Рішення № 137680060, 22.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9824/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/додаткове/

22 червня 2026 року місто Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Ліуш А.І. розглянувши заяву представника позивача, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту природніх ресурсів та будівництва, Залізничної районної адміністрації, Львівського комунального підприємства Левандівка про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебували матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту природніх ресурсів та будівництва, Залізничної районної адміністрації, Львівського комунального підприємства Левандівка про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивачем було подано заяву про стягнення на користь позивачки витрат на оплату судової експертизи в розмірі 7700 грн., та 30 000 грн., витрат на правову допомогу.

Частиною четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заявленого клопотання, суд дійшов до висновку про необхідність його часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Судом було встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 червня 2026 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 237 866 гривень та моральну шкоду в розмірі 5 000 /п`ять тисяч/ гривень.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 11 вересня 2025 року, та детальний опис наданих адвокатом послуг, з якого вбачається, що адвокат здійснила консультацію позивачки 2 год, написала адвокатські запити, здійснила аналіз законодавства та судової практики, сформувала позовну заяву (4 години), усунула недоліки позовної заяви на виконання двох ухвал про залишення позову без руху (5 годин), написала відзив на позовну заяву (3год).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, суд приходить до переконання, що зазначення адвокатом в акті про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом, таких послуг як: консультацію позивачки 2 год, аналіз законодавства та судової практики, усунула недоліки позовної заяви на виконання двох ухвал про залишення позову без руху (5 годин), - як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, і неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, та на переконання суду має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги. Вказана позиція суду повністю узгоджується з окремою думкою суддів Великої Палати від 07 липня 2021 року, в справі №910/12876/19.

Також суд звертає увагу на те, що позовні вимоги були задоволені лише частково, причому така обставина зумовлена, зокрема, необґрунтованим визначенням саме адвокатом кола відповідачів. Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача без належного правового та фактичного обґрунтування було залучено до участі у справі ще чотирьох відповідачів, щодо яких в подальшому не встановлено жодних обставин, які б свідчили про їх причетність до спірних правовідносин.

Крім того, суд критично оцінює включення до складу судових витрат вартості послуг адвоката, пов`язаних із усуненням недоліків позовної заяви після постановлення судом двох ухвал про залишення її без руху. Суд виходить із того, що належна підготовка процесуальних документів, дотримання вимог процесуального закону та подання до суду позовної заяви, яка відповідає встановленим вимогам, є безпосереднім професійним обов`язком адвоката. Витрати, які виникли виключно внаслідок неналежного виконання представником своїх професійних обов`язків та необхідності подальшого виправлення власних помилок, не можуть покладатися на іншу сторону спору та компенсуватися за рахунок судових витрат. Фактично йдеться не про надання додаткової правничої допомоги клієнту, а про усунення недоліків роботи самого представника, що не може вважатися необхідними та неминучими витратами у розумінні процесуального закону.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, суд також враховує характер та складність справи, обсяг фактично виконаної роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, результат розгляду справи, а також принципи розумності, співмірності та справедливості. Матеріали справи не містять доказів виконання адвокатом такого обсягу робіт, який би об`єктивно виправдовував заявлений розмір витрат. Навпаки, встановлені судом обставини свідчать про наявність процесуальних недоліків під час підготовки позовної заяви та необґрунтоване збільшення обсягу процесуальних витрат шляхом залучення осіб, які не мали відношення до предмета спору.

Окремо суд звертає увагу на те, що навіть після детального викладення у рішенні суду від 01 червня 2026 року мотивів, з яких належним відповідачем у даній справі визнано виключно Львівську міську раду, представник позивача у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 04 червня 2026 року продовжує наполягати на їх стягненні у солідарному порядку з усіх раніше залучених осіб. Така правова позиція свідчить про фактичне ігнорування висновків суду, викладених у рішенні, та відсутність належного врахування встановлених під час розгляду справи обставин.

Більше того, подання вимоги про солідарне стягнення витрат із осіб, які були безпідставно залучені до участі у справі та щодо яких судом встановлено відсутність належного процесуального статусу відповідача, об`єктивно свідчить про необґрунтованість заявленого розміру витрат та формальний підхід адвоката до підготовки відповідної заяви. Суд вважає, що професійна правнича допомога повинна характеризуватися належним рівнем правового аналізу, врахуванням встановлених судом обставин та коректним застосуванням норм процесуального права. Натомість продовження наполягання на стягненні коштів із осіб, які фактично не несуть відповідальності за результатами розгляду спору, свідчить про відсутність належної правової оцінки матеріалів справи та не може бути покладене в основу визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Вказана обставина також додатково підтверджує висновок суду про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат у розмірі 30 000 грн фактичному обсягу та якості наданих послуг. Адже навіть після ухвалення рішення у справі представником позивача продовжували заявлятися вимоги, які суперечать встановленим судом обставинам та не грунтуються на належному розумінні процесуального статусу учасників справи. За таких обставин зазначене не може свідчити про надання правничої допомоги такого рівня якості, який би виправдовував заявлений до відшкодування розмір витрат.

За таких обставин суд приходить до переконання, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною, не відповідає критеріям реальності, необхідності та співмірності, а тому не підлягає задоволенню в повному обсязі. З урахуванням фактичного обсягу наданої правничої допомоги, складності спору та результатів його розгляду, суд вважає справедливим, розумним та співмірним визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, у сумі 2 000 грн. Вказана позиція суду узгоджується також і з позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі №910/15944/17 від 24.01.2019 року.

Керуючись ст.ст.259,263,264,265,270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

заяву задовільнити частково.

Стягнути з Львівської міської ради /79008, місто Львів, площа Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896 на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 /дві тисячі/ гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду.

Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш

Суддя: А.І. Ліуш