі "Електронний суд").

Згідно з випискою з особового рахунка, складеної ТОВ "ФК "Ейс", за кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 у позичальника ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 наявна заборгованість у розмірі 52255,32 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 17999,05 грн, заборгованість за процентами 34256,27 грн. (додаток в системі "Електронний суд").

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором,визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, як встановлено, відповідач підписала з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" Договір №490090058 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV99FZ4.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, у постанові від 23.03.2020 у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19, договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Отже, оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через офіційний сайт, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі №132/1006/19, від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20, від 08.08.2022 у справі №234/7298/20.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, суд переконується в тому, що відповідач уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому Договір №490090058 від 16.09.2020 укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та позичальником ОСОБА_1 , про надання кредиту, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: "за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мала перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконувала свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, порушивши умови кредитного договору.

У даному випадку, суд також зважає на той факт, що 15.10.2020 відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 0,95 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3586,05 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Також 17.11.2020 відповідачем здійснено частковий платіж у 15,00 грн. та 25.11.2020 у розмірі 5,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

У подальшому, 16.12.2020 відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 700,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Тому, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що часткова сплата відповідачем заборгованості доводить її освідомленість щодо укладення договору та існування заборгованості за нею.

Оскільки умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги та не пов`язано з оплатою за договором факторингу, суд вбачає, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ "Фінансова компанія "Ейс", перейшло право вимоги за кредитним договором №490090058 від 16.09.2020, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., про що свідчить платіжна інструкція №43061 від 30.03.2026 (а.с.8 звор.бік).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. позивачем надано копії таких документів: довіреності; договору №20/08/25-01 від 20.08.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між АБ "Соломко та Партнери" в особі керуючого бюро - адвоката Соломки Олексія Володимировича та ТОВ "ФК "Ейс"; протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткової угоди №25770905831 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 щодо позичальника ОСОБА_1 ; акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, відповідно до якого ТОВ "ФК "Ейс" отримало від АБ "Соломко та Партнери" в особі керуючого бюро - адвоката Соломки О.В. такі послуги: складання позовної заяви стосовно боржника ОСОБА_1 2 години вартістю 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години вартістю 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 година вартістю 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 година вартістю 500,00 грн, разом 7000,00 грн (додатки в системі "Електронний суд").

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідач у своєму відзиві заперечувала щодо стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вказуючи на їх неспівмірність із заявленими вимогами.

Тому, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 6 годин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, вивчення матеріалів справи 2 години вартістю 1000,00 грн, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Тому, суд, при розподілені судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 15, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 536, 610-612, 625, 626, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №490090058 від 16.09.2020 у розмірі 52255,32 грн.(п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять гривень тридцять дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.