Рішення № 137681338, 24.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/689/26

Провадження № 2/515/1266/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в особі представника - адвоката Ткаченко Юлії Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В :

24 квітня 2026 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 14 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45593432, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора 24670, надісланого на електронну адресу: denisdemanov@178gmail.com. За умовами Договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 12 000,00 грн, шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , строк позики 30 днів, тобто до 12 листопада 2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 0,466 % в день (фіксована процентна ставка), яка нараховується на залишок за тілом кредиту, комісією за надання кредиту у розмірі 16,00% від суми наданого кредиту, що складає 1920,00 грн. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується пеня 4,00% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

25 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/2025, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором про надання коштів у кредит №45593432 від 14 жовтня 2025 року, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму 21357,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн - сума заборгованості за відсотками; 1920,00 грн - сума заборгованості за комісією; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5760,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Посилаючись на викладене вище, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 21357,60 грн, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

03 червня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Давиденком К.В. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що його довіритель позов визнає частково та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12000 грн, заборгованість за процентами в сумі - 1 677,60 грн, витрати на правничу допомогу - 1000,00 грн та судовий збір в розмірі- 1705,00 грн (пропорційно від суми задоволених позовних вимог), в задоволені іншої частини позовних вимог просив відмовити, мотивуючи таким. В своїй позовній заяві Позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором кредиту №45593432 в розмірі 21 357,60 грн., з яких: - 12 000,00 грн. - сума заборгованості за основною - 1 677,60 грн. - сума заборгованості за процентами; - 1920,00 грн. - сума заборгованості за комісією; - 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; сумою боргу; 5 760,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування та надає до суду відповідний розрахунок. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Однак, у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022рокуна території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Також заперечував щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії,оскільки згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. 10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Отже вимоги про сплату комісії суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину. На підставі викладеного вважає, що стягненню підлягає тіло кредиту в розмірі 12000 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 1 677,60 грн.

Також заперечував щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн, оскільки вважає зазначена справа є не складною, є типовою та такою, що не потребує багато часу на ознайомлення з нею та узгодження правової позиції. Також зазначений предмет спору не потребує поглибленого вивчення додаткової законодавчої бази, та не потребує спеціальних знань. Представник Позивача регулярно подає однотипні позови лише змінюється сторона та суми, отже багато часу витрачено не було. Щодо часу із реальних послуг та обсягу виконаних робіт, які адвокат надав Позивачу є складання позовної заяви, яка переважно складається з відтворених норм законодавства шляхом його копіювання з інтернет ресурсів, тобто багато часу на нього адвокат, на мою думку, не витратив. Також представники не витратили багато часу на збирання доказів, всі докази наявні у Позивача в електронних (вх. № 3985/26-Вх 03.06.2026).

08 червня 2026 року представником позивача Ткаченко Ю.О. подано заяву про зменшення позовних вимог, де просила зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 597,60 грн., з яких: - 12 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 677,60 грн. - сума заборгованості за процентами; - 1 920,00 грн. - сума заборгованості за комісією; - 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн (вх. №4155/26-Вх 08.06.2026).

12 червня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Давиденком К.В. подано заперечення на уточнення позовних вимог, в якому зазначив, що в заяві про зменшення позовних вимог сторона позивача наполягає на стягненні з відповідача комісії в сумі - 1920,00 грн, витрат на правову допомогу в розмірі - 4500,00 грн та судового збору в сумі - 2662,40 грн. Сторона відповідача заперечує проти зазначених вимог щодо стягнення комісії та витрат на правову допомогу у заявленому розмірі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №4338/26-Вх 12.06.2026).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Згідно з ухвалою судді від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; ухвалою Татарбунарського районного суду витребувано у АТ «КБ «ПриватБанк» інформацію: щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», на ОСОБА_1 за період з 14 жовтня 2025 року до 17 жовтня 2025 року.

11 червня 2026 року на виконання ухвали суду в частині витребування доказів надійшла інформація (вх. № 4308/26-Вх 11.06.2026).

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, 23.06.2026 представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Відповідач клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

14 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та був укладений Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45593432, за умовами якого він отримав у кредит 12 000,00 грн на власні потреби строком на 30 днів, тобто до 12 листопада 2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 0,466 % в день (фіксована), комісією за надання кредиту 16,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 1920,00 грн (п.п.2.2.1.-2.2.4 Договору (а.с.14 зворот-21).

Згідно з п.п. 2.2.4. п.2.2. Договору, процентна ставка в день становить 0.466%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2611,9%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 15597,60 грн.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов Договору у бік погіршення позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою.

Позичальник має право подовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів, за наявності неповернутого кредиту/його частини на момент оформлення пролонгації (п.7.4. Договору).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 24670, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу- ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 24670 - 14.10.2025 14:12:50, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Таким чином, підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Отже, Договір був вчинений в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми .

14 жовтня 2025 року кошти в сумі 12 000,00 грн були перераховані на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції № e1ce546e-0724-43ed-bbde-8d2bef2e029b, довідкою ТОВ «Европейська платіжна система » від 10.03.2026 року за вих. №КД-000048429 (а.с.25) та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 14 жовтня 2025 року по 17 жовтня 2025 року, наданого АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитним договором, вказаним у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і за Договором про надання коштів у кредит №45593432 від 14 жовтня 2025 року, боржник: ОСОБА_1 (а.с. 27-32).

У п.п. 2.1.3. п.2.1. Договору сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Як зазначено у наданому позивачем Реєстрі прав вимоги №2 від 25 лютого 2026 року, до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у кредит № 45593432 від 14 жовтня 2025 року у загальній сумі заборгованості 21357,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн - сума заборгованості за відсотками; 1920,00 грн - сума заборгованості за комісією; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5760,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування (а.с. 31-32), яка відповідає й розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 03 березня 2025 року (а.с. 12 зворот -13 зворот).

Однак, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, представник позивача просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 597,60 грн., з яких: - 12 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 677,60 грн - сума заборгованості за процентами; - 1 920,00 грн -сума заборгованості за комісією , а також сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 45593432 від 14 жовтня 2025 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Визначаючи розмір боргу, суд виходить з розрахунку, який надано позивачем та підтверджений випискою з особового рахунку відповідача.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати боргу за договором, а також факт наявності заборгованості у розмірі 13677,60 гривень, яка складається з :12 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн - сума заборгованості за процентами. А відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, як вбачається з Реєстру прав вимоги №2 від 25 лютого 2026 року та розрахунку ТОВ «Фінпром маркет» та враховуючи вимоги заяви про зменшення позовних вимог, Товариство нараховувало ОСОБА_1 комісію за надання кредиту у загальній сумі 1920,00 грн.

Щодо нарахованої позивачем комісії.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Керуючись положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), в якій суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п.31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що пунктом 2.2.4 спірного кредитного договору встановлено сплату комісії, пов`язаної з наданням Кредиту 16% від суми Кредиту, що у грошовому виразі складає 1920 гривень. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого кредиту у день видачі кредиту.

Однак, кредитором в Договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачу встановлена комісія.

Оскільки позивач встановив плату за вказані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні Договору, суд вважає, що положення щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 1920 грн. є нікчемними відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе позов задовольнити частково.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: копію ордеру на надання правничої допомоги (а.с.40 зворот); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. (а.с. 41); Договір про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром маркет» в особі директора Ґедзь О.В., що діє на підставі Статуту, та адвокатом Ткаченко Ю.О. з другої сторони (а.с. 34-36); Витяг з акту №10-ФП від 09 березня 2026 року, згідно з яким витрати на професійну правничу допомогу по даній справі складаються: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, вивчення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначним справах для формування позовної заяви - 500,00 грн; судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів Клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді)- 4 000,00 грн (а.с.38); акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, зокрема і щодо справи про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.38 зворот-39); платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 579946019.1 від 25 березня 2026 року (а.с.40).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2881,84 грн, виходячи з наступного: розмір заявлених вимог 21357,60 гривень (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 13677.60 гривень, розмір витрат на професійну правничу допомогу 4500.00 гривень (4500,00 грн х 13677,60 грн : 21357,60 = 2881,84 грн).

Також підлягає сплаті судовий збір в сумі 1706,28 грн. (13677,60 грн х 100 /21357,60 грн = 64,04 % (розмір задоволених позовних вимог). Отже, 2662,40 грн х 64,04 % /100 = 1705,00 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд.31/33, м. Ірпінь, Київська область, заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №45593432 від 14 жовтня 2025 року у розмірі 13677,60 грн (тринадцять тисяч шістсот сімдесят сім грн 60 к.), з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1677,60 грн - сума заборгованості за відсотками; а також 1705,00 грн (одна тисяча сімсот п`ять грн 00 к.) судового збору та 2881,84 грн ( дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн 84 к.) витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти частини позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховуються з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24.06.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк