Рішення № 137682588, 25.06.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1421/26

Провадження № 2/373/1388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №373/1421/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача Семенова Є.Р. звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1504-7430 від 30.01.2025 у розмірі 50 608 грн 80 коп. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 30.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений електронний договір про надання кредиту №1504-7430.

Зазначений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір у відповідності до норм частини 1 статті 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачений ЗУ «Про електронну комерцію».

Позичальнику був наданий одноразовий ідентифікатор A0095, для підписання Кредитного договору №1504-7430 від 30.01.2025, а також підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Кредитні кошти в розмірі 10800 грн 00 коп., були перераховані відповідачу.

Відповідач порушив умови кредитного договору, не повернув кредит, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Позивач просить задовольнити позов та стягнути заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18.03.2026 становить 50 608.80 гривень., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 10800 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами 32 248 грн 80 коп., заборгованість по комісії 2 160 грн 00 коп., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 5400,00 гривень.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 14.05.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, R06717333463700, ухвала про відкриття провадження з доданим пакетом документів, направлена відповідачу повернулась на адресу суду з відміткою Адресат відсутній.

15.06.2026 ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Судове засідання призначене на 08:30 год 25.06.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просить справу розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження кредитних правовідносин, зазначених в позовній заяві представник позивача надав суду копію електронного договору про відкриття кредитної лінії №1504-7430 продукту «НА ВСЕ» укладеного 30.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 на суму 10800 грн 00 коп., строк кредитування 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 25.11.2025 року.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0,946 процентів.

Комісія за видачу кредиту становить 20.00 % від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Умови надання кредиту, його сума, дати видачі та погашення, розмір процентної ставки також вказані у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1504-7430 від 30.01.2025.

Договір про відкриття кредитної лінії підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора A0095.

Надані представником позивача правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», які також містять таблиці обчислення вартості кредиту за всіма видами платежів, включаючи проценти, підписані електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора A0095.

Копія електронного паспорта споживчого кредиту містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію. Електронний паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором A0095.

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка завірена печаткою банку та містить підпис уповноваженої особи банку, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перерахували кошти від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (платник) через систему платежів LigPay, ID операції 2590155554; призначення платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором №1504-7430 від 30.01.2025 у розмірі 10800 грн 00 коп., о 00:10 30.01.2025, перераховано на платіжний інструмент 535557*60.

Згідно довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1504-7430 від 30.01.2025 слідує, що позивачем був проведений платіж:

Дата платежу 2025-01-30, Тип операції Видача кредиту, Платіжна система LiqPay, Платіж № 2590155554, card_mask НОМЕР_1 , сума платежу 10800.00.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором 1504-7430від 30.01.2025 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним Договором №1504-7430 від 30.01.2025, станом на 18.03.2026 складає 50608.80 грн, з яких основний борг 10800.00 грн., залишок відсотків 32248.80 грн., залишок комісії 2160.00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК 5400.00 грн.

Норми права, які підлягають до застосування.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 628, 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, у розумінні статті 205, 207 ЦК України будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За правилами частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Судом встановлено, що 30.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1504-7430 продукту «НА ВСЕ» на суму 10800. 00 грн.

Позичальник за допомогою інструменту ідентифікації пройшов автентифікацію, ідентифікацію та верифікацію як фізична особа відповідно до законодавства.

Встановлено, що Договір про відкриття кредитної лінії №1504-7430, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора А0095, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Додатки до Договору №1504-7430 від 30.01.2025: паспорт споживчого кредиту, правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ» та Додаткові угоди до договору підписані позичальником електронними підписами із застосуванням ідентифікатора А0095.

Суду надано підтвердження проходження позичальником (відповідачем) ідентифікації, верифікації, підтвердження направлення йому одноразового цифрового ідентифікатора, яким підписано Договір та додатки до нього.

У такий спосіб, судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії та додаткові угоди до нього були укладені та підписані в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статті 6, 627 ЦК України та статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі 10800,00 грн., на умовах, встановлених договором Договору про відкриття кредитної лінії №1504-7430 від 30.01.2025 у сумі 10800.00 гривень, підтверджено квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка завірені печаткою банку та містять підпис уповноваженої особи банку, в якій вказано ID платіжної операції 2590155554; призначення платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором №1504-7430 від 30.01.2025 у розмірі 10800 грн 00 коп., о 00:10 30.01.2025, перераховано на платіжний інструмент 535557*60.

У такий спосіб, позивачем доведено належними, допустимими та достатніми доказами виникнення між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених у договорі про відкриття кредитної лінії №1504-7430 від 30.01.2025.

Відповідач не здійснював сплат у погашення заборгованості за тілом кредиту, а відтак заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 10800.00 грн, суд вважає підтвердженою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Вдповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Проценти за «користування кредитом» які нараховуються спливу строку кредитування, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

У цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Відсотки в сумі 32 248.80 грн, нараховані в межах обумовлених Договором №1504-7430 від. 30.01.2025 за період з 30.01.2025 (дата укладення Договору) по 18.03.2026 (дата завершення кредитування вказана в Договорі), в розмірі передбаченому Пунктом 4.10. Договору за Денна процентна ставка 0,946 процентів за кожен день користування Кредитом.

В той же час, датою завершення кредитування вказана в Договорі вказана - 25.11.2025 року

Таким чином, суму заборгованості за відсотками за користування кредитом, які стягується в порядку ст. 1048 ЦК України суд вважає 30 650.61 грн (від суми кредиту 10800.00 грн. за 300 днів користування кредитом (з 30.01.2025 по 25.11.2025) за процентною ставкою 0,946 процентів за кожен день користування Кредитом), яку суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 2 160 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Договір про відкриття кредитної лінії №1504-7430 від 30.01.2025, є споживчим Договором (для задоволення особистих потреб Позичальника).

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії в розмірі 2 160.00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 5400.00 гривень, суд зазначає наступне.

Конструкція ст. 625 ЦК України визначає два самостійні елементи компенсації за прострочення грошового зобов`язання: 3% річних від простроченої суми та індексація боргу відповідно до встановленого індексу інфляції.

Оцінюючи аргументи викладені в позові, щодо можливості стягнення заборгованості з відповідача із застосуванням ст. 625 ЦК України, суд роз`яснює, що застосування ст. 625 ЦК під час воєнного стану можлива із диференціацією залежно від виду договору.

Законодавець запровадив захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію, який введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит(позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Темпоральні межі мораторію: дія мораторію розпочинається з 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану) та триває протягом періоду дії воєнного стану плюс 30 днів після його припинення або скасування.

Тобто, саме за не виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України на період дії воєнного стану.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом даної справи.

Отже, хоча умовами п. 8.1 - 8.5 Договору про відкриття кредитної лінії сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК, проте пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 5400 грн 00 коп. не підлягають до задоволення.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а вимоги позивача з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами, позов підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача з відповідача заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1504-7430 від 30.01.2025 у розмірі 41450 гривень 61 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10800.00 грн, та процентів за користування кредитом в сумі 30 650 грн 61 коп.

Вирішення судових витрат.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 81,90%, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2180 грн 61 коп.

На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551, 611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1504-7430 від 30.01.2025 в розмірі 41450 (сорок одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень 61 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10800 гривень 00 копійок та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 30 650 гривень 61 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати, які складаються із витрат із сплати судового збору в розмірі 2180 грн 61 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 38548598.

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. О. Опанасюк