Рішення № 137681883, 25.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/468/26

Номер провадження 2/167/528/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , поданим в її інтересах представником ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Луцька районна державна адміністрація Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Луцька районна державна адміністрація Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 липня 1984 року позивач ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Зазначає, що батьками ОСОБА_5 були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати чоловіка позивача ОСОБА_7 померла. Після смерті останньої відкрилось спадщина на майно до якого входили: земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства, житловий будинок в АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай), згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0276513, виданого Рожищенською районною державною адміністрацією від 28 квітня 1997 року № 107 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 17940 від 27 червня 1997 року. Зазначає, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 також є її дочки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак відомості щодо прийняття ними спадщини чи відмови від її прийняття у встановленому законом порядку відсутні.

Покликається на те, що спадкоємець ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_7 фактично, шляхом зберігання документів та обробітком земельних ділянок. Зазначає, що за життя ОСОБА_5 у встановленому законом порядку своїх спадкових прав на майно після смерті матері ОСОБА_7 не оформив.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача ОСОБА_5 помер. Першою Луцькою державною нотаріальною конторою 07 серпня 2025 року за заявою позивача зареєстровано спадкову справу № 74438450. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є також його діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які від прийняття спадщини відмовились, подавши нотаріусу відповідні заяви. Вказує, що до складу спадкового майна, окрім майна якого він успадкував після смерті матері також входить право на земельну частку (пай) із числа земель КСП «Світанок» Луцького (колишнього Рожищенського) району Волинської області, яке встановлено розпорядженням Рожищенської районної державної адміністрації» Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності та вартості земельної частки (паю) в КСП «Світанок» від 23 червня 2000 року № 245, за яким ОСОБА_5 був включений у додатковий список по наданню земельних паїв по КСП «Світанок». Однак, за життя ОСОБА_5 сертифікат, який посвідчує його право на земельну частку (пай) видано не було.

Покликається на те, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 березня 2026 року нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності на спадкове майно.

Зазначає. що сертифікат на право на земельну частку (пай) ВЛ № 0276513, виданий на ім`я ОСОБА_7 було втрачено, у зв`язку з чим у газеті «Волинь» опубліковано оголошення про визнання його недійсним. З метою отримання дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай) позивач зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Луцької районної державної адміністрації, які повідомили, що чинним законодавством не передбачено видачу дубліката такого сертифіката та відсутні бланки для його оформлення. Водночас факт видачі ОСОБА_7 сертифіката на право на земельну частку (пай) ВЛ № 0276513 підтверджується наявними у справі доказами, зокрема відомостями Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) та листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

З урахуванням вищенаведеного просить:

- визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) зі складу земель колишнього КСП «Світанок» на території Доросинівської сільської територіальної громади (колишньої Щуринської сільської ради) Луцького району Волинської області площею 2,62 умовних кадастрових гектари, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0276513, виданого на підставі розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 28 квітня 1997 року № 107 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 17940;

- визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) зі складу земель колишнього КСП «Світанок» на території Доросинівської сільської територіальної громади (колишньої Щуринської сільської ради) Луцького району Волинської області площею 2,62 умовних кадастрових гектари, згідно додаткового списку по наданню земельних паїв по КСП «Світанок» до розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 26 червня 2006 року № 245;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га в с. Тристень Доросинівської сільської територіальної громади Луцького району Волинської області.

Відповідачам було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у ньому та просив задовольнити, надав пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову. Ствердив, що ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га в с. Тристень не оформила. За життя ОСОБА_5 також правовстановлюючих документів на указані земельні ділянки не отримав, жодних дій щодо оформлення своїх прав не вчинив. Повідомив, що кадастровий номер земельним ділянкам не присвоювався, межі в натурі не встановлювалися.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Доросинівська сільська рада Луцького району Волинської області будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Шевчук Г. М. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 404/2025, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Витребувано у Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про наявність чи відсутність спадкової справи та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 20 травня 2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 16 червня 2026 року судом на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 11 год 30 хв 24 червня 2026 року.

Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07 липня 2000 року Щуринською сільською радою Рожищенського району Волинської області.

Спадкодавець ОСОБА_7 на день смерті була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 одна. Заповіт від імені ОСОБА_7 нотаріально посвідчувався виконкомом Щуринської сільської ради 13 червня 1996 року і зареєстрований в реєстрі № 6. Спадкоємці згідно заповіту - син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і не оформив своїх спадкових прав та дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спадкоємець ОСОБА_5 вступив у фактичне володіння майном шляхом зберігання документів.

З інформації відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № К-464/0-0.334-465/355-25 від 30 липня 2025 року встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 має право на земельну частку (пай) згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0276513, виданого Рожищенською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 28 квітня 1997 року № 107, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 17940 від 27 червня 1997 року. Згідно розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 23 червня 2000 року № 245 розмір земельної частки (паю) по КСП «Світанок» становить 2,62 в умовних кадастрових гектарах.

Згідно копії розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 28 вересня 1997 року № 107 розмір затверджено розрахунок земельної частки(паю) у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» у розмірі 2,91 в умовних кадастрових гектарах сільськогосподарських угідь.

Із розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах в колективному сільськогосподарському підприємстві «Світанок», який затверджено розпорядженням Рожищенської районної державної адміністрації від 28 березня 1997 року № 107 встановлено загальну площу сільськогосподарських угідь у колективній власності - 4980 га, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), розрахунок власності земельної частки (пай) та її розмір в умовних кадастрових гектарах.

Згідно копії книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_7 видано сертифікат серії ВЛ № 0676513 на право на земельну частку (пай) у землях КСП «Світанок» розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах.

З копії газети «Волинь» № 15 (16964) від 15 квітня 2026 року встановлено, що повідомлено про втрату сертифіката серії ВЛ № 0676513 на право на земельну частку (пай), виданого на підставі розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації 28 квітня 1997 року за № 107 на ім`я ОСОБА_7 .

З відповіді на запит Луцької районної державної адміністрації архівний відділ від 09 квітня 2026 року № П-48/06-06/2-26 щодо видачі нового примірника або дубліката сертифіката про право на земельну частку (пай) із земель КСП «Світанок» ОСОБА_7 рекомендовано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

З повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від № 29-3-0.334-1664/2-26 від 08 квітня 2026 року встановлено, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено видачу дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), відсутні бланки таких сертифікатів.

Відповідно до виписки із рішення № 4/2 Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області від 26 жовтня 1995 року ОСОБА_7 вирішено передати у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га.

Відповідно до копії витягу з погосподарської книги № 4 за 2000 рік Доросинівської сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_2 будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальна площа будинку 40 кв.м, житлова площа 20 кв.м, рік побудови 1967.

У відповідності до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 85078669 сформованої 30 квітня 2026 року, відомості на спадкодавця ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у спадковому реєстрі відсутні.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 29 березня 1967 року сільською радою с. Вічині Рожищенського району Волинської області ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тристень Рожищенського району Волинської області, його батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З копії архівної довідки від 23 жовтня 2019 року № 535/01-29/2-19 встановлено, що сільськогосподарстка артіль ім. Андрєєва (с. Тристень) організована в кінці 1947 року. Відповідно до протоколу № 1 від 10 вересня 1950 року колгосп ім. Андрєєва (с. Тристень) та ім. Хрущова (с. Бабє (с. квітневе) Рожищенського району приєднався до колгоспу ім. Шевченка с. Щурин. В 1951 році колгосп ім. Шевченка був перейменований на колгосп ім. Сталіна. Згідно з протоколом від 09 січня 1962 року № 1 колгосп ім. Сталіна було перейменовано в колгосп «Світанок». На підставі протоколу від 04 листопада 1967 року № 7 загальних зборів колгоспників колгосп «Світанок» перейменували на колгосп ім. Леніна. Рішенням загальних зборів колгоспу ім. Леніна від 29 червня 1992 року № 73 колгосп ім. Леніна перейменований у колективне сільськогосподарське підприємство «Світанок» (КСП «Світанок»). Відповідно до протоколу від 23 березня 2000 року № 1 КСП «Світанок» проведено реорганізацію, майно та спільний баланс розділити на три бригади. Рішенням зборів с. Тристень (бригаду № 3) та свідоцтво про державну реєстрацію від 23 березня 2000 року № 123 реорганізували в СВК «Перемога» с. Тристень». Згідно протоколу № 2 від 16 листопада 2006 року загальних зборів членів СВК «Перемога» припинено господарську діяльність з подальшою ліквідацією.

Відповідно до архівної довідки від 22 листопада 2019 року № 842/01.20 ОСОБА_5 був прийнятий в члени колгоспу і на роботу трактористом (протокол засідання правління колгоспу від 12 грудня 1981 року № 14, протокол зборів уповноважених від 16 січня 1982 року № 1). ОСОБА_5 був зарахований в загальний безперервний трудовий стаж 1997 рік (протокол загальних зборів уповноважених від 14 квітня 1998 року № 2). ОСОБА_5 було надано право на земельну частку (пай) (протокол загальних зборів уповноважених від 17 листопада 1998 року № 4).

Копією записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_4 , виданій ОСОБА_5 підтверджується період роботи останнього в колгоспі імені Леніна та КСП «Світанок».

З інформації відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № К-463/0-0.334-464/355-25 від 30 липня 2025 року встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 згідно розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації «Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності та вартості земельної частки (паю) в КСП «Світанок» від 23 червня 2000 року № 245 був включений в додатковий список по наданню земельних паїв по КСП «Світанок». Згідно розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 23 червня 2000 року № 245 розмір земельної частки (паю) по КСП «Світанок» становить 2,62 в умовних кадастрових гектарах.

З копії архівного витягу із розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 26 червня 2006 року № 245 «Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності та вартості земельної частки (паю) КСП «Світанок» встановлено, що згідно додаткового списку по наданню земельних паїв по КСП «Світанок» під номером 109 ОСОБА_5 надано земельну частку (пай).

Відповідно до копії розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 26 червня 2006 року № 245 «Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності та вартості земельної частки (паю) КСП «Світанок» затверджено матеріали уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності площею 2980 га, вартістю 8400021,5 грн. Внесено зміни до розрахунку вартості та земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах. Затверджено уточнений розмір розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 26 червня 2006 року № 245 «Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності та вартості земельної частки (паю) у КСП «Світанок» 2,62 умовних кадастрових гектарах. Видати сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам, які рішенням Щуринської сільської ради від 22 березня 2000 року № 11/1 додатково включені в список до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Світанок» (згідно додатку № 2).

Згідно копії розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах в умовних кадастрових гектарах, затвердженого 26 червня № 245 загальна площа с/г угідь у колективній власності -2980 га, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) - 1136 чоловік, згідно списку, що є додатком до Державного акту на право колективної власності.

Відповідно до копії розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 28 вересня 1997 року № 107 «Про затвердження розміру земельної частки (паю) в умовах кадастрових гектарах та її вартості КСП «Світанок» затверджено розрахунок земельної частки (паю) у КСП «Світанок» у розмірі 2,91 в умовних кадастрових гектарах сільськогосподарських угідь та вартість одного гектара сільськогосподарських угідь відповідно до грошової оцінки земель КСП «Світанок» - у розмірі 2818 грн.

28 липня 1984 року Щуринською сільською радою Рожищенського району Волинської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади - Луцької територіальної громади № 2025/001013380 від 23 січня 2025 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії матеріалів спадкової справи № 404/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 встановлено, що позивач ОСОБА_2 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 прийняла шляхом подання 07 серпня 2025 року в Першу Луцьку державну нотаріальну контору Волинської області заяву про прийняття спадщини. Спадкоємці першої черги за законом (діти спадкодавця) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 відмовились, про що подали відповідні заяви.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 березня 2026 року державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Шевчук Г. М. позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на:

- право на право на земельну частку (пай)по КСП «Світанок», що становить 2,62 в умовних кадастрових гектарах згідно розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області № 245 від 23 червня 2000 року, що належало ОСОБА_5 ;

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,50 га (для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,25 га);

- земельну частку (пай) згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0276513, виданого Рожишенською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження РДА від 28 квітня 1997 року № 107, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 17940 від 27 червня 1997 року.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент смерті ОСОБА_7 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно з приписами ст. 534 Цивільного кодексу УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

За приписами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У підпунктах 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) у колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцерозташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно з п. 2, 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) виникає з часу отримання сільгосппідприємством державного акту на право колективної власності на землю разом з доданими до нього списками осіб, що мають право на земельну частку (пай).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Щодо визнання права власності на земельні ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 6 ЗК України 1990 року, громадяни України мають право на одержання у власність, зокрема земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Приписами ст. 9 ЗК України 1990 року визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно з ст. 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст. 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ та декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року №15-92. Проте, дія цього декрету поширювалася на громадян, які вже мали у користуванні земельні ділянки, і умовою набуття за правилами декрету права власності на земельні ділянки є те, що такі ділянки мали бути надані таким особам у користування раніше. Відповідно, передбачалося, що межі такої земельної ділянки вже встановлено в натурі (на місцевості) та наявний певний документ про право на таку ділянку. У протилежному випадку, тобто у разі, якщо земельна ділянка раніше не перебувала у користуванні особи, яка виявила бажання її приватизувати, підлягав застосуванню загальний порядок щодо набуття у власність земельної ділянки, визначений статтями 17, 22, 23 ЗК 1990 року.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію Земельного кодексу України (далі - ЗК України), який набрав чинності 1 січня 2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

З 1 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо спадкодавцем не був отриманий держаний акт про право власності на земельну ділянку, розглядаються судом з урахуванням вимог закону та роз`яснень Пленуму ВСУ України, викладених в п. 10 та 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Пунктом 1 розділуХ(перехідні положення) ЗК України, установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приписами ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер є ідентифікатором земельної ділянки у кадастрі.

Згідно з ст. 21, 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр`відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок (у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України), технічної документації щодо встановлення або відновлення меж у натурі, проектів землеустрою щодо впорядкування землеволодінь.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди,сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 9, ч. 10 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У ч. 1 ст. 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки.

Частинами 1 - 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає, з поміж іншого: встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у тому числі шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Приписами ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди,сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 9, ч. 10 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо визнання права на земельну частку (пай).

На підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_7 успадкував право на земельну частку (пай), належне їй згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0276513, виданого Рожищенською районною державною адміністрацією від 28 квітня 1997 року № 107 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 17940 від 27 червня 1997 року, однак не оформив своїх спадкових прав.

Також за життя ОСОБА_5 отримав право на земельну частку (пай) із числа земель КСП «Світанок» Луцького (колишнього Рожищенського) району Волинської області згідно розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації» Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності та вартості земельної частки (паю) в КСП «Світанок» від 23 червня 2000 року № 245, за яким був включений у додатковий список по наданню земельних паїв по КСП «Світанок». Однак, за життя сертифікат, який посвідчує його право на земельну частку (пай) останньому видано не було.

Системний аналіз наведених та застосованих судом норм свідчить, що особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання підприємством цього акта.

Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , у встановлений законом строк спадщину прийняла, інші спадкоємці за законом (діти спадкодавця) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від прийняття належної їм частки спадкового майна після смерті батька відмовилися. У видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на право на земельні частки (пай) позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю документів на спадкове майно.

Ці обставини повністю підтверджуються безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, зокрема матеріалами спадкової справи. Фактичних даних про наявність інших спадкоємців за законом, які б претендували на неї в силу вимог закону (право на обов`язкову частку), матеріали справи не містять.

Наведені обставини дозволяють суду виснувати, що позивач ОСОБА_2 має обґрунтоване право на зазначені земельні частки (пай), які набула у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , однак позбавлена можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи наведене у сукупності, зважаючи на невизнання особистого майнового права позивача та належну обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права необхідно задовольнити.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого підсобного господарства.

Разом з цим позивач просить визнати за нею в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га в с. Тристень Доросинівської сільської територіальної громади Луцького району Волинської області, які спадкодавець успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_7 , однак не оформив своїх спадкових прав.

На підтвердження перебування у власності ОСОБА_5 вказаних земельних ділянок позивач надала суду копію виписки із рішення № 4/2 Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області від 26 жовтня 1995 року, згідно якої ОСОБА_7 вирішено передати у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Поруч з цим спадкодавець ОСОБА_7 за життя не зареєструвала право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га в с. Тристень.

Спадкодавець ОСОБА_5 за життя не оформив право власності на земельні ділянки, передані рішенням сільської ради у власність для його матері, майно якої він також успадкував після її смерті.

Таким чином, аналіз поданих доказів свідчить про те, що спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за життя не отримали державний акт, право власності на земельну ділянку за спадкодавцями не зареєстровано, земельні ділянки, як об`єкти цивільних прав не сформовані. Відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок (у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, технічної документації щодо встановлення або відновлення меж у натурі, проектів землеустрою щодо впорядкування землеволодінь, присвоєння кадастрових номерів суду не надано.

ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлює, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на неї в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Ураховуючи застосовані судом приписи наведених вище норм законодавства, якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримані, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «перехідні положення» ЗК України.

В той же час необхідно зауважити, що спадкоємець ОСОБА_2 не ставить вимогу перед судом про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок, а тому наявність чи відсутність такого права судом не досліджується.

З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_1 та права власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га в с. Тристень Доросинівської сільської територіальної громади Луцького району Волинської області необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно клопотання ОСОБА_2 судовий збір необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 77,81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 , поданий в її інтересах представником ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Луцька районна державна адміністрація Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розміром 2,62 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0276513, виданого Рожищенською районною державною адміністрацією на підставі рішення Рожищенської районної державної адміністрації від 28 квітня 1997 року № 107 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 27 червня 1997 року № 17940 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) зі складу земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" на території Доросинівської сільської ради (колишньої Щуринської сільської ради) Луцького району Волинської області, розміром 2,62 в умовних кадастрових гектарах згідно додаткового списку по наданню земельних паїв по колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" відповідно до розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 26 червня 2006 року № 245, яке належало ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 25 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Доросинівська сільська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: вул. Миру, 60, с. Доросині, Луцький район, Волинська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Луцька районна державна адміністрація Волинської області, місцезнаходження: вул. Ковельська, 53, м. Луцьк, Волинська область.

Головуючий суддя І. Т. Гармай