Рішення № 137682633, 22.06.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/775/26

Провадження № 2/379/687/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Івахи К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивачів через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд:

звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору;

визнати протиправними дії КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо відмови у відшкодуванні неустойки пені на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за надання неналежної якості послуг за період з 01.06.2022 року по 30.05.2024 року та неналежне виконання умов договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 в розмірі 12 561,94 гривень відповідно до пункту 16 договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 та пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;

сягнути з відповідача КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» неустойку пеню на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за надання неналежної якості послуг за період з 01.06.2022 року по 30.05.2024 року та неналежне виконання умов договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 в розмірі 12 561,94 гривень відповідно до пункту 16 договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 та пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;

зобов`язати відповідача КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» відшкодувати заподіяну моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 10 000,00 гривень;

зобов`язати відповідача КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» відшкодувати судові витрати в розмірі 146,00 грн;

звільнити позивача ОСОБА_2 від сплати судового збору;

визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліків низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з 01.06.2022 по 01.04.2024 ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати відповідача КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_2 в розмірі 10 000,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивачів в обґрунтування позовної заяви зазначає, що згідно з пунктом 16 договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0, виконавець несе відповідальність та зобов`язаний сплачувати споживачу неустойку (штраф, пеню) у разі ненадання послуг або надання послуг неналежної якості у порядку та у випадках, передбачених законодавством і цим договором. Реалізуючи це право, позивач застосовує положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює імперативний обов`язок виконавця сплатити споживачеві неустойку (пеню) у розмірі 3% від вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення. Оскільки умови договору не містять фіксованої загальної вартості послуг, позивачем, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 10 вказаного закону, за базу розрахунку неустойки прийнято суму щомісячного виставленого рахунку, що становить фактичну вартість замовлення за відповідний розрахунковий період. Такий підхід є юридично обґрунтованим у правовідносинах із безперервним наданням комунальних послуг. Правова підстава для нарахування санкцій за період з 01.06.2022 р. по 30.05.2024 р. є беззаперечною, оскільки факт ненадання послуг належної якості у цей період підтверджується преюдиційними обставинами. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, рішення Таращанського районного суду Київської області у справах № 379/458/24, №379/557/24 та №379/773/24, які набрали законної сили, звільняють позивача від повторного доказування протиправної бездіяльності КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ». Судами вже встановлено порушення режиму безперервного водопостачання, що згідно з п. 16 договору є прямою підставою для виплати неустойки. Попри те, що розрахункова сума пені за період прострочення тривалістю 8597 днів становить 137 522,01 грн, позивач, виявляючи процесуальну добросовісність та дотримуючись принципів, закріплених у статті 3 Цивільного кодексу України, вважає за доцільне самостійно обмежити граничний розмір пені сумою основного боргу 12 561,94 грн. Таке обмеження відповідає засадам справедливості, добросовісності та пропорційності, запобігаючи надмірному обтяженню відповідача, але забезпечуючи при цьому реальне виконання санкції за тривале порушення прав споживача. Позивачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника, виявила високий ступінь добросовісності та чітке дотримання принципів процесуальної економії, вживши всіх залежних від неї заходів для вирішення конфлікту без залучення судової влади. 20.03.2026 року на адресу Відповідача було спрямовано вичерпну заяву-претензію, у якій детально, із посиланням на конкретні докази, було обґрунтовано факт тривалого надання послуг з централізованого водопостачання неналежної якості за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка, спираючись на імперативні норми ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та договірні зобов`язання (п. 16 Договору № 224 000-0), запропонувала відповідачу в добровільному порядку виплатити неустойку (пеню) у розмірі 12 561,94 грн. за період з 01.06.2022 року по 30.05.2024 року. Дане звернення мало на меті не лише отримання справедливої компенсації за порушені права, а й надання відповідачу можливості продемонструвати відповідальне ставлення до своїх обов`язків як надавача комунальних послуг. Проте відповідач у своїй відповіді від 26.03.2026 року № 132-вих.-2026 обрав тактику формалізму та повного ігнорування законних інтересів споживача.

Обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди ґрунтується на тривалому характері протиправної бездіяльності КП «Таращаблагоустрій», що вже була предметом судового розгляду. Позивач ОСОБА_2 протягом значного часу змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого побуту через систематичну відсутність водопостачання та низький тиск у системі, що призвело до порушення звичного ритму життя, викликаючи стан постійного нервового напруження, відчуття безпорадності та приниження гідності як споживача. Враховуючи характер та обсяг фізичних і психологічних страждань, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позивач оцінює розмір компенсації моральної шкоди у 10 000,00 грн. Таку суму вважає співмірною з тривалістю порушення та зусиллями, необхідними для відновлення попереднього стану.

Крім того зазначає, що cвідома відмова відповідача від мирного врегулювання спору та ігнорування законних вимог позивачки ОСОБА_1 щодо сплати неустойки (пені) стали причиною глибоких і тривалих психологічних страждань позивачки. ОСОБА_1 змушена знову витрачати значний особистий час, інтелектуальні ресурси та життєву енергію на підготовку нових процесуальних документів, збір доказів. Необхідність вкотре доводити очевидні факти неналежного надання послуг, які вже неодноразово отримували належну правову оцінку в судових рішеннях, викликає у позивачки стан постійної втоми, нервового роздратування та розчарування у діяльності органів місцевого самоврядування. Ці обставини докорінно змінили повсякденний уклад життя позивачки, перетворивши його на нескінченний процес боротьби з комунальним монополістом. Систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань та відмова у виплаті належної компенсації призвели до грубого порушення душевного спокою позивачки. Протягом понад двох років її побут підпорядкований вирішенню штучно створених проблем із водопостачанням, що є зазіханням на право на гідні умови життя. Враховуючи тривалість правопорушення та зусилля, докладені для відновлення справедливості в умовах свідомої бездіяльності відповідача, розмір компенсації моральної шкоди у 10 000,00 грн є обґрунтованим, мінімально достатнім та справедливою сатисфакцією за вимушену зміну способу життя.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що позивачі в даній справі посилаються на невиконання комунальним підприємством «Таращаблагоустрій» договірних зобов`язань за договором від 30.07.2019 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Оскільки рішенням суду у справі № 379/458/24 вже було здійснено перерахунок вартості послуг (фактично вартість послуги за період порушення була зменшена або анульована), то нарахування 3% пені на «вартість послуги», якої фактично не було або за яку кошти повернуті, є юридично абсурдним. Відповідач не визнає вимоги про стягнення пені у розмірі 12 561,94 грн. Позивач помилково застосовує ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів». Правовідносини сторін регулюються Законом «Про житлово-комунальні послуги», який не встановлює такої відповідальності для виконавця. Крім того, пеня є штрафною санкцією, а в умовах воєнного стану її стягнення з комунального підприємства загрожує інтересам територіальної громади. В умовах воєнного стану, коли КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» працює в режимі критичного навантаження для забезпечення життєдіяльності громади, намагання позивача стягнути штрафні санкції у розмірі 3% за кожен день (що є кабальною умовою) свідчить про нехтування суспільними інтересами задля власного збагачення. Наявні в матеріалах справи акти-претензії, відповідно до ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є підставою виключно для перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги. Оскільки такий перерахунок уже був предметом розгляду в іншій судовій справі (№379/458/24), складені акти вичерпали свою правову дію. Жодна норма спеціального закону не пов`язує факт складання акта-претензії з виникненням у споживача права на нарахування пені за Законом "Про захист прав споживачів". Позивач безпідставно застосовує до спірних правовідносин ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки зазначена норма встановлює відповідальність за порушення строків (прострочення) виконання робіт/послуг. Натомість предметом спору є надання послуг неналежної якості, що регулюється ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, яка не містить положень про стягнення пені у розмірі 3% за кожен день.

Моральна шкода це індивідуальна категорія, і рішення суду у справі № 379/458/24, винесене на користь ОСОБА_1 , жодним чином не встановлює автоматичного права на аналогічне відшкодування іншим особам (зокрема ОСОБА_2 ) чи на стягнення неустойки (пені) за цим же періодом. Позивач намагається підмінити поняття "встановлення факту порушення" поняттям "автоматичного виникнення майнового права на нові виплати", що суперечить чинному законодавству. Відповідач підтверджує факт наявності рішення суду у справі №379/557/24, проте наголошує, що вказане рішення стосувалося виключно позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і базувалося на індивідуальних обставинах їхньої участі у правовідносинах. Преюдиція не звільняє нового позивача ( ОСОБА_2 ) від обов`язку довести факт завдання саме їй моральної шкоди. Посилання на те, що «суд погодився з висновками про надання послуг неналежної якості», є констатацією технічного стану мереж у певний період, але не є індульгенцією для автоматичного стягнення компенсацій на користь будь-якої особи, яка лише проживає за цією адресою. Відповідач звертає увагу суду на те, що у справі №379/773/24, рішення у якій набрало законної сили 04.04.2025 року, суд уже оцінив характер та обсяг моральних страждань ОСОБА_2 у зв`язку з аналогічними побутовими незручностями та визначив їх розмір у сумі 500 (п`ятсот) гривень. Позивач у даній справі, без жодних додаткових обґрунтувань чи надання нових доказів погіршення стану здоров`я чи душевних страждань, збільшує вимогу до 10 000 (десяти тисяч) гривень. Таке двадцятикратне завищення суми за ті самі обставини є неприпустимим, суперечить принципам розумності та справедливості, закріпленим у ст. 23 ЦК України, та вказує на намагання Позивача отримати неправомірну вигоду. КП «Таращаблагоустрій» наголошує, що моральна шкода має бути співмірною з реальними стражданнями, а не перетворюватися на інструмент отримання доходу від комунального підприємства. Враховуючи, що попереднє рішення суду в частині 500 грн було виконано, відповідач вважає вимогу про стягнення 10 000 грн відверто маніпулятивною та такою, що підлягає залишенню без задоволення». Відповідач акцентує увагу суду на тому, що ОСОБА_2 вже зверталася за захистом своїх прав до суду у справі № 379/773/24, де предметом розгляду було аналогічне порушення прав споживача (незабезпечення безперервності послуг). Рішенням Таращанського районного суду від 04.03.2025 року у справі № 379/773/24 суд уже надав правову оцінку обсягу моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 , та визначив її розмір у сумі 500 (п`ятсот) гривень. Вказане рішення набрало законної сили та виконано відповідачем.

Те, що у ще більш ранніх справах (№379/458/24 та №379/557/24) ОСОБА_2 була вказана в позовах, проте суди не встановили підстав для стягнення на її користь компенсації, свідчить про те, що або її право не було порушено в той період, або вона не довела факт завдання шкоди.

Повторне звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди за аналогічні періоди або обставини, за якими питання вже було врегульовано судовим рішенням (500 грн), є неприпустимим. Фактично, Позивач намагається шляхом подання нового позову "переглянути" розмір раніше присудженої компенсації без перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, що прямо суперечить процесуальному законодавству».

На підтвердження завданої моральної шкоди позивачами не надано жодного доказу, а викладені у позовній заяві твердження позивача про отримані душевні страждання, понесення витрат на придбання пральної машини і води та фізичних незручностей у зв`язку зі створенням запасу води та недосипанням ґрунтуються лише на їх власних міркуваннях щодо заподіяння їй такої шкоди. Тобто, позивачами не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Крім того зазначає, що наявні постанови по справі № 379/773/24 про закінчене виконавче провадження, де зазначено що відповідач виконав рішення суду та сплатив моральну шкоду позивачеві та іншим учасникам справи. В зв`язку з чим, просить залишити позовні вимоги без задоволення.

У відповіді на відзив представник позивачів зазначає, що заперечення відповідача про те, що преюдиційні факти не мають автоматичного впливу на цей спір, повністю суперечать положенням ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Рішеннями Таращанського районного суду Київської області у справах № 379/458/24, № 379/557/24 та № 379/773/24, які набрали законної сили, вже остаточно, беззаперечно та канонічно встановлено факт протиправної бездіяльності КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо незабезпечення безперервності та належного тиску послуги з централізованого постачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 . Окремо звертає увагу суду на те, що відповідач, заперечуючи проти позову в частині стягнення моральної шкоди, не надав абсолютно жодних належних, допустимих та достовірних доказів на спростування факту завдання позивачам душевних страждань. Замість цього КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» долучило до відзиву виключно матеріали, що стосуються виконання ним раніше ухвалених судових рішень.

Відповідач у відзиві безпідставно намагається спростувати право ОСОБА_2 на отримання компенсації за періоди, охоплені справами № 379/458/24 та № 379/557/24, посилаючись на те, що вона не брала участі в тих процесах. Проте, Київський апеляційний суд у постанові від 14 травня 2025 року у справі №379/557/24 (апеляційне провадження № 22-ц/824/3464/2025) чітко роз`яснив, що відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є будь-яка фізична особа, яка фактично використовує послуги для особистих потреб. Статус ОСОБА_2 як члена сім`ї та законного користувача підтверджується пунктом 2 Договору № 224 000-0 від 30.07.2019 р. та Витягом № 494 про реєстрацію місця проживання. Оскільки ОСОБА_2 проживала в тій самій квартирі в ідентичних антисанітарних умовах без води, вона зазнала аналогічних немайнових втрат. Обмеження її права на захист є прямою дискримінацією та порушенням засад рівності, гарантованих ст. 21 Конституції України та ст. 3 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються до житлово-комунальних послуг через пріоритет спеціального закону (lex specialis), є грубою правовою помилкою. Відносини у сфері ЖКП за своєю юридичною природою є споживчими contractual відносинами. Стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачає право споживача на стягнення неустойки (пені) в розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов`язання з надання послуги. Більше того, пункт 16 договору від 30.07.2019 р., укладеного між сторонами, містить пряме відсилання до обов`язку Виконавця сплачувати пеню у разі надання послуг неналежної якості у випадках, передбачених законодавством.

Твердження КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» про те, що стягнення пені (неустойки) у поточному судовому процесі є порушенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення (оскільки судом у справі № 379/458/24 вже було зобов`язано підприємство здійснити перерахунок вартості послуг), є юридично неспроможним, базується на хибному тлумаченні фундаментальних засад цивільного права та свідчить про свідоме змішування абсолютно різних за своєю правовою природою інститутів. Категорично заперечуючи проти тверджень відповідача щодо неможливості нарахування штрафних санкцій на початково визначену вартість послуг, позивачі наголошують на хибності та безпідставності такої правової позиції. У межах спірних правовідносин таким базовим періодом є щомісячно виставлені рахунки, які відображали первинний обсяг та вартість послуг, що мали бути надані належним чином.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зокрема на загальну ситуацію воєнного стану та пов`язане з цим нібито критичне навантаження, як на своєрідну «індульгенцію» від належного виконання своїх прямих договірних обов`язків, є юридично неспроможними, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не звільняє суб`єктів господарювання від обов`язку виконувати взяті на себе зобов`язання перед споживачами, а лише може бути підставою для звільнення від відповідальності у виключних випадках, за умови доведення прямого причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та конкретним порушенням, чого відповідачем зроблено не було. Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності медичних довідок, виписок з історії хвороби чи інших документальних підтверджень погіршення стану здоров`я Позивача 2 ( ОСОБА_2 ) як на підставу для відмови у відшкодуванні моральної шкоди, є право неспроможними, застарілими та такими, що повністю спростовуються усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Верховного Суду. У межах спірних правовідносин Позивачка ОСОБА_2 протягом 22 місяців (з 01.06.2022 по 01.04.2024 року) безперервно перебувала в умовах хронічного психологічного напруження та стресу. Через систематичну протиправну бездіяльність відповідача вона була змушена докорінно змінити свій життєвий устрій: ночами очікувати на появу належного тиску в мережі, щоб зробити елементарні запаси води для першочергових потреб, постійно порушувати свій нормальний режим відпочинку та сну, відчувати приниження людської гідності через неможливість забезпечити базові, елементарні санітарно-гігієнічні стандарти у XXI столітті. Зважаючи на монопольне становище КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» та тривалість його бездіяльності (майже два роки щоденного ігнорування законних прав споживача), заявлений позивачем 2 розмір компенсації у сумі 10 000,00 грн є не просто цілком справедливим та виваженим, а мінімально співмірним із глибиною, інтенсивністю та масштабністю завданих їй душевних страждань.

Позивачі звертають особливу увагу суду на те, що предмет доказування та часові межі правопорушення у справі № 379/773/24 та у поточному судовому процесі є кардинально різними. У цивільній справі № 379/773/24 судом розглядався локальний правопорушний період тривалістю всього два місяці (з 01.04.2024 по 30.05.2024 року). Натомість у межах цього позову ОСОБА_2 заявляє самостійні вимоги про стягнення компенсації за системне, безперервне та тривале порушення її прав, яке тривало аж двадцять два місяці (з 01.06.2022 по 01.04.2024 року).

Окремою підставою для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн є цинічна поведінка відповідача під час спроби досудового врегулювання спору. Необхідність повторно ініціювати виснажливий судовий процес проти злісного правопорушника-монополіста завдала ОСОБА_1 глибокої психологічної втоми та душевного болю, що повністю узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати КЦС ВС у справі № 360/723/16-ц щодо відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов`язань.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно. 10.06.2026 через підсистему «Електронний суд» подала заяву, згідно якої повідомляє суд, що не має процесуальної та фізичної можливості бути особисто присутньою у судовому засіданні 12.06.2026 у зв`язку з необхідністю здійснення щоденного особистого догляду та виховання її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у віці раннього дитинства. Проте, з метою уникнення затягування розгляду справи та повного забезпечення її процесуальних прав, захист інтересів у даному судовому засіданні та впродовж усього судового процесу за довіреністю здійснюватиме її представник Білецький В.М. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає її обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача не заперечує.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно. Через підсистему «Електронний суд» подала заяву, згідно якої повідомляє суд, що не має фізичної можливості бути особисто присутньою у судовому засіданні 12.06.2026 у зв`язку з гострим захворюванням та перебуванням на амбулаторному лікуванні. Проте, з метою уникнення затягування розгляду справи та повного забезпечення її процесуальних прав, захист інтересів у даному судовому засіданні та впродовж усього судового процесу за довіреністю здійснюватиме її представник Білецький В.М. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає її обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача не заперечує.

Представник позивачів Білецький В.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Нестеренко Д.Р. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

30 липня 2019 року КП «Таращаводоканал» в особі директора Майстренка М.І. і ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_3 , уклали договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення 224 000-0 (далі договір) (а.с.47-41-46, 52-69 т.1).

Згідно п. 1 договору, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленим тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Суб`єктами користування послугами є власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сім`ї в кількості 5 осіб (п.п. 1 п. 2 Договору).

Згідно витягу № 494 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого 26.03.2024 відділом реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради (а.с.70 т.1), за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 (дата реєстрації 19.04.2014), ОСОБА_2 (дата реєстрації 03.08.2010), ОСОБА_3 (дата реєстрації 14.06.2019), ОСОБА_4 (дата реєстрації 07.06.2019), ОСОБА_5 (дата реєстрації 03.08.2010).

Згідно рішення Таращанської міської ради № 6284-43-VIII від 27 червня 2023 року «Про реорганізацію комунального підприємства «Таращаводоканал», комунальне підприємство «Таращаводоканал» припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального підприємства «Таращаблагоустрій» (ЄДРПОУ 31824225, місце знаходження: вул. Шевченка, 78, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область) (а.с.38-41 т.2). Крім того, даним рішенням визначено, що комунальне підприємство «Таращаблагоустрій» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків комунального підприємства «Таращаводоканал», що реорганізовується шляхом приєднання до комунального підприємства «Таращаблагоустрій» (п.3).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 26.09.2024, яке набрало законної сили 21.01.2025, у справі єдиний унікальний номер 379/458/24, позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства "Таращаблагоустрій" про визнання протиправними бездіяльність, зобов?язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково (а.с.72-95 т.1). Указаним рішенням суду постановлено:

визнати протиправними бездіяльність комунального підприємства "Таращаблагоустрій", щодо неусунення недоліку низького тиску, який не відповідає вимогам законодавства в наданні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 ;

визнати протиправним бездіяльність комунального підприємства "Таращаблагоустрій", щодо неусунення недоліку щоденних перерв і незабезпеченні безперервності послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 ;

визнати протиправним бездіяльність комунального підприємства "Таращаблагоустрій", щодо нездійснення перевірки якісних показників послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії комунального підприємства "Таращаблагоустрій" щодо нарахування вартості неякісної послуги з централізованого водопостачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 , за період з 27.05.2023 по 01.04.2024;

зобов?язати комунальне підприємство "Таращаблагоустрій" здійснити перерахунок вартості неякісних послуг з централізованого водопостачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 , за період з 27.05.2023 по 01.04.2024;

стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди; стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 496,95 грн; стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій» на користь держави судовий збір у розмірі 3179,40 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.01.2025 рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 вересня 2024 року залишено без змін (а.с.96-110 т.1).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24.09.2024, яке набрало законної сили 19.01.2026, у справі єдиний унікальний номер 379/557/24, позові вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на предмет спору ОСОБА_1 , про порушення прав споживачів та стягнення моральної шкоди задоволено частково (а.с.111-132 т.1). Указаним рішенням постановлено:

визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо не усунення недоліків низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з 01.06.2022 по 01.04.2024 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн моральної шкоди;

визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» код ЄДРПОУ 31824225, щодо не усунення недоліків низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з 01.06.2022 по 01.04.2024 ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» на користь ОСОБА_7 5 000,00 грн моральної шкоди;

стягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» код ЄДРПОУ 31824225, на користь держави судовий збір в розмірі 1332,32 грн).

Постановою Київського апеляційного суду від 14.05.2025 рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року залишено без змін (а.с.133-146 т.1).

Крім того, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 04.03.2025, яке набрало законної сили 04.04.2025, у справі єдиний унікальний номер 379/773/24, позовні вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Таращаблагоустрій» про порушення прав споживачів задоволено частково. Указаним рішенням постановлено:

визнати протиправними бездіяльність комунального підприємства "Таращаблагоустрій", щодо неусунення недоліку низького тиску, який не відповідає вимогам законодавства в наданні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 в період з 01.04.2024 по 30.05.2024;

визнати протиправним бездіяльність комунального підприємства "Таращаблагоустрій", щодо не усунення недоліку щоденних перерв і незабезпеченні безперервності послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 в період з 01.04.2024 по 30.05.2024;

визнати протиправним бездіяльність комунального підприємства "Таращаблагоустрій", щодо нездійснення перевірки якісних показників послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 в період з 01.04.2024 по 30.05.2024;

визнати протиправними дії комунального підприємства "Таращаблагоустрій" щодо нарахування вартості неякісної послуги з централізованого водопостачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 , за період з 01.04.2024 по 30.05.2024;

зобов`язати комунальне підприємство "Таращаблагоустрій" здійснити перерахунок вартості неякісних послуг з централізованого водопостачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 , за період з в період з 01.04.2024 по 30.05.2024 та зменшити нарахування на суму 250,52 грн;

стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_1 500,00 грн моральної шкоди; стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_3 500,00 грн. моральної шкоди; стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_2 500,00 грн. моральної шкоди; стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 500,00 грн. моральної шкоди;

стягнути з комунального підприємства «Таращаблагоустрій», на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 49,99 грн; стягнути з Комунального підприємства «Таращаблагоустрій» на користь держави судовий збір у розмірі 6116,56 грн.

20.03.2026 представником позивачів на електронну адресу відповідача, а 21.03.2026 за допомогою засобів поштового зв`язку, направлено заяву-претензію в порядку досудового врегулювання спору. Вказаною завою, представник позивачів посилаючись на п. 16 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 та п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просить в порядку досудового врегулювання:

1) відшкодувати неустойку пеню на користь ОСОБА_1 за надання послуг неналежної якості за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 та неналежне виконання умов договору в розмірі 12 561,94 грн із зазначенням реквізитів банківського рахунку;

2) відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_2 в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування заяви-претензії вказано, що ОСОБА_1 застосовує положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює імперативний обов`язок виконавця сплатити споживачеві неустойку (пеню) у розмірі 3% від вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення. Оскільки умови договору не містять фіксованої загальної вартості послуг, споживачем відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 10 вказаного Закону, за базу розрахунку неустойки прийнято суму щомісячного виставленого рахунку, що становить фактичну вартість замовлення за відповідний розрахунковий період. Правова підстава для нарахування санкцій за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 є беззаперечною, оскільки факт ненадання послуг належної якості у цей період підтверджується преюдиційними обставинами. Попри те, що розрахункова сума пені за період прострочення тривалістю 8597 днів становить 137 522,01 грн ОСОБА_1 , виявляючи процесуальну добросовісність та дотримуючись принципів, закріплених у ст. 3 ЦК України, вважає доцільним самостійно обмежити граничний розмір пені сумою основного боргу 12 561,94 грн (а.с.57-77 т.2).

Проте, відповідач листом від 26.03.2026 № 132-вих.-2026 відмовив у задоволенні заяви-претензії, посилаючись на те, що судові рішення та ухвали на які представник позивачів посилається, виконані у повному обсязі, що свідчить про належне виконання КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» покладених на нього зобов`язань та виключає наявність будь-яких неврегульованих питань у межах зазначених правовідносин. Крім того, у вказаному листі відповідача зазначає, що зазначена у зверненні ОСОБА_2 не була стороною або третьою особою у відповідних судових провадженнях, у зв`язку з чим, посилання на преюдиційність є безпідставним та не може бути застосоване до неї. Факт проживання за однією адресою з іншими особами не створює автоматичного права на відшкодування моральної шкоди. Така шкода має індивідуальний характер і підлягає доведенню кожною особою (а.с.78-79 т.2).

Відповідно до розрахунку представника позивачів, загальна заборгованість за пенею період з 01.06.2022 по 30.05.2024 становить 137 522,01 грн. Проте, позивачка самостійно обмежила граничний розмір пені сумою у розмірі 12 561,94 грн (а.с.174-176 т.1).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

В силу ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» державна політика у сфері питної води, питного водопостачання будується на принципах, в тому числі: гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб; невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання; відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання.

Стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (підпункт 5 пункт а частина 1) визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Відповідно до п. 2.1. Статуту комунального підприємства «Таращаблагоустрій», затвердженого рішенням Таращанської міської ради № 6284-43-УІІІ від 27 червня 2023 року, основною метою діяльності підприємства, є, зокрема: забезпечення підприємств, установ, організацій та населення Тарашанської міської територіальної громади, а також інших абонентів питною водою та прийманням і очищенням стічних вод.

Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.4 ст.23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 26 Віденської конвенції «Про право міжнародних договорів» 1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що «кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись» (pacta sunt servanda).

Також положеннями статті 27 Конвенції про право міжнародних договорів закріплено, що учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору.

Принцип pacta sunt servanda міститься в статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова ОП КЦС ВС від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №537/4905/15-ц (провадження № 61-11408св18) суд підкреслив універсальний характер вимог статті 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яке зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у таких правовідносинах. Верховний Суд наголосив, що зазначене правило однаково застосовується як до договірних, так і до недоговірних зобов`язань, оскільки воно визначає загальний стандарт поведінки боржника. Недотримання цих умов, зокрема відступі від змісту або способу виконання зобов`язання, є порушенням, яке тягне юридичні наслідки, передбачені законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У спірних правовідносинах відповідач КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» є виконавцем, а позивачі споживачами послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» і мають увесь обсяг прав, передбачених законодавством, зокрема на належну якість продукції та обслуговування, звернення до уповноважених органів за захистом порушених прав.

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

З огляду на преюдиційність фактів, встановлених у рішеннях Таращанського районного суду Київської області, які набрали законної сили у справах єдиний унікальний номер 379/458/24, 379/557/24 та 379/773/24, бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо незабезпечення безперервності послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 є доведеною і не потребує повторного доказування.

Щодо стягнення пені

Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

В силу підпункту 16 пункту 13 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 30 липня 2019 року, виконавець зобов`язаний сплачувати споживачу неустойку (штраф, пеню) у разі ненадання послуг або надання послуг неналежної якості у порядку та у випадках, передбачених законодавством і цим договором (а.с.47-53 т.1).

Як убачається з розрахунку заборгованості за пенею, при здійсненні розрахунку пені позивачка керувалася положеннями ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Зважаючи на те, що умови укладеного між сторонами договору не містять чітко визначеної загальної вартості робіт (послуг), позивачкою за базу для розрахунку пені було прийнято суму виставленого рахунку за місяць, що становить загальну вартість замовлення за відповідний розрахунковий період.

Визначаючи розмір суми до стягнення пені в межах заявлених вимог суд виходить з наступних розрахунків.

Відповідно до розрахункового листа абонента по особовому рахунку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» нараховано до сплати

за 06.2022 571,04 грн, 07.2022 499,66 грн, 08.2022 571,04 грн, 09.2022 571,04 грн, 10.2022 571,04 грн, 11.2022 571,04 грн, 12.2022 571,04 грн,

01.2023 285,52 грн, 02.2023 499,66 грн, 03.2023 571,04 грн, 04.2023 571,04 грн, 05.2023 285,52 грн, 06.2023 428,28 грн, 07.2023 642,42 грн, 08.2023 571,04 грн, 09.2023 571,04 грн, 10.2023 571,04 грн, 11.2023 713,80 грн, 12.2023 642,42 грн,

01.2024 499,66 грн, 02.2024 428,28 грн, 03.2024 356,9 0 грн, 04.2024 571,04 грн, 05.2024 285,52 грн (а.с.171-172 т.1).

Відповідно до рахунку на оплату комунальних послуг за квітень 2024 нараховано до сплати 284,58 грн, за травень 2024 року 55,96 грн (а.с.173 т.1).

Розрахунок здійснюється за формулою: Пеня = С х РП х Д : 100, де С сума заборгованості за період, РП розмір пені, зазначений в договорі, Д кількість днів прострочення.

За період з 01.07.2022 по 30.05.2024 сума пені становить 11 991,84 грн (571,04 х 3 х 700 : 100);

за період з 01.08.2022 по 30.05.2024 сума пені становить 10 028,18 грн (499,66 х 3 х 669 : 100);

за період з 01.09.2022 по 30.05.2024 сума пені становить 10 929,71 грн (571,04 х 3 х 638 : 100);

за період з 01.10.2022 по 30.05.2024 сума пені становить 10 415,77 грн (571,04 х 3 х 608 : 100);

за період з 01.11.2022 по 30.05.2024 сума пені становить 9 884,70 грн (571,04 х 3 х 577 : 100);

за період з 01.12.2022 по 30.05.2024 сума пені становить 9 370,77 грн (571,04 х 3 х 547 : 100);

за період з 01.01.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 8 839,70 грн (571,04 х 3 х 516 : 100);

за період з 01.02.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 4 154,32 грн (285,52 х 3 х 485 : 100);

за період з 01.03.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 6 850,34 грн (499,66 х 3 х 457 : 100);

за період з 01.04.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 7 297,89 грн (571,04 х 3 х 426 : 100);

за період з 01.05.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 6 783,96 грн (571,04 х 3 х 396 : 100);

за період з 01.06.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 3 126,44 грн (285,52 х 3 х 365 : 100);

за період з 01.07.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 4 304,21 грн (428,28 х 3 х 335 : 100);

за період з 01.08.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 5 858,87 грн (642,42 х 3 х 304 : 100);

за період з 01.09.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 4 676,82 грн (571,04 х 3 х 273 : 100);

за період з 01.10.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 4 162,88 грн (571,04 х 3 х 243 : 100);

за період з 01.11.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 3 631,81 грн (571,04 х 3 х 212 : 100);

за період з 01.12.2023 по 30.05.2024 сума пені становить 3 897,35 грн (713,80 х 3 х 182 : 100);

за період з 01.01.2024 по 30.05.2024 сума пені становить 2 910,16 грн (642,42 х 3 х 151 : 100);

за період з 01.02.2024 по 30.05.2024 сума пені становить 1 798,78 грн (499,66 х 3 х 120 : 100);

за період з 01.03.2024 по 30.05.2024 сума пені становить 1 169,20 грн (428,28 х 3 х 91 : 100);

за період з 01.04.2024 по 30.05.2024 сума пені становить 642,42 грн (356,90 х 3 х 60 : 100);

за період з 01.05.2024 по 30.05.2024 сума пені становить 256,12 грн (284,58 х 3 х 30 : 100);

а всього 132 982,24 грн.

Разом з тим, позивач, виявляючи процесуальну добросовісність та дотримуючись принципів, закріплених у статті 3 ЦК України, самостійно обмежив граничний розмір пені сумою основного боргу 12 561,94 грн. Таке обмеження відповідає засадам справедливості, добросовісності та пропорційності, запобігаючи надмірному обтяженню відповідача, але забезпечуючи при цьому реальне виконання санкції за тривале порушення прав споживача.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки (пені) має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Як уже зазначалося судом, 20.03.2026 представником позивачів на електронну адресу відповідача, а 21.03.2026 за допомогою засобів поштового зв`язку, направлено заяву-претензію в порядку досудового врегулювання спору (а.с.57-77 т.2). Проте, відповідач листом від 26.03.2026 № 132-вих.-2026 відмовив у задоволенні заяви-претензії, посилаючись на те, що судові рішення та ухвали на які представник позивачів посилається, виконані у повному обсязі, що свідчить про належне виконання КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» покладених на нього зобов`язань та виключає наявність будь-яких неврегульованих питань у межах зазначених правовідносин (а.с.78-79 т.2).

Посилання представника відповідача щодо виконання судових рішень та виключення у зв`язку з цим покладених на комунальне підприємство зобов`язань виключає наявність будь-яких неврегульованих питань, не заслуговують на увагу суду, оскільки неустойка (пеня) в розумінні ст. 611 ЦК України є правовим наслідком, який покладається на порушника як додатковий майновий тягар за сам факт належно недотриманого договору та спрямована на стимулювання боржника до належного виконання своїх зобов`язань у майбутньому.

З огляду на наведене, суд висновує про достатність фактичних і правових підстав для задоволення позовної вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання протиправними дії КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо відмови у відшкодуванні неустойки (пені) на користь ОСОБА_1 за надання неналежної якості послуг за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 та неналежне виконання умов договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 в розмірі 12 561,94 грн відповідно до підпункту 16 пункту 13 договору та частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення пені в розмірі 12 561,94 грн.

Щодо визнання протиправною бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліків низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з 01.06.2022 по 01.04.2024 позивачці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2

Позивачка є споживачем послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до пункту 22 статті 1 зазначеного Закону, споживачем є будь-яка фізична особа, яка придбаває, замовляє або використовує продукцію (послуги) для особистих потреб. До аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний суд у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 379/557/24 (апеляційне провадження № 22-ц/824/3464/2025).

Статус позивачів як суб`єктів користування послугами додатково підтверджується умовами самого договору (п.п.1 п.2), згідно з якими користувачами послуг є власник (наймач) житлового приміщення та члени його сім`ї. Факт спільного проживання та реєстрації членів родини за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується витягом № 494 від 26.03.2024 року, виданим відділом реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконавчого комітету Таращанської міської ради (а.с.70 т.1).

Так, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 26.09.2024 у справі ЄУН 379/458/24, яке набрало законної сили 21.01.2025, в тому числі, визнано протиправними бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліку низького тиску, щоденних перерв і незабезпеченні безперервності послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення по АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди (а.с.72-110 т.1).

Також, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24.09.2024 у справі ЄУН 379/557/24, яке набрало законної сили 19.01.2025, в тому числі, визнано протиправною бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліку низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення по АДРЕСА_1 споживачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.06.2022 по 01.04.2024. Стягнуто на їх користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн кожному (а.с.111-146 т.1).

В подальшому, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 04.03.2025 у справі ЄУН 379/773/24, яке набрало законної сили 04.04.2025, в тому числі, визнано протиправними бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліку низького тиску, щоденних перерв і незабезпеченні безперервності послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення по АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 в період з 01.04.2024 по 30.05.2024. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 500,00 грн моральної шкоди кожному (а.с.147-162 т.1).

З огляду на преюдиційність фактів, встановлених у вказаних рішеннях суду, бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо незабезпечення безперервності послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 є доведеною і не потребує повторного доказування.

Також суд враховує, що КП «Таращаводоканал» (після реорганізації КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ») у листі № 346 від 08.08.2022 вказав на неможливість пропускної спроможності труб безперебійно забезпечити постачання води, оскільки у літній період по АДРЕСА_4 збільшилося використання води (для поливів своїх насаджень приватними будинками) (а.с.88 т.2), тобто фактично визнав відповідні протиправні дії з 01 червня 2022 року.

Враховуючи викладене та те, що позивачка ОСОБА_2 проживала в тій самій квартирі, суд висновує про достатність фактичних і правових підстав для задоволення позовної вимоги позивачки ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліків низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з 01.06.2022 по 01.04.2024 ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо відшкодування моральної шкоди

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Моральна шкода як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

Заподіяна споживачеві моральна (немайнова) шкода, що є порушенням його законних прав, відшкодовується підприємством питного водопостачання у порядку, встановленому законом (ст. 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).

Отже, ухилення КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» від виконання обов`язків, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» щодо забезпечення своєчасності надання, безперервності та відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, та сплати неустойки (пені) за надання послуг неналежної якості за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 та неналежне виконання умов договору у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4, 22 Закону «Про захист прав споживачів» має наслідком відшкодування моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 , суд враховує, що у зв`язку з незадоволенням відповідачем заяви-претензії позивачки в порядку досудового врегулювання спору, вона з метою захисту своїх прав змушена була повторно ініціювати судовий розгляд для стягнення нарахованої пені у розмірі 12 561,94 грн. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд висновує, що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 500,00 грн буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачкою ОСОБА_1 моральних страждань.

В зв`язку з чим, позовна вимога в частині відшкодування моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачці ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

У параграфі 37 рішення ЄСПЛ у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (заява № 42255/04) Суд чітко зазначив, що за наявності об`єктивно встановленого факту тривалого правопорушення та грубого порушення прав особи, психологічні страждання, почуття безпорадності, тривоги та приниження є абсолютно очевидними (res ipsa loquitur «річ говорить сама за себе»). У таких випадках факт завдання моральної шкоди є очевидним і не потребує додаткових суворих матеріальних чи медичних доказів, оскільки сама ситуація тривалого порушення законних прав людини апріорі заподіює їй моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що у зв`язку з протиправними діями відповідача позивачка, проживаючи на третьому поверсі багатоквартирного будинку, протягом тривалого часу (з 01.06.2022 по 01.04.2024) не могла отримати якісну послугу з централізованого водопостачання холодної води необхідну для власних потреб, постійно вносила корективи в спосіб життя для підтримання побуту, витрачала час на створення запасу води, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, та висновує що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачкою моральних страждань.

В зв`язку з чим, позовна вимога в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що у справі ЄУН 379/773/24, рішення у якій набрало законної сили 04.04.2025, суд уже оцінив характер та обсяг моральних страждань ОСОБА_2 у зв`язку з аналогічними побутовими незручностями. У вказаній судовій справі судом розглядався локальний правопорушний період тривалістю з 01.04.2024 по 30.05.2024. Проте, у межах цього позову, ОСОБА_2 заявляє самостійні вимоги про стягнення компенсації за системне та тривале порушення її прав, яке тривало з 01.06.2022 по 01.04.2024.

Розподіл судових витрат

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 761/24672/15-ц від 19.06.2018 року.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено п`ять позовних вимог, у тому числі вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Згідно п. 1.2.2 . ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1331,20 грн (3328,00 грн х 0,4).

Згідно п. 1.2.2 . ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави і складаються із судового збору, розмір якого відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складає:

1) за позовні вимоги про визнання протиправними дії, бездіяльність 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,4 х 2 вимоги);

2) за позовні вимоги майнового характеру:

про стягнення пені 1331,20 грн (3 328,00 грн х 0,4);

про стягнення моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_1 враховуючи те, що суд виснував про часткове задоволення позовної вимоги на загальну суму 500,00 грн, що становить 5,00% від заявленої вимоги, сума судового збору становить 66,56 грн (3 328,00 грн х 0,4 х 5%);

про стягнення моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_2 враховуючи те, що суд виснував про часткове задоволення позовної вимоги на загальну суму 5 000,00 грн, що становить 50,00% від заявленої вимоги, сума судового збору становить 665,60 грн (3 328,00 грн х 0,4 х 50%); а всього 4 725,76 грн.

Керуючись статтями 1, 4, 5, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статтями 23, 526, 610, 611, 629 ЦК України, статтями 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 128, 133, 141, 223, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо відмови у відшкодуванні неустойки (пені) на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за надання неналежної якості послуг за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 та неналежне виконання умов договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 в розмірі 12 561,94 гривень відповідно до пункту 16 договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 та пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Сягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» неустойку (пеню) на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за надання неналежної якості послуг за період з 01.06.2022 по 30.05.2024 та неналежне виконання умов договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 в розмірі 12 561,94 гривень (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня дев`яносто чотири копійки) відповідно до пункту 16 договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 30 липня 2019 року № 224 000-0 та пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Стягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» на користь ОСОБА_1 500,00 грн (п`ятсот гривень нуль копійок) моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» щодо неусунення недоліків низького тиску та перерв у постачанні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з 01.06.2022 по 01.04.2024 ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок) моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» на користь держави судовий збір в розмірі 4 725,76 грн (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять гривень сімдесят шість копійок).

Повне найменування сторін:

позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: комунальне підприємство «Таращаблагоустрій» код ЄДРПОУ 31824225, місцезнаходження: вул. Мудрого Ярослава, 35, м. Тараща Білоцерківський район Київська область.

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін