Рішення № 137680571, 18.06.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/3941/23 н/п 2/766/2125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.06.2026р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Зуб І.Ю.,

за участю секретаря Федорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (ЄДРПОУ 04851120, юридична адреса: 75100, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Софіївська, б.62/26) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ 39766281, адреса: 03150, м. Київ, вул. Серпова, б.3) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Агрофірма Радгосп «Білозерський» (ЄДРПОУ 00413506, адреса: 75003, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Дніпровське, вул. Центральна, б.3) про конфіскацію земельних ділянок, -

встановив:

Керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із зазначеним позовом, в якому просить припинити громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , виданий Лельчицьким РАУС Гомельської області Республіки Білорусь 13.08.1999) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Білозерської територіальної громади Херсонського району Херсонської області, що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.10.2015 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 764111665203, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Також прокурор просить вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.10.2015 державним реєстратором Білозерського районного управління юстиції Херсонської області на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІ-ХС №009726, виданого 22.05.2001 Білозерською селищною радою Херсонської області, зареєстровано право власності ОСОБА_1 , який є громадянином Республіки Білорусь, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га, розташовану на території Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області. Крім того, 31.10.2015 вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду Агрофірмі радгосп «Білозерський» строком до 2030 року.

Прокурор зазначає, що відповідач, будучи громадянином Республіки Білорусь, після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її протягом одного року, як цього вимагають положення статей 81 та 145 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим наявні підстави для конфіскації земельної ділянки на користь держави.

31.10.2015 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га передано за договором оренди землі у користування Агрофірмі радгосп «Білозерський» строком до 2030 року.

Зазначені обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.08.2023 та відомостями щодо зареєстрованого права оренди земельної ділянки.

Разом із тим окружною прокуратурою встановлено порушення вимог статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80, 81, 145 Земельного кодексу України, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином Республіки Білорусь, після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її протягом одного року з моменту виникнення такого права, у зв`язку з чим виникли передбачені законом підстави для конфіскації земельної ділянки. Саме зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.08.2023 задоволено заяву про забезпечення даного позову, а саме: накладено арешт на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га, яка знаходиться на території Білозерської селищної ради Херсонського (колишнього Білозерського) району Херсонської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 764111665203.

Крім того, встановлено заборону власнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , розпоряджатися, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками щодо нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га, яка знаходиться на території Білозерської селищної ради Херсонського (колишнього Білозерського) району Херсонської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 764111665203.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.10.2023 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Від відповідача та представника третьої особи відзиви на позов не надходили.

16.10.2023 року через Електронний Суд представником Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області подано пояснення у яких зазначив, що бездіяльності управління не було, оскільки введений воєнний стан, проти задоволення позову прокурора за суттю не заперечують.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2024 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду за суттю.

Прокурор подала заяву про проведення розгляду у її відсутності, вимоги підтримує з підстав, зазначених в позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати у його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги та врахувати письмові пояснення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, оскільки можливість вручення судових документів та здійснення судових викликів на території Республіки Білорусь у порядку міжнародної правової допомоги відсутня.

Представник третьої особи Агрофірми радгосп «Білозерський» у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень, заяв чи клопотань не подавав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , виданого Лельчицьким РАУС Гомельської області Республіки Білорусь 13.08.1999, а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31.10.2015 державним реєстратором Білозерського районного управління юстиції Херсонської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Білозерської селищної ради Херсонського (колишнього Білозерського) району Херсонської області. Підставою для державної реєстрації права власності став державний акт на право власності на землю серії ІІ-ХС №009726, виданий 22.05.2001 Білозерською селищною радою Херсонської області.

Того ж дня, 31.10.2015, між ОСОБА_1 та Агрофірмою радгосп «Білозерський» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га передано в оренду строком до 2030 року.

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостями про зареєстроване право власності та право оренди земельної ділянки, а також договором оренди землі, наявними у матеріалах справи.

Прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач ОСОБА_1 порушив визначену ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив їх упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірні земельні ділянки на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є нездійснення органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області листом повідомлено окружну прокуратуру, що перевірки щодо набуття права власності та правомірності користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 Головним управлінням не проводилися, у зв`язку з чим заходи щодо конфіскації (припинення права) на зазначену земельну ділянку не вживалися.

Зазначені причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення.

Вказане в повній мірі узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та надає можливість і право прокурору звернутися з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, як уповноваженого органу у даних правовідносинах.

Так, підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не відчужив упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (в тому числі, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності і особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , є ефективним та належним способом захисту інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області як уповноваженого органу, на який покладено реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та повноваження щодо звернення до суду з вимогами про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у випадках, передбачених законом. Зазначений спосіб захисту прямо визначений частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи громадянином Республіки Білорусь, після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 протягом одного року її не відчужив та продовжує залишатися її власником, наявні передбачені законом підстави для конфіскації зазначеної земельної ділянки у власність держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп. за подання позовної заяви та 1342 грн. 00 коп. за забезпечення позову, а разом 4026,00 грн.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 77-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.22, 80, 81, 130, 145 Земельного кодексу України,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Припинити громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , виданий Лельчицьким РАУС Гомельської області 13.08.1999) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:06:019:0010 площею 2,49 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Білозерської селищної ради Херсонського (колишнього Білозерського) району Херсонської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.10.2015, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , виданий Лельчицьким РАУС Гомельської області 13.08.1999) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір у розмірі 4026 грн 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяІ. Ю. Зуб