Ухвала суду № 137679179, 24.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14130/26

Провадження № 1-кс/638/1669/26

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2026 року м. Харків

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши клопотанняпрокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12026221070000831 від 18.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просить накласти арешт (шляхом позбавлення права розпорядження та користування) на грошові кошти, вилучені 17.06.2026 в ході огляду місця події, а саме на купюри номіналом 500 грн: ЕЗ4355388, МА7744568, ЗН7557974, ЗК4103390, ЕН0965876, АН4525217, КБ5029805, ЛИ2042303, ЗВ0571872, ЕД1186512, ЛА5789154, ГК2863247, ЄЛ6746465, ЕК8511760, які були надані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працівникам Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області в якості неправомірної вигоди, вилучені до Ізюмського РУП ГУНП в Харківської області, за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пл. Садова, 18/75.

Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні СВ Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12026221070000831 від 18.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2026 близько 19 години 00 хвилин біля будинку №41 по вулиці Коцюбинського в м. Ізюм Харківської області інспектором ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 спільно з інспектором ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 зупинено автомобіль ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 7000 гривень за непритягнення останнього до адміністративної відповідальності.

17.06.2026 в період часу з 20 години 43 хвилин до 21 години 25 хвилин старшим слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_7 проведено огляд місця події, в ході якого в багажному відділенні службового автомобіля Renault Duster державний номерний знак на синьому фоні НОМЕР_2 , припаркованого на узбіччі дороги поблизу будинку № 41 по вул. Коцюбинського в м. Ізюм Харківської області, виявлено 7 купюр номіналом 500 грн: Е34355388, МА7744568, 3Н7557974, 3К4103390, ЕН0965876, АН4525217, КБ5029805. В ході подальшого проведення огляду, присутній інспектор ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 із кишені формених брюк добровільно видав 7 купюр номіналом 500 грн.: ЛИ2042303, 3В0571872, ЕД1186512, ЛА5789154, ГК2863247, ЕЛ6746465, ЕК8511760, пояснивши, що виявлені в ході огляду грошові кошти ОСОБА_4 поклав в службовий автомобіль та до його кишені в якості неправомірної вигоди.

Виявлені в ході огляду вищевказані купюри поміщені до сейф пакету NPU5788804 та вилучені до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.

18.06.2026 постановою слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області вищевказані купюри визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12026221070000831 від 18.06.2026.

Беручи до уваги, що виявлені та вилучені грошові кошти є предметом вчинення кримінального правопорушення, мають доказове значення за даним кримінальним провадженням, визнані речовими доказами та зможуть сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також мають значення для встановлення істини під час досудового розслідування.

Враховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а незастосування такого заходу забезпечення, призведе до втрати вищезазначених речей та настання цих наслідків перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні, а також належного збереження речових доказів, у зв?язку з чим виникає необхідність у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Прокурор, ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Неприбуття в судове засідання слідчого, прокурора, іншого власника майна, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, відповідно до вимог ч. 1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Крім того, володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Суд, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи, приходить до висновку, що клопотання є таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що, в провадженні СВ Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12026221070000831 від 18.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2026 близько 19 години 00 хвилин біля будинку №41 по вулиці Коцюбинського в м. Ізюм Харківської області інспектором ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 спільно з інспектором ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 зупинено автомобіль ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 7000 гривень за непритягнення останнього до адміністративної відповідальності.

17.06.2026 в період часу з 20 години 43 хвилин до 21 години 25 хвилин старшим слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_7 проведено огляд місця події, в ході якого в багажному відділенні службового автомобіля Renault Duster державний номерний знак на синьому фоні НОМЕР_2 , припаркованого на узбіччі дороги поблизу будинку № 41 по вул. Коцюбинського в м. Ізюм Харківської області, виявлено 7 купюр номіналом 500 грн: Е34355388, МА7744568, 3Н7557974, 3К4103390, ЕН0965876, АН4525217, КБ5029805. В ході подальшого проведення огляду, присутній інспектор ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 із кишені формених брюк добровільно видав 7 купюр номіналом 500 грн.: ЛИ2042303, 3В0571872, ЕД1186512, ЛА5789154, ГК2863247, ЕЛ6746465, ЕК8511760, пояснивши, що виявлені в ході огляду грошові кошти ОСОБА_4 поклав в службовий автомобіль та до його кишені в якості неправомірної вигоди.

18.06.2026 постановою слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області вищевказані купюри визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12026221070000831 від 18.06.2026.

У суду є достатні підстави вважати, що вилучене майно були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказані предмети мають доказове значення за даним кримінальним провадженням, визнаний речовим доказом та може сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також має значення для встановлення істини під час досудового розслідування.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ст.ст. 168 ч. 2, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватись також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (ч. 1 ст. 167 КПК України), а й іншим особам.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Прокурором доведено, що зазначене вище вилучене майно, має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тому повернення вищевказаних речей може призвести до їх знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що прокурором надано достатньо доказів, що вказані речі мають доказове значення для даного кримінального провадження, і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання на накладення арешту на вказане вилучене майно.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171-173 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12026221070000831 від 18.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України - задовольнити.

Накласти арешт шляхом позбавлення права розпорядження та користування на грошові кошти, вилучені 17.06.2026 в ході огляду місця події, а саме на купюри номіналом 500 грн: ЕЗ4355388, МА7744568, ЗН7557974, ЗК4103390, ЕН0965876, АН4525217, КБ5029805, ЛИ2042303, ЗВ0571872, ЕД1186512, ЛА5789154, ГК2863247, ЄЛ6746465, ЕК8511760, які були надані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працівникам Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області в якості неправомірної вигоди, вилучені до Ізюмського РУП ГУНП в Харківської області, за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пл. Садова, 18/75.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а власником майна - у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1