Рішення № 137682988, 24.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1768/26

Провадження № 2/539/1583/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участю секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі - ТОВ «Фінпром маркет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 та договір кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667.

За умовами договору про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн строком на 30 днів (з 30 вересня 2025 року до 29 жовтня 2026 року) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,349 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 120 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 14444, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_4) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець на виконання умов договору про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 7 000 грн за посередництвом платіжної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система». Вказане підтверджується електронною платіжною інструкцією від 30 вересня 2025 року № c1ef5e5e-6bd7-4f4c-8eee-678de1c2b989,яка, у свою чергу, є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі, про переказ коштів у розмірі 7 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер платежу c1ef5e5e-6bd7-4f4c-8eee-678de1c2b989. Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 та надав відповідачу грошові кошти. Відповідач порушив обумовлені в цьому договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848, яка складає 22 852,90 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 732,90 грн - сума заборгованості за процентами; 1 120 грн - сума заборгованості за комісією; 14 000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Згідно з договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 9 000 грн строком на 360 днів (з 16 жовтня 2025 року до 10 жовтня 2026 року) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 450 грн на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 145874, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець на виконання умов договору кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 9 000 грн за посередництвом платіжної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система». Вказане підтверджується електронною платіжною інструкцією від 16 жовтня 2025 року № fd8a76bd-e517-4623-a102-f64efd408ad1, яка, у свою чергу, є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі, про переказ коштів у розмірі 9 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер платежу № fd8a76bd-e517-4623-a102-f64efd408ad1. Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 та надав відповідачу грошові кошти. Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором кредитної лінії № 6714667 від 16 жовтня 2025 року, яка складає 22 833 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 780,50 грн - сума заборгованості за процентами; 1 552,50 грн - сума заборгованості за комісією; 4 500 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

25 лютого 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договорами про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 та від 16 жовтня 2025 року № 6714667.

Згідно з реєстром прав вимог до договору факторингу від 25 лютого 2026 року № 25/02/26 ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача: за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 22 852,90 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 732,90 грн - сума заборгованості за процентами, 1 120 грн - сума заборгованості за комісією, 14 000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 22 833 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1 552,50 грн - сума заборгованості за комісією, 4 500 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром маркет» за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 22 852,90 грн, за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 22 833 грн. У подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій відмовився від стягнення пені (неустойки) за обома договорами та визначив заборгованість у цій справі за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 8 852,90 грн (7 000 грн - основна сума боргу, 732,90 грн - проценти, 1 120 грн - комісія) та за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 18 333 грн (9 000 грн - основна сума боргу, 7 780,50 грн - проценти, 1 552,50 грн - комісія).

На підставі викладеного ТОВ «Фінпром маркет» просило стягнути з ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог заборгованість за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 8 852,90 грн; за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 18 333 грн, судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу - 4 500 грн.

У поданому до суду відзиві зазначено, що відповідач визнає та не заперечує факт укладення між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 та отримання коштів у розмірі 7 000 грн; а також визнає і не заперечує факт укладення між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 та отримання коштів у розмірі 9 000 грн.

Разом з тим, відповідач не визнає позов в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії та суми заборгованості за пенею/неустойкою.Розрахунками заборгованості, наданим позивачем, підтверджується той факт, що комісія нарахована в день підписання обох договорів, тобто це є плата на користь кредитора, за дії, які кредитор здійснює на власну ж користь - за надання кредиту. Вказував, що позивачем ні по одному договору не надано доказів, які б підтверджували надання інших послуг, за які стягується комісія окрім зазначеного в договорах «за надання кредиту». За таких обставин вимога позивача про стягнення комісії не ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідач також вказував на проходженням ним військової служби за призовом під час мобілізації на час укладення кредитних договорів та існування кредитних зобов`язань, а також необхідності застосування до спірних зобов`язань пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та, відповідно, відсутності правових підстав для стягнення відсотків та неустойки.

Відповідач є особою з інвалідністю другої групи, тому він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, заявлені у позові, представник відповідача просив зменшити до 3 000 грн, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи. Вважав, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспіврозмірними та не пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову, обсягу виконаної роботи, категорією справи та клопотанням у позовній заяві про розгляд справи без участі представника позивача. Просив врахувати понесені відповідачем судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн, що підтверджується копією письмового договору від 18 травня 2026 року № 20/26, рахунком-фактурою № 20/26 та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2026 року справу № 539/1768/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що за даними реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26 травня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи 26 травня 2026 року відкладено на 15 червня 2026 року у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування суду.

Представник позивача - адвокат Ткаченко Ю. О. подала до суду заяви, в яких просила розглянути справу без її участі, вказувала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судовому засіданні 15 червня 2026 року відповідач та його представник адвокат Забара Ю. А. позов визнали частково, з підстав, викладених ними у поданому на позов відзиві.

Представником позивача - адвокатом Ткаченко Ю. О. подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач, відмовившись від стягнення пені (неустойки) за обома договорами, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 8 852,90 грн та за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 18 333 грн.

У зв`язку з неявкою у судове засідання 15 червня 2026 року всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 24 червня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 30 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45579848, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14444.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з повною інформацією щодо ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та його послуг.

Згідно з пунктом 2.1 договору про надання коштів у кредит кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

У пункті 2.2 договору про надання коштів у кредит зазначені параметри та умови кредиту, а саме: сума кредиту - 7 000 грн, строк кредитування/строк договору - 30 днів, процентна ставка/день - 0,349 %, комісія за надання кредиту - 16 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 120 грн).

У пункті 6 договору про надання коштів у кредит вказано, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до пункту 2.2 договору про надання коштів у кредит. Розмір комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 договору про надання коштів у кредит. Згідно пункту 6.3 договору про надання коштів у кредит позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити проценти в строк, визначений договором та комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного договору у позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Позичальником самостійно оплачуються послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про надання коштів у кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для позичальника.

Відповідно до копії платіжної інструкції Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система» від 30 вересня 2025 року № c1ef5e5e-6bd7-4f4c-8eee-678de1c2b989, дата оплати - 30 вересня 2025 року, ЄДРПОУ платника - 39861924, банк-еквайр - АТ КБ «ПриватБанк», платіжна картка - № НОМЕР_1 , код авторизації - 110366, сума - 7 000 грн.

Крім цього, 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 6714667, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 145874.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з повною інформацією щодо ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та його послуг.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитної лінії кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

У пункті 2.2 договору про надання коштів у кредит зазначені параметри та умови кредиту, а саме: сума кредиту - 9 000 грн, строк кредитування/строк договору - 360 днів, тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, процентна ставка/день фіксована - 0,95 %, комісія за надання кредиту - 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн).

У пункті 6 договору кредитної лінії вказано, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до підпункту 2.2.4 пункту 2.2 та підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору кредитної лінії.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником відповідно до умов договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений підпунктом 2.2.8 пункту 2.2 договору кредитної лінії. Позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування та комісію за надання кредиту відповідно до умов визначених цим договором, будь-яким доступним йому способом.

Відповідно до копії платіжної інструкції Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система» від 16 жовтня 2025 року № fd8a76bd-e517-4623-a102-f64efd408ad1, дата оплати - 16 жовтня 2025 року, ЄДРПОУ платника - 39861924, банк-еквайр - АТ КБ «ПриватБанк», платіжна картка - № НОМЕР_1 , код авторизації - 848541, сума - 9 000 грн.

25 лютого 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, згідно з умовами якого останньому передано право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимог.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 25 лютого 2026 року до договору факторингу від 25 лютого 2026 року № 25/02/26 ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит № 45579848 від 30 вересня 2025 року у розмірі 22 852,90 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 732,90 грн - сума заборгованості за процентами, 1 120 грн - сума заборгованості за комісією, 14 000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 22 833 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1 552,50 грн - сума заборгованості за комісією, 4 500 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості станом на 26 лютого 2026 року, заборгованість відповідача за договором про надання коштів у кредит № 45579848 від 30 вересня 2025 року становить 22 852,90 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 732,90 грн - сума заборгованості за процентами, 1 120 грн - сума заборгованості за комісією, 14 000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 становить 22 833 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1 552,50 грн - сума заборгованості за комісією, 4 500 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 45579848 від 30 вересня 2025 року в розмірі 8 852,90 грн (7 000 грн - основна сума боргу, 732,90 грн - проценти, 1 120 грн - комісія) та за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 в розмірі 18 333 грн (9 000 грн - основна сума боргу, 7 780,50 грн - проценти, 1 552,50 грн - комісія).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договори, за якими позивач заявив вимоги у цій справі, укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Матеріалами справи підтверджено факт підписання відповідачем договорів кредиту, за умовами яких йому передано грошові кошти у погодженому розмірі та на погоджений сторонами цих правочинів строк, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача.

Зазначені договори укладені у вигляді електронних документів: шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно з Законом України «Про електронну комерцію».

Використання для підписання договору кредиту електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочинів та укладення договору про надання коштів у кредит № 45579848 від 30 вересня 2025 року і договору кредитної лінії № 6714667 від 16 жовтня 2025 року, відповідно до умов яких відповідач отримав кредитні кошти у погодженому розмірі на банківський рахунок.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять. Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що обидва договори укладені з дотриманням вимог закону. Водночас відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив як факт укладення кредитних договорів, так і отримання кредитних коштів за цими правочинами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина перша статті 1077 ЦК України).

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 466/3732/20).

Позивач довів, що він в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладеного договору факторингу набув право вимоги до відповідача.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав кредитні договори, фактично отримані кредитні грошові кошти у добровільному порядку на користь як первісного кредитора, так і позивача в повному обсязі не повернув, тому ТОВ «Фінпром маркет» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за вказаними договорами.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладення кредитних договорів, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених у цих договорах умовах та невиконання останнім свого обов`язку щодо своєчасного повернення коштів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладаючи кредитний договір відповідач повинен був достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання ним умов цього договору, повинен був діяти добросовісно, а підписавши цей договір, він погодився з його умовами та взяв на себе зобов`язання, передбачені указаним правочином.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість за договором від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 22 852,90 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 732,90 грн - сума заборгованості за процентами; 1 120 грн - сума заборгованості за комісією; 14 000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість за договором від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 22 833 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 780,50 грн - сума заборгованості за процентами; 1 552,5 грн - сума заборгованості за комісією; 4 500 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Водночас суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості з огляду на таке.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 426/4264/19.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що за змістом довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 липня 2023 року № 752 ОСОБА_1 відповідно до наказу від 26 березня 2023 року № 177 призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Крім того, на підтвердження обставин перебування на військовій службі на час укладення кредитних договорів та існування кредитних зобов`язань сторона відповідач подала до суду довідку військово-лікарської комісії від 11 серпня 2025 року № 2025-0811-1213-2188-0, копії військового квитка серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що позичальник з 26 червня 2023 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , з 13 серпня 2023 року у військовій частині НОМЕР_4 , з 26 березня 2026 року і по даний час у військовій частині НОМЕР_5 . Крім цього, позивачем надано суду копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 14 травня 2026 року, серії НОМЕР_6

Отже, на ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 та за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На відміну від комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), яка нараховується періодично протягом усього строку кредитування за дії, що відповідають економічним потребам самого кредитодавця, комісія за надання кредиту за умовами укладених між сторонами договорів є одноразовою платою, що нараховується в момент надання кредиту за саму послугу з його надання (підготовку, організацію та надання фінансової послуги позичальнику). Така комісія за своєю правовою природою є платою за окрему самостійну послугу - надання кредиту, споживчу цінність якої для позичальника становить власне отримання кредитних коштів, а не дублюванням обов`язків кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням заборгованості.

Правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, стосується нікчемності саме щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) за умови, що кредитодавець не зазначив і не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг, за які така комісія встановлена. Цей висновок не поширюється на одноразову комісію за надання (видачу) кредиту, яка є самостійною послугою кредитодавця та може правомірно включатися до загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Чинне законодавство не містить заборони на встановлення такої комісії, а сторони, реалізуючи принцип свободи договору (статті 3, 627 ЦК України), погодили її розмір та порядок сплати.

Розмір комісії за надання кредиту, порядок її нарахування (одноразово в момент надання кредиту) і строк сплати чітко визначені умовами договору про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 (комісія - 16 % від суми наданого кредиту, що становить 1 120 грн) та договору кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 (комісія - 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить 1 552,50 грн), а інформацію про цю комісію доведено до відома позичальника до укладення договорів, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, на відміну від комісії за обслуговування, умови договорів щодо комісії за надання кредиту є чинними, а сама комісія погоджена сторонами як плата за конкретну послугу.

Та обставина, що первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банківською установою, а перерахування кредитних коштів позичальнику здійснено через платіжну інфраструктуру небанківської установи (ТОВ «Європейська платіжна система»), додатково свідчить про те, що кредитодавцем фактично було надано позичальнику самостійну послугу з організації та надання кредиту, за яку договорами встановлено одноразову комісію за надання кредиту. Суд визнає правомірним стягнення саме одноразової комісії за надання кредиту за умови погодження її сторонами кредитних договорів та доведення відповідної інформації до споживача.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 в розмірі 1 120 грн та за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 в розмірі 1 552,50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 8 120 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 1 120 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 10 552,50 грн, з яких: 9 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 1 552,50 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту. У задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом за обома договорами слід відмовити з підстав, наведених вище.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження звільнення від сплати судового збору відповідачем надано суду Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27 квітня 2026 року № 55/26/1399/В (номер рішення 55/26/1399/Р), згідно з яким відповідачу встановлено другу групу інвалідності.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено частково, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 828,54 грн компенсується позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року № 25-08/25/ФП, витягом з акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16 березня 2026 року № 11ФП, платіжною інструкцією від 25 березня 2026 року № 579946020.1.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Представник відповідача заявив про зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000 грн. Вважав, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспіврозмірними та не пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову, обсягу виконаної роботи, категорією справи та клопотанням у позовній заяві про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував пропорційність розміру задоволених позовних вимог, характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 - 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором про надання коштів у кредит від 30 вересня 2025 року № 45579848 у розмірі 8 120 (вісім тисяч сто двадцять) гривень, заборгованість за договором кредитної лінії від 16 жовтня 2025 року № 6714667 у розмірі 10 552 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Судовий збір у розмірі 1 828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) гривень 54 копійок компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місцезнаходження: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33; ЄДРПОУ - 43311346).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_7 ).

Суддя М. М. Пилипчук