Рішення № 137682561, 15.06.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Справа № 370/997/26

Провадження № 2/370/568/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Макарівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позову позивач вказала, що вона є рідною донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері спадщину, яка складалася з двох земельних ділянок, вона прийняла та оформила на своє ім`я.

При цьому до складу спадщини увійшов гараж загальною площею 29,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який мати позивачки прийняла у спадщину після смерті свого чоловіка, проте за життя не оформила на своє ім`я.

При зверненні до нотаріуса позивач отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо гаража, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

Тому позивач просила: визнати за нею, ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на гараж загальною площею 29,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2026 р. позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2026 р., встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Також вказаною ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М. належним чином завірену копію спадкової справи № 34/2024 заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані докази надійшли до суду 16.04.2026 р. та приєднані до матеріалів справи.

24.04.2026 р. від відповідача надійшов відзив, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що додана до позовної заяви копія рішення виконкому Макарівської селищної ради депутатів трудящих від 28.07.1975 р. про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво гаража говорить лише про наміри будівництва і не засвідчує факт останнього. Крім того, для будівель зведених до 05.08.1992 р. документом, що замінює акт введення в експлуатацію є саме технічних паспорт, в якому зафіксовано дату побудови. Зі змісту відповіді нотаріуса на повторне звернення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж відомо, що замовником технічного паспорта на спірне спадкове майно була мати позивачки - ОСОБА_2 . Проте, в матеріалах справи наявний лише технічний паспорт на гараж, замовником якого є сама позивачка. Відповідач вважає, що позивач не може підтвердити зведення гаража у 1976 році покійним батьком, що свідчить про спробу легалізувати збудовану без дозвільних документів споруду. Крім того, Генеральним планом території селища Макарів не підтверджується гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Такої нумерації взагалі не існує.

01.05.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, яка прийнята судом.

У відповіді на відзив позивач заперечуючи викладені відповідачем у відзиві обставини посилалася на те, що замовником первинної технічної інвентаризації була саме мати позивачки ОСОБА_2 . Те, що позивачка також замовила технічний паспорт для цілей спадкування жодним чином не спростовує фату будівництва гаража батьком у 1976 році. Сам факт наявності рішення виконкому Макарівської селищної ради від 28.07.1975 р. про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво гаража є прямим документальним підтвердженням того, що будівництво здійснювалось законно та з відома уповноваженого органу. Технічний паспорт з зазначенням дати будівництва 1976 рік є належним доказом факту створення об`єкта саме в той час. Щодо адреси об`єкта та Генерального плану позивач вказала, що Генеральний план є містобудівним документом, а не реєстром майна. Відсутність об`єкта у генеральному плані не заперечує його фактичного існування, не є доказом самовільного будівництва та не позбавляє особу права власності. Питання точної адресації (нумерації) об`єкта є окремим адміністративним питанням та не впливає на факт існування об`єкта та наявність права власності на нього. Фактичне розташування гаража на земельній ділянці, якою користувалася сім`я спадкодавця, підтверджується технічним паспортом та іншими доказами. При цьому, відповідач не надав жодних доказів відсутності цього об`єкта. Позивач вважає, що позивач не надав жодного доказу, який спростував би факт законного будівництва гаража батьком позивачки у 1976 році. Тому позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13.05.2026 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.06.2026 р.

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, вказавши про підтримання позовних вимог, які просила задовольнити.

Відповідач згідно поданого клопотання просив справу розглянути у відсутність представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 (а.с. 9, 10).

Батько позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 12).

Рішенням виконкому Макарівської селищної ради депутатів трудящих від 28.07.1975 р. ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво гаража в АДРЕСА_2 (а.с. 13).

За отриманням інформації щодо правовстановлюючих документів на спадковий гараж позивач зверталася до Макарівського архівного сектору архівного відділу Бучанської РДА Київської області, КП КОР «Київське обласне БТІ», Макарівської селищної ради за змістом відповідей яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться багатоквартирний житловий будинок. Нумерацію багатоквартирного житлового будинку змінено у 1988 році на підставі рішення виконавчого комітету від 19.01.1988 №2. Прибудинкова територія даного будинку є територією комунальної власності. За наявними в селищній раді даними, на прибудинковій території відсутні земельні ділянки як окремі об`єкти нерухомого майна. Зважаючи на те, що до заяви не додано документів, які підтверджують право власності або факт будівництва гаража, селищна рада не має правових підстав підтвердити або спростувати інформацію про наявність таких об`єктів як законних споруд (а.с. 16-25).

Після смерті ОСОБА_2 позивач спадщину прийняла та отримала відповідні свідоцтва (а.с. 10, 102).

При цьому до складу спадщини увійшов гараж загальною площею 29,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який мати позивачки прийняла у спадщину після смерті свого чоловіка, проте за життя не оформила на своє ім`я.

При зверненні до нотаріуса щодо спадкового гаража позивач отримала лист-роз`яснення, зі змісту якого слідує, що нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього (а.с. 26).

Хоча вказаний лист нотаріуса не є постановою про вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, однак за своїм змістом він засвідчує факт відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за спірне майно.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27.02.2019 р. по справі №369/8878/16-ц, при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави, зазначені нотаріусами. При цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса - лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.

А тому суд приймає наявний в матеріалах справи лист нотаріуса та вважає його достатнім доказом наявності у позивача перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину, що в свою чергу дає їй право звернутись до суду з даним позовом.

З технічного паспорту на гараж, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 слідує, що рік його побудови вказано 1976, гараж має загальну площу 29.9 кв.м (а.с. 28-32).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 та 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як встановлено судом, спадковий гараж збудовано у 1976 році.

Питання набуття громадянами права власності та реєстрації об`єктів нерухомого майна станом на дату будівництва гаража регулювалися, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 р., яка втратила чинність 13.12.1995 р., а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 р. №45/5, яка втратила чинність 07.07.1994 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові КЦС ВС від 10.10.2018 р. у справі № 557/1209/16-ц містяться наступні висновки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Відсутність право встановлювальних документів на спірний гараж не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішення виконкому Макарівської селищної ради депутатів трудящих від 28.07.1975 р. про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво гаража та технічний паспорт підтверджує факт його зведення та належності первісно батьку позивачки.

Станом на рік будівництва спадкового гаража (1976 р.) законодавством не передбачалося процедури введення в експлуатацію індивідуальних господарських споруд (гаражів). Дана процедура запроваджена постановою КМУ від 05.08.1992 р. № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки з наданих позивачем доказів судом встановлено, що до складу спадкового майна її матері увійшов гараж, побудований батьком позивача, та який прийняла у спадщину її мати. Позивач є єдиним спадкоємцем майна її матері, спадщину прийняла та на її частину отримала відповідні свідоцтва, проте щодо спадкового гаража нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Доводи відповідача викладені у відзиві суд вважає такими, що спростовані позивачем.

Судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідач не вчиняв протиправних дій, що стали підставою даного позову.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на гараж загальною площею 29,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 15.06.2026 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Макарівська селищна рада: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, код ЄДРПОУ 04362183.

Суддя Л.В. Білоцька