Ухвала суду № 137679541, 24.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6655/13-ц

Провадження №: 6/336/396/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши заяву товариства з відповідальністю «Діджи Фінанс», заінтересовані особи товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про заміну сторони виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява товариства з відповідальністю «Діджи Фінанс», заінтересовані особи товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява обґрунтована тим, що 23 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення у справі N? 336/6655/13-ц, яким позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором N? CNL- 200/271/2006 від 07 березня 2006 року у розмірі 2 293 531грн. 81 коп.,судовий збір в розмірі 3441 грн. грн.,а всього 2 296 972 грн.81 коп.

Рішення суду на сьогоднішній день не виконано.

14.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна, відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір факторингу № 05/2024/1-ДФ. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором N? CNL- 200/271/2006 від 07.03.2006. Відповідно до Договору відступлення прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 .

Рішення суду є обов`язковими до виконання, враховуючи, що рішення суду не виконано, сума боргу не сплачена, просить про задоволення заяви.

Представник заявника в прохальній частині заяви просив розгляд заяви проводити без його участі, заяву підтримує та просить задовольнити.

Боржник у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Суд замінює таку сторону її правонаступником.(ст.442 ЦПК України)

Відповідно до ч.2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч.2 ст.442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Отже, сторонами справи щодо заміни сторони у виконавчому провадженні є заявник (як правонаступник), первісний стягувач, боржник і державний/приватний виконавець.

Стаття 442 ЦПК України, яка визначає порядок заміни сторони виконавчого провадження, розміщена в розділі VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» Цивільного процесуального кодексу України, тобто відноситься до заяв, які подаються на стадії виконання судового рішення.

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України «Про деякі правові аспекти заміні сторони виконавчого провадження», у випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред`явлено до державної виконавчої служби-приватного виконавця, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо).

Судом встановлено, що 23 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення у справі N? 336/6655/13-ц, яким позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором N? CNL- 200/271/2006 від 07 березня 2006 року у розмірі 2 293 531грн. 81 коп.,судовий збір в розмірі 3441 грн. грн.,а всього 2 296 972 грн.81 коп.

14.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна, відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір факторингу № 05/2024/1-ДФ. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором N? CNL- 200/271/2006 від 07.03.2006. Відповідно до Договору відступлення прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 .

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків - є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).

Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 78 ЦПК України встановлено правила належності доказів, які визначають об`єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що належать до предмета доказування, Суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи.

Крім того, статтею 204 ЦК України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм

Підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Відповідно до позиції Європейських принципів оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDE» від 23.08.2016. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

Аналізуючи вищенаведене, на підтвердження вищенаведених фактів - у формі додатку заявником залучені копії належних та допустимих доказів: Договорів відступлення права вимоги з додатками, які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а так само, не суперечать нормам чинного законодавства України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у постанові від 26 грудня 2019у (справа №367/8573/17), від 18 грудня 2018 (справа №761/5894/17), від 09 липня 2019 (справа №826/6479/18).

Звертаючись до норм ст. 442 ЦПК України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття однієї сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в них правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувана) - є беззаперечним.

Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа №643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття із виконавчого провадження однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 (справа №6-122цс13).

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно зі ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи, що заявником достатньо обґрунтовано належними та допустимими доказами вимоги заяви, суд доходить висновку, що заява про заміну сторони у виконавчому провадженні його правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 442 ЦПК України, ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника товариства з відповідальністю «Діджи Фінанс» з приводу виконання рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24.10.2013 року по справі №336/6655/13-ц, а саме у виконавчих провадженнях №65413328 та 65413688.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити сторін:

Реквізити учасників справи:

Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса місця знаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.. Симона Петлюри 21/1.

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

Приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович, адреса місця знаходження: м.Запоріжжя, вул. Л.Жаботинського буд. 50, оф 102.

Суддя Н.С. Звєздова