Рішення № 137680389, 24.06.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/625/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», в особі представника-адвоката Усенка Михайла Ігоровича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит Капітал», в особі представника-адвоката Усенка М.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6700725, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису, за умовами якого, відповідач отримав 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитними договором. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, в той час як відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання, грошові кошти не повернув та проценти за користування коштами не сплатив. 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір № 47-МЛ, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідачаза кредитним договором №6700725 у розмірі 34860,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за відсотками 18860,00 грн, заборгованість за комісією - 1200 грн, заборгованість по штрафах (пені) - 4800 грн.

Станом на дату звернення до суду, відповідач не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, а тому просив стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №6700725 у розмірі 34860,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за відсотками 18860,00 грн, заборгованість за комісією - 1200 грн, заборгованість по штрафах (пені) - 4800 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662, 40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Позовна заява подана до суду 30 квітня 2026 року через систему «Електронний суд».

З доданих до позовної заяви матеріалів опису вкладення, відправлення №0503793933640, вбачається, що копія позовної заяви з додатками направлені позивачем відповідачу 25 квітня 2026 року за місцем реєстрації.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, ухвала суду про відкриття провадження, направлена відповідачу за місцем реєстрації повернулась до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідача про надходження позову та відкриття провадження у справі, та узгоджується з висновками ВС, викладеними у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

14 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, з наступних підстав.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6700725 від 3.11.2019 у сумі 34 86000. грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 3 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 6700725 на суму 10 000,00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 20.02.2020 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 47-МЛ від 20.02.2020 р., відповідно до якого перейшло право вимоги за кредитним договором № 6700725.

Як вбачається із позовної заяви сума заборгованості перед позивачем, на момент подання позовної заяви за вказаним кредитним договором, становить - 34 860,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі - 10 000,00 грн.; простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі - 18 860,00 грн.; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі - 1 200,00 грн.; заборгованості по штрафах/пені в розмірі - 4 800,00 грн. Відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме у сумі 10 000,00 гри. заборгованості за тілом кредиту та 6 000,00 гри. заборгованість за процентами. В іншій частині позовні вимоги не визнає.

Щодо стягнення заборгованості за процентами, то зазначає наступне. Як вбачається із договору про споживчий кредит № 6700725 від 3.11.2019 року такий було укладено на строк 30 днів, а саме з 3 листопада по 3 грудня 2019 року із сплатою 2 % за кожний день користування кредитом. В той же час позивач просить стягнути заборгованість за процентами по даному кредиту у сумі 18 860,00 грн. Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за даним договором таку заборгованість за процентами нараховано по 09.02.2020 року, тобто поза межами строку дії договору, який було встановлено по 3.12.2019 року.

Відповідно до вказаних відомостей сума заборгованості по процентах з 3.11.2019 року по 3.12.2019 року (в межах строку дії договору) становить 6 000,00 грн., а тому відповідач заборгованість в розмірі 6000,00 грн визнає.

Тобто сума заборгованості з 4.12.2019 року по 09.02.2020 року нарахована позивачем безпідставно, а тому до стягнення не підлягає.

Така позиція обгрунтована тим, що згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору кредит наданий на 30 днів.

Враховуючи викладене, вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на вказане аргументи позивача про те, що він має право нараховувати передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування, є неспроможними.

Така позиція узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду у справі за № 444/9519/12 від 28.03.2018 року.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), то відповідач посилається на Закон України №2120-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України

щодо дії норм на період дії воєнного стану». Згідно якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено підпунктом 18, відповідно до якого на час дії воєнного ста та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не має нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язанння за споживчим кредитом. Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У даному випадку за кредитним договором № 6700725 нараховано 4 800,00 грн. заборгованості за неустойкою (штраф, пеня),

Оскільки неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані під час дії воєнного стану за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, то дані суми підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи із вищенаведеного, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за пенею/неустойкою, інфляційних витрат та трьох відсотків річних є безпідставною та необгрунтованою.

Щодо стягнення заборгованості по комісії, то відповідач зазначає наступне, що відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути 1 200,00 грн. заборгованості за комісією за видачу кредиту. З даною вимогою відповідач не погоджується, оскільки у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення цих договорів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково- касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Банк неуповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку

Така позиція узгоджується із постановою Верховного суду від 10 січня 2024 рою. у справі № 727/5461/23

Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, то виходячи з цього положення пунктів кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежі за кредитним договором, є нікчемними (пункт 32.8 постанови ВП ВС у стрів №496/3134/19).

З огляду на викладене вважає, що вимога позивача про стягнення комісії є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає наступне, що згідно ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14- 382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

А тому, вважає, що заявлена сума на відшкодування правничої допомоги не відповідає вказаним критеріям, а тому позовні вимоги про стягнення коштів на правничу допомогу саме у сумі 8 000 грн не підлягає до задоволення.

18 червня 2026 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що 03.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 6700725 на суму 10000 грн., зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком 30 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Відповідача. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Згідно п. 6.5 кредитного договору № № 6700725 від 03.11.2019 року, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону, в тому числі в частині письмової форми. Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 6700725 від 03.11.2019 року. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Ініціювання укладення Кредитного договору № 6700725 від 03.11.2019 року здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит. Отже, укладення Кредитного договору № 6700725 після ознайомлення з його умовами є правом Відповідача, а не його обов`язком. Так як, Відповідач підписав Кредитний договір, то він був ознайомлений з строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування та передбачав наслідки укладеного Кредитного договору № 6700725 від 03.11.2019, і погодився з такими умовами про що свідчить його електронний підпис одноразовий ідентифікатор, який направлявся за допомогою засобу зв`язку, вказаним під час реєстрації у системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Отже, Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія міститься в матеріалах справи).

Щодо розрахунку заборгованості за Кредитним договором то варто зазначити, що детальний розрахунок з посиланням на пункти кредитного договору відображений у Відомостях про щоденні нарахування та погашення, який є в матеріалах справи.

Позивач надає розрахунок за кредитним договором № 6700725 від 03.11.2019 року. Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту становить 10000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 03.11.2019 (п. 1.3. договору). Сукупна вартість кредиту складає 7200,00 грн. в грошовому виразі та 876,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Комісія за надання кредиту: 1200.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом: 6000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору. п. 2.3.1. Кредитного договору передбачено право Позичальника на продовження строку користування кредитними коштами на умовах п. 1.5.2. Кредитного договору без сплати неустойки. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження становлять: на 3 дні комісія 4% від поточного залишку кредиту; на 7 днів - комісія 7% від поточного залишку кредиту; на 15 днів - комісія 13% від поточного залишку кредиту.

Відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено Товариством в односторонньому порядку.

Крім того, щодо нарахованої заборгованості по пені, то представник позивача зазначає наступне, що п. 4.1. Кредитного договору зазначає, у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Щодо нарахування відсотків, то представник позивача зазначає, що нарахування здійснювалось наступним чином: з 04.11.2019 по 03.12.2019 (30 днів відповідно до п. 1.3. Кредитного договору) нараховувались проценти за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору). Відповідно: 2% від 10000,00 грн = 200,00 грн.; 200,00 * 30 = 6000,00 грн. Станом на 03.12.2019 загальна заборгованість за Кредитним договором становила 17 200,00 грн, що складається з наступного: 10000,00 грн тіло; 1200,00 грн комісія за надання кредиту; 6000,00 грн проценти нараховані за період з 04.11.2019 по 03.12.2019. У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 Кредитного договору з урахуванням пролонгованого строку з 04.11.2019 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору, що склало 60 днів. Відповідно:2% від 10000,00 грн = 200,00 грн.; 200,00 * 1 день = 200,00 грн нараховано відсотків за 04.11.2019.

04.11.2019 Відповідач скористався п. 2.3. Кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту на 7 днів, за що сплатив 700,00 грн комісії (7% від поточного залишку кредиту, відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору). Також сплатив 940,00 грн процентів. З 05.11.2019 по 11.11.2020 нараховувались проценти згідно п. 1.5.2. Кредитного договору за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору).

Відповідно: 2% від 10000,00 грн = 200,00 грн.; 200,00 грн * 7 днів = 1400,00 грн нараховані проценти з 05.11.2019 по 11.11.2020.

У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну пролонгованого строку з 12.12.2019 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору, що склало 60 днів та пеня в розмірі 2% від суми тіла кредиту, що може складати не більше 50% від тіла кредиту (тож нараховувалась до 04.01.2020, тобто 24 днів). Відповідно: 2% від 10000,00 грн = 200,00 грн.; 200.00 грн * 60 днів = 12000,00 грн - нараховані проценти з 12.12.2019 по 09.02.2020. 2% від 10000,00 грн = 200,00 грн; 200,00 грн * 24 днів = 4800.00 грн - нарахована пеня;

Станом на 10.03.2020, після всіх нарахувань та погашень, сума боргу становила 18 975,75 грн, що складалось з наступного: 4275,00 грн тіло; 1000,00 грн комісія за надання кредиту; 6000,00 + 12000,00 + 400,00 + 1400,00 940,00 = 18860 грн проценти; 4800,00 грн пеня.

Отже, всі проценти, комісія та пеня нараховані відповідно до умов Кредитного договору та відповідають Виписці з особового рахунка за Кредитним договором та Виписці про щоденні нарахування та погашення разом з Розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Також звертає увагу, що нарахування пені за Кредитним договором здійснювалось у період з 12.12.2019 по 04.01.2020, а розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності лиш 17.03.2022р. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не містить вказівок на зворотну дію в часі щодо вже нарахованих сум за минулі періоди і не зобов`язують позикодавця списувати таку пеню.

Щодо стягнення комісії за Кредитним договором, то представник позивача посилається на п.1.5.1 Договору про споживчий кредит №6700725 від 03.11.2019 року, комісія за надання кредиту: 1200.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється

встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. До договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту. Крім того, укладаючи Кредитний договір, Відповідач повинен був достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання умов кредитного договору, повинен виконувати його умови добросовісно, а підписавши договір, він погодилась з його умовами та взяв на себе зобов`язання, передбачені договором, в тому числі і щодо оплати комісії за надання кредиту.

Встановлення ТзОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була. За таких обставин Позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди.

Щодо стягнення із позивача судових витрат на правничу допомогу, то сторона позивача дану вимогу заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу Відповідачу, так як: сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку відзиву є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом затраченим на таку роботу. Також Відповідачем не надано усіх необхідних документів, які підтверджують обставини що становлять предмет доказування при стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

А тому, просить суд у вимозі стягненні витрат на правничу допомогу відповідачу відмовити.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 листопада 2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6700725, який підписаний електронним підписом.

Згідно п.1.1 Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 Договору, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн.

Згідно п.1.3 Договору кредит надається строком на 30 днів з 03.11.2019 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п.1.4 термін (дата) повернення кредиту та сплати комісію за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.12.2019.

Відповідно до п.1.5. сукупна вартість кредиту складає 7200 в грошовому виразі та 876.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2. сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення. Що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець та позичальник виконають свої зобов`язання на умовах та у строки визначенні в цьому договорі.

Згідно п. 1.5.1. комісія за надання кредиту 1200 грн, яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно 1.5.2. проценти за користування кредитом 6000 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п.1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору.

Згідно п.1.7 договору розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатком №1 до Договору є Графік платежів за Договором про споживчий кредит №6700725 від 03.11.2019.

Відповідно до Анкети-заяви на кредит №6700725 від позичальника ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи, дата створення такої зазначена 03.11.2019, за умовами якої погоджені умови кредитування на суму 10000.00 грн у валюті Українська гривня, строк кредиту: 30 днів, комісія за надання: 1200 грн, яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 6000 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.

З копії довідки про ідентифікацію вбачається, кредитний договір позичальником підписаний із застосуванням ЕЦП, одноразовим ідентифікатором: Z41241; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 03.11.2019; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 .

Згідно копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним Договором №6700725 ОСОБА_1 03.11.2019 було надано кредит в розмірі 10 000 грн, нарахування процентів здійснювалось за період з 04.11.2019 по 09.02.2020, та було внесено відповідачем 1640 грн на погашення заборгованості, з яких 700 грн зараховано на погашення заборгованості по комісії за надання кредиту та 940 грн зараховано на погашення заборгованості за нарахованими процентами.

Відповідно до копії платіжного доручення №2971898 від 03.11.2019, ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору №6700725 в сумі 10 000 грн.

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надав інформацію №20.1.0.0.0/7-260511/85566-БТ від 20.05.2026 року, згідно якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано в банку карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), та за період 03.11.2019 по 10.11.20219 на даний рахунок було зараховано 10 000 грн.

До позову надано розрахунок за Кредитним договором №6700725, сформований представником ТОВ «МІЛОАН» та виписку з особового рахунку за Кредитним договором №6700725, сформовану ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить: 34860,00грн, яка складається з: 10000 грн заборгованості за тілом кредиту; 18860,00 грн заборгованості за відсотками, 1200 грн заборгованість за комісією, 4800 грн заборгованість за штрафами/пені.

П. 3.2.6. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

20.02.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №47-МЛ, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №6700725 від 03.11.2019, загальна сума заборгованості по якому становить 34860,00 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Так, порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У даній справі договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.202 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору №6700725 від 03.11.2019 та, відповідно, наявність у відповідача заборгованості.

Суд зазначає те, що ТОВ «МІЛОАН» є не банківською, а фінансовою установою, а тому укладаючи кредитний договір та заповнюючи анкету-заяву на отримання кредитних коштів, позичальник, вказуючи номер карткового рахунку, на який бажає отримати кредитні кошти, діє за власною волею, а фінансова установа, в свою чергу, не має повноважень на встановлення власника такого рахунку, оскільки така інформація є банківською таємницею.

Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Позивач підтвердив своє право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №6700725 від 03.11.2019 згідно Договору факторингу № 47-МЛ від 20.02.2020.

Таким чином, встановивши факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, заборгованості.

Щодо розміру заборгованості за договором позики, то суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодекс не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто, боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Як вбачається із договору позики від 03.11.2019 № 6700725 кредит надавався в сумі 10000,00 грн, строк кредитування 30 днів.

Разом зі тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що позикодавцем нараховувалися відсотки і після закінчення строку кредитування.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21 то, суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування.

А тому, за договором №6700725 від 03.11.2019 мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого - 30 днів до 03.12.2019 на суму 6000,00 грн, а відповідач після закінчення строку кредитування мав обов`язок погасити 10000 грн за тілом кредиту та 6000,00 грн процентів, разом - 16000,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідач вносив платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які в загальному підсумку становлять 1640,00 грн. з яких 940 грн спрямовано банком на погашення заборгованості за процентами та 700 грн на погашення заборгованості по сплаті комісії за управління та обслуговування кредитом.

Суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 30 днів на суму 6000,00 грн, а відповідач після закінчення строку кредитування мав обов`язок погасити 10000,00 грн за тілом кредиту та 6000,00 грн процентів, разом - 16000,00 грн.

Таким чином, нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду, стягненню не підлягають.

Щодо нарахованої простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Вирішуючи питання стягнення комісії, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №6700275 свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена договором, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки, надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору №6700725 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №6700725, сформовану ТОВ «МІЛОАН», згідно якої ОСОБА_1 вносив платежі, а саме 04.12.2019 було здійснено платіж на суму 700 грн, які позивачем було зараховано на погашення комісії за управління та обслуговування кредитом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору №6700725 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн, а тому кошти у сумі 700 грн, які були сплачені відповідачем та зараховані в погашення заборгованості по комісії належить до зарахування у погашення заборгованості за сумою кредиту.

Суд не вбачає підстав для відмови в стягнені заборгованості з відповідача в користь позивача штрафних санкцій в сумі 4800 грн з огляду на наступне, оскільки такі нараховувались в період до введення в дію вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №6700725 від 03.11.2019 в загальному розмірі 19 160,00 грн з яких: 9300,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5060,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 4800,00 грн сума заборгованості по штафах /пені.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, право вимоги по договору позики №6700725 від 03.11.2019 та ОСОБА_1 на підставі договору факторингу перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору, актом приймання передачі та реєстром кредитора, які досліджені судом.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки строк кредитування сплинув, то з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19160,00 грн, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 3000 грн.

Щодо заявлених вимог сторони позивача в своїх поясненнях про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу з позивача в користь відповідача, то слід зазначити, що сторона відповідача не заявляла вимог про стягнення з позивача в користь відповідача витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивачасудовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1463,25 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 223, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 6700725 від 03 листопада 2019 року в сумі 19160 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят) грн, з яких: 9300 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5060 грн заборгованість за відсотками, 4800 грн заборгованість за пенею.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1463,25 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуюча: